Теми рефератів
Авіація та космонавтика Банківська справа Безпека життєдіяльності Біографії Біологія Біологія і хімія Біржова справа Ботаніка та сільське гос-во Бухгалтерський облік і аудит Військова кафедра Географія
Геодезія Геологія Держава та право Журналістика Видавнича справа та поліграфія Іноземна мова Інформатика Інформатика, програмування Історія Історія техніки Комунікації і зв'язок Краєзнавство та етнографія Короткий зміст творів Кулінарія Культура та мистецтво Культурологія Зарубіжна література Російська мова Маркетинг Математика Медицина, здоров'я Медичні науки Міжнародні відносини Менеджмент Москвоведение Музика Податки, оподаткування Наука і техніка Решта реферати Педагогіка Політологія Право Право, юриспруденція Промисловість, виробництво Психологія Педагогіка Радіоелектроніка Реклама Релігія і міфологія Сексологія Соціологія Будівництво Митна система Технологія Транспорт Фізика Фізкультура і спорт Філософія Фінансові науки Хімія Екологія Економіка Економіко-математичне моделювання Етика Юриспруденція Мовознавство Мовознавство, філологія Контакти
Українські реферати та твори » Культура и искусство » Дені Дідро і художня культура Франції XVIII століття

Реферат Дені Дідро і художня культура Франції XVIII століття

Міністерство культури і туризму України

Харківська Державна Академія Культури

Кафедра історії та теорії культури

Бакалаврська робота

Дені Дідро і ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА ФРАНЦІЇ XVIII СТОЛІТТЯ

Науковий керівник, доцент

Гаврюшенко А.А.

Харків - 2004 р.


ЗМІСТ

Введення

Розділ 1. Особливості естетичної та художньої культури Франції XVIII в.

Розділ 2. Світ художньої культури в поданні та оцінках Дідро

2.1 Осмислення загальних проблем естетики

2.2 Дідро про теорію і практику французького театру

3.3 Дідро - творець художньої критики

Висновок

БІБЛІОГРАФІЯ


ВСТУП

Вважається, що на відміну від наступних епох Просвещение не багате діалектичними ідеями і характеризується метафізичним способом мислення. Дійсно філософська думка XVIII століття носить, в основному, метафізичний характер. Це позначалося й на вирішенні багатьох естетичних проблем. Вищий діалектичний синтез, на який була здатна естетична думка цього часу, зводився до формули В«Єдність у різноманіттіВ». Ця формула, висунута англійськими філософами XVIII століття, повинна була служити способом гармонізації розуму і почуття, поєднання нормативної функції розуму і чуттєвого різноманіття, доставляється органами сприйняття.

Просвітителі бачили в самому мистецтві гармонизирующий принцип, який повинен безболісно поєднувати не тільки розум і почуття, а й особистий інтерес з симпатією, вроджений егоїзм з товариськістю. Все це дало підставу романтикам звинуватити просвітителів у спрощеному розумінні мистецтва і називати їх, як це робив Фрідріх Шлегель, В«гармонійними пошлякаВ».

Критичний пафос романтиків зрозумілий. Він пояснювався протестом проти раціоналістичного розуміння мистецтва, прагненням інтуїтивно зрозуміти природу художнього творчості. Полеміка проти раціоналізму Просвітництва не завершилася з романтизмом. У сучасній філософській літературі існує досить виразна тенденція до негативної оцінки спадщини Просвітництва. Критикувати просвітителів за наївний історичний оптимізм, непохитну віру в розум стало модою. У філософії Просвітництва часто бачать тільки поверхневий оптимізм, моралізаторство і однобічний раціоналізм. Ця загальна оцінка Просвітництва часто переноситься на оцінку і окремих його представників.

В сучасній літературі простежується тенденція розглядати Дідро як перехідну фігуру між Просвітництвом і романтизмом. Тому все краще, що знаходять в його естетиці і філософії, пояснюють його предромантіческой позиціями, все традиційне пов'язують з ідеологією Просвітництва, з її абстрактними ідеалами розуму і недіалектіческое способом мислення.

Така трактування історичного місця Дідро представляється неправомірною. Звичайно, в його філософії та естетиці можна знайти асоціації з будь-якими іншими набагато більш пізніми філософсько-естетичними ідеями. Але Дідро, перш за все, до мозку кісток - син Просвітництва, і саме ця ідеологія визначає не тільки його історичну обмеженість, але і всі його досягнення і завоювання. Бути може, складність і багатство висловлюваних Дідро ідей свідчать не стільки про його романтизмі, скільки про поки ще вузькому поданні про Освіті.

Всі це робить актуальним розгляд поглядів Дідро на теорію і практику сучасної йому художнього життя Франції.

Дені Дідро належить до тих великим умам, які ніколи не стояли на місці, постійно рухалися вперед в шуканні істини. В«Глибокодумні з усіх енциклопедистів В», за визначенням О. Герцена, Дідро належав своєму часу, був одним із найвидатніших представників могутнього соціального, філософського, наукового та художнього руху, який підготував Велику французьку революцію XVIII століття. І проте могутньої натурі Дідро було тісно в межах В«століття розуму В». Від деїзму він уже в молоді роки прийшов до атеїзму, від метафізичного матеріалізму - до визнання саморуху матерії, до з'єднання матеріалізму з ідеєю розвитку природи і людини. Від життєрадісних, фривольних сатирико-алегоричних В«східнихВ» повістей у дусі літератури рококо Дідро пройшов шлях до таким глибоким, насиченим биттям напруженої філософської та соціальної думки художнім творам, як В«ЧерницяВ», В«Племінник Рамо В»,В« Жак-фаталіст В».

І не випадково найбільші філософські твори Дідро - такі, як В«Розмова Д'Аламбера і Дідро В»іВ« Сон Д'Аламбера В», а одноВ« Елементи фізіології В»і багато інші його шедеври - були надруковані лише в XIX столітті, через кілька десятиліть після смерті філософа. Майже така ж була доля В«Парадоксу про акторі В»,В« Племінника Рамо В», як і цілого ряду інших перлин, що вийшли з-під пера Дідро. Не випадково й те, що як у Франції, так і в інших країнах, до досі виявляються нові, невідомі раніше рукописи і твори великого письменника. Здавалися занадто сміливими, а часом і екстравагантними сучасникам Дідро, багато сторінок його філософського, естетичного і художньої спадщини належали майбутнього і могли бути по-справжньому зрозумілі і оцінені лише після його смерті, в XIX і особливо XX столітті. Ось чому закономірно і те, що інтерес до Дідро поділяли Гете і Гегель, Пушкін, Тургенєв, Достоєвський і Лев Толстой.

З тим, що Дідро було тісно в межах його епохи, пов'язаний, думається, також і інтерес його до Росії, поїздка філософа в Петербург. Ці епізоди життя Дідро навряд чи можна розглядати лише як приватні, випадкові для його біографії. Організатор, редактор і видавець В«ЕнциклопедіїВ», якій він віддав кращі роки життя і яка справила таке потужне вплив на уми його сучасників у Франції і в Росії, Дідро був не тільки філософом і теоретиком, але й натурою, котра прагнула до практичної діяльності, до політичних і суспільних перетворень, до втілення в життя основного комплексу ідей енциклопедистів.

Саме з цим була пов'язана його поїздка в Росію і глибокий інтерес до неї. Бо Росія в розумінні Дідро була не тільки країною освічених монархів, але й країною великого народу, країною величезних потенційних можливостей, великого майбутнього. Її пізнання, політичному та соціальному розвитку, звільненню селян, введенню внесословного освіти Дідро прагнув сприяти у час свого перебування в Росії, бесід і дискусій з Катериною II з широкого кола питань російської економіки і політики, суспільного життя, культури і освіти.

Ідеї Дідро були добре відомі як Ф.М. Достоєвському, полемічно відгукнувся на образ людини-фортепіано в В«Записках з підпілляВ», так і Л.Н. Толстому, який в період роботи над В«ВоскресіннямВ» певним чином міг співвідносити історію Нехлюдова і Катюші Маслової з історією Поллі Беккер, розказаної в XVIII столітті Б. Франкліном і Дідро (Фрідлендер Г.М. В«ВоскресінняВ» Л. Толстого і В«Мова Поллі БеккерВ» Б. Франкліна// Порівняльне вивчення літератур. - Л , 1976. -С. 304-308). А з числа народницьких мислителів XIX століття невеликий етюд про Лессінг і Дідро написав П.Л. Лавров (Лавров П.Л. Дідро і Лессінг. Стаття перша// 0течественние записки. -1868. - № 1. -С 147 - 212).

З великими утрудненнями довелося зіткнутися перекладачеві В.Н. Неведомська і книговидавцеві К.Т. Солдатенкова при виданні російського перекладу книги Дж. Морлея В«Дідро і енциклопедистиВ» (М., 1882), а в 1884 році В.А. Більбасова - при виданні його дослідження В«Дідро в ПетербурзіВ» (СПб., 1884).

В 1920 - 40-і рр.. ХХ ст. виходять один за одним цілий ряд праць про Дідро. Це книги І.К. Луппола (М., 1924, 1934 і 1960, французький переклад книги Луппола був виданий в Парижі в 1936 році), численні дослідження про філософські, естетичних поглядах письменника, його судженнях про живопису, літературі, театрі. Серед робіт 30-х років, присвячених естетичним творам Дідро, його художнім творам, роботам з питань драматургії і театру, слід, думається, особливо виділити дослідження Д. Гачева В«Естетичні погляди Дідро В»(...


Страница 1 из 17Следующая страница

Друкувати реферат
Замовити реферат
Реклама
Наверх Зворотнiй зв'язок