Антична колиска європейської культури
ЗМІСТ
1. Антична колиска європейської культури
1.1 В«Грецьке чудоВ» і його причини
1.2 Найважливіші особливості давньогрецької культури
1.3 Основні етапи розвитку культури Стародавньої Греції
1.4 Культура Стародавнього Риму
1.5 Антична культура і виникнення християнства
1.6 Біблія як священний текст і пам'ятник культури
Список використаних джерел
1. Антична колиска європейської культури
1.1 В«Грецьке чудоВ» і його причини
Культури Стародавньої Греції та Стародавнього Риму в силу їх типологічної близькості прийнято об'єднувати назвою В«антична культураВ» (лат. antiquues - стародавній) і розглядати в якості одного з найважливіших джерел європейського культурного розвитку наступних століть. Якщо порівнювати давньогрецьку та давньоримську культури між собою, то можна сказати, що найбільшою оригінальністю відрізнялася перша, а друга розвивалася під її найсильнішим впливом.
Культура Стародавньої Греції (Еллади) вражає великою кількістю своїх досягнень. Грецію називають батьківщиною філософії, європейського театру, демократії західного типу, Олімпійських ігор. У Греції з'явилося мистецтво піднесеного реалізму, утверждавшее ідеал калокагатії (грец. kalos - прекрасний, agatos - добрий) - Єдність фізичної краси і етичної досконалості людини. У Греції бере початок ордерна архітектура (архітектурний ордер - сувора система раціональних співвідношень між несомих і несучих частин будівель стояково-балкової конструкції). Тут виникли і отримали розвиток головні жанри і види літератури (епос, поема, трагедія, комедія, ідилія, епіграма, байка і т.д.). Назви багатьох наук, безлічі загальновживаних наукових і філософських термінів мають грецьке походження (наприклад, фізика, астрономія, ботаніка, антропологія, динаміка, атом, граматика, політика, демократія ...). Дивно також загальна кількість знаменитих еллінів - талановитих і навіть геніальних творців культури. Серед них: філософи Сократ, Платон, Арістотель; трагіки Есхіл, Софокл, Евріпід; комедіограф Аристофан; байкар Езоп; поети Гомер, Сапфо, Анакреонт; скульптори Фідій, Мирон, Поліклет; математик Евклід; лікар Гіппократ; історик Геродот; винахідник Архімед ... При цьому елліни завжди залишалися відносно невеликим народом, і терміни розквіту їхньої культури були досить стиснуті (В«класичний періодВ» - V - IV ст. до н.е.). Вчені говорять про В«Грецькому дивоВ» і намагаються визначити його причини й умови.
Ряд авторів вказують на особливості ментальності (національного характеру) еллінів, в т.ч. на їх славолюбство і волелюбність, підприємливість і допитливість, любов до публічності і розвинене почуття прекрасного.
Ці особливості намагаються пов'язати з якимось своєрідністю природно-кліматичних умов і географічного положення Греції. Кажуть про м'якому кліматі і різноманітності рельєфу, про життя еллінів в оточенні гір і морів, про життя на перетині багатьох шляхів, по яких вже в давнину рухалися торговці, пірати, завойовники, відбувалася передача культурних цінностей.
Підкреслюють той факт, що цивілізація еллінів ввійшла у фазу зрілості на піку т.зв. В«Залізної революціїВ», що обумовило її більший динамізм і схильність до інновацій - в порівнянні з давньосхідних цивілізаціями, де ще в бронзовому столітті встигли скластися надзвичайно консервативні громадські структури.
Важливо, що на землях, населених еллінами, не було необхідності займатися іригаційним землеробством, а в країнах Сходу саме воно служило однією з головних умов складання деспотичних держав, стійких і повільних в своєму розвитку.
На невеликій території Стародавньої Греції (крім її власне балканської частини до неї ставилися острови Егейського та Іонічного морів, західне узбережжя Малої Азії, південь Італії, узбережжя Сицилії, колонії в Північному Причорномор'я і Північній Африці) протягом ряду століть існувало кілька сотень полісів, міст-держав, в управлінні яких так чи інакше брали участь усі громадяни (вільні чоловіки-землевласники). У полісах траплялися перевороти, між полісами зав'язувалися війни, але в цілому така суспільно-політична організація сприяла розвитку в людях-громадянах ініціативи і відповідальності, почуття власної гідності, любові до публічної діяльності, вміння ставити і обговорювати проблеми.
Слід враховувати й те, що в Греції на відміну від давньосхідних цивілізацій сформувалося рабство класичного типу, для якого характерна масова і жорстока експлуатація рабів, безправних В«говорящих знарядьВ». Існування рабства давало вільним більш широкі можливості присвятити свій дозвілля політиці, мистецтву, філософії, спорту. Мало того, рабство прямо до цього підштовхувало, оскільки для еллінів було принципово важливо культивувати в собі такі якості, які підкреслювали їх статус вільних громадян.
І звичайно ж, треба визнати факт впливу на греків культур Стародавнього Сходу. Наприклад, грецький алфавіт був створений на основі переробленої фінікійської пісьенності, філософи Піфагор і Платон їздили на виучку в Єгипет і Азію і т. д.
1.2 Найважливіші особливості давньогрецької культури
Перерахуємо найважливіші особливості давньогрецької культури.
1) Космізм (космоцентризм, космологизм) від греч. kosmos - організований світ, вселенський порядок. Мається на увазі сприйняття світу як живої і впорядкованої цілісності, частиною якої (мікрокосмом) є людина. Більше того, можна стверджувати, що чуттєво-матеріальний космос був для еллінів тим божественним Абсолютом, вище якого вони не мислили собі істини, краси, порядку і справедливості. Боги, яким поклонялися елліни, виступали, по суті, персонификациями різних аспектів космосу.
2) Підвищений інтерес до людини, що спонукає деяких авторів говорити навіть про антропоцентризм. Але все-таки людина перебувала не в центрі світобудови, а в центрі уваги самих еллінів. Звідси - виразний антропоморфізм давньогрецьких богів. Звідси - знаменитий філософський теза: В«Людина - міра всіх речейВ». Звідси і вражаючий факт: найавторитетнішими текстами для еллінів були не міфи, присвячені богам, а дві епічні поеми, В«ІліадаВ» і В«ОдіссеяВ», що оповідають, головним чином, про пригоди й подвиги людей.
3) Затвердження цінності поліса як необхідної умови нормального людського життя. Філософи, художники, поети почитали своїм природним обов'язком прославляти власний поліс і виховувати для нього гідних громадян.
4) Культ людської тілесності і одночасно слабкий психологізм. Дохристиянська античність не відкрила В«внутрішньої людиниВ», не пізнала безодню людської душі (якщо, як кажуть, очі є дзеркалом душі, то варто зауважити, що у давньогрецьких скульптур немає погляду ...) У цьому сенсі культура Еллади, за визначенням її знавця, філософа А.Лосева, була позаособистісна.
5) Аісторізм, тобто неісторичність, нездатність сприймати історію як єдиний і спрямований процес. У Греції з'явилися автори-історики, найзнаменитіші - Геродот і Фукідід. Однак їх твори - це розповіді про пам'ятки, про славні події і великих людей, тобто це перелік яскравих фактів, які так і залишаються фрагментами, не об'єднаними логікою, не шикуються в тенденції.
6) Поєднання фаталізму і героїзму, яке з великою художньою силою виразила давньогрецька трагедія. Фаталізм (лат. fatalis - Фатальний, fatum - доля, рок, неминучість) - визнання всевладдя долі. Якщо вдуматися, це прямий висновок з космізму, растворяющего людську активність в природних процесах і ритмах. Але елліни цінували мужність тих, хто сперечається з долею, діє незважаючи ні на що.
7) агоністікі (грец. аgonia - боротьба) - націленість на постійну боротьбу, суперництво, на те, щоб перевершити всіх. Агональну дух буквально прон...
