Культура "Присутній" буквально у всіх сферах життєдіяльності людини. Так, говорять про політичну, правову, філософської культурі особистості, про соціокультурному просторі, про культурну політику і т.д.
Феномен культури буквально "пронизує" усю соціально-духовне життя суспільства. В умовах морально-духовної кризи, що охопила суспільство, культура, по суті, може з'явитися тим фактором, який здатний консолідувати суспільство на нових ідейно-моральних цінностях.
Що ж являє собою феномен культури? Чи є таке ємне визначення культури, в якому були б відображені, "схоплені" всі її прояви?
На сьогоднішній день такого визначення немає. В даний час і у вітчизняній, і в зарубіжній літературі з проблем культури налічується більше 400! визначень культури. Цілком зрозуміло, що такий "розкид" думок не сприяє тому, щоб дати єдину, сутнісну дефініцію даного явища. Одне визначення дають філософи, інше - соціологи, третє - культурологи і т.п.
Так, культуру визначають як сукупність матеріальних і духовних цінностей, як єдність якихось символів, що виражаються в мові, як реалізацію сутнісних сил людини, як стан духовності в суспільстві і т.п.
Чи можна дати єдину, сутнісну дефініцію феномена культури? Видається, що це досить складно. І ось чому. Як вже говорилося вище, культура "Присутній" буквально у всіх явищах, сторонах суспільної життя, які дуже рухливі, мінливі, і, в свою чергу, вимагають свого пояснення.
Так зараз, у зв'язку з інформаційними процесами в суспільстві, постає питання про інформаційну культуру суспільства і особистості, про включення інтелектуальних систем у різні сфери життя суспільства, а це вже вимагає й інші підходи до аналізу культури. Оскільки феномен культури є поліфункціональним явищем, то, більш плідним при його розгляді буде виділення, аналіз реальних підходів, де так чи інакше "були присутні" б характерні риси, ознаки, особливості даного явища. Розгляд кількох підходів дозволить уникнути суб'єктивізму і сваволі в поясненні даного феномена, дозволить більш повно охопити всі зв'язку і взаємодії даного явища з іншими.
Насамперед феномен культури слід розглядати як особливий спосіб людської життєдіяльності. Тут - і єдність об'єктивного і суб'єктивного, і розкриття в актах самої діяльності сутнісних сил людини: знань, умінь, навичок, досвіду, здібностей і т.д.
В даному випадку культура буде виступати, як спосіб організації, регуляції. Самої життєдіяльності суспільної людини, підвищення рівня його суспільної активності. Культура і буде "направляти", регулювати цю саму діяльність, будучи свого роду технологією.
Культура - це і сукупність знакових систем, що склалися в суспільстві. Допомогою символів, знаків як цінностей і смислів культури здійснюються комунікаційні процеси в суспільстві, зберігаються його соціальна пам'ять і досвід.
Крім того, культура - це і особливий світ цінностей. У культурі і за допомогою культури реалізуються ідеально-ціннісні цілі, ідеали, що представляють цінність як для окремого людини, так і для людства в цілому. Сукупність матеріальних і духовних цінностей - це не тільки реалізація суб'єктно-об'єктних відносин, але і визначення ідеалів, цілей і сенсу життя.
Але культура - це не тільки цінності, знаки і символи, але це і певне соціальне утворення - Інститут, як свого роду система, певна цілісність неспівпадаючі з природою, що регулює поведінку людей, визначальна норми і ролі їх поведінки.
Так як носіями ціннісних відносин, що регулюють людську життєдіяльність є сім'я, шлюб, звичаї, традиції, мову і символи, то культуру можна розглядати і як сукупність цих громадських елементів, складових структуру цілісного суспільного організму.
Культуру можна розглядати і як процес творчості. У процесі творчості людина удосконалюється як ідейно-духовний суб'єкт культури.
Тому все зростає значення хобі. Улюблене заняття відволікає від життєвих негараздів, відновлює душевну рівновагу.
Хобі грає дуже важливу роль у житті людини, сприяє постійному розвитку особистості, прояву індивідуальності. Завдяки йому ми знаходимо однодумців, друзів, з якими завжди є про що поговорити, тих, кого хвилюють ті ж проблеми, що і нас.
В залежності від темпераменту, умов проживання, виховання, природних схильностей і соціального кола людина вибирає собі захоплення. Для багатьох це віддушина, підтримуюча у важкі життєві ситуації, що наповнює існування новим сенсом, що дозволяє проявити себе, оволодіти новими навичками, збагатитися додатковими знаннями.
Про нас можна багато чого довідатися лише знаючи коло інтересів, улюблене захоплення. Є щасливці, для яких хобі є роботою, за яку вони отримують гроші. Ось вже воістину чудовий варіант!
Споконвічне значення англійського слова hobby, відсунути часом на другі позиції з позначкою В«устар.В», - маленька конячка, поні, іграшковий дерев'яний кінь. Звідси і вираз to ride a hobby, обернулося в нашій мові відомим фразеологізмом В«сісти на свого коникаВ». У російський мовний ужиток слово В«хобіВ» увійшло порівняно недавно, вже в ХХ столітті, і довгий час вживалося на правах модного англіцизмів зразок сучасних В«моніторингВ», В«промоушнВ» і т. п. Узаконили цю новинку російського лексикону і ввели в тлумачні словники лише півстоліття тому, коли дещо спав жах перед розтліваючим впливом Заходу. Сучасна редакція В«Словника російської мовиВ» С. І. Ожегова визначає значення слова хобі так: В«Захоплення, улюблене заняття для себе, на дозвілліВ».
Важко сказати про хобі в масштабах всього людства краще, ніж це зробив Н. В. Гоголь у своїй знаменитій поемі В«Мертві душіВ». Ось що він пише: В«У всякого є свій запал: в одного запал звернувся на хортів; іншому здається, що він сильний любитель музики і дивно відчуває всі глибокі місця в ній; третій майстер хвацько пообідати; четвертий зіграти роль хоч одним вершком вище тієї, яка йому призначена; п'ятий, з бажанням більш обмеженим, спить і марить про те, як би пройтись на гуляння з флігель-ад'ютантом, напоказ своїм приятелям, знайомим і навіть незнайомим; шостий вже обдарований такою рукою, яка відчуває бажання надприродне заломити кут якого-небудь Бубнова тузу або двійці, тоді як рука сьомого так і лізе справити де-небудь порядок, підібратися ближче до особистості станційного доглядача або ямщиків, - словом, у всякого є своє ... В»
Дійсно, хобі неможливо без захоплення, азарту, пристрасті і навіть деякого фанатизму - одним словом, без того, що класик називає запалом, - і пристрасті не порочної, НЕ згубної, а допущеної всіма моральними системами, дозволеної законом та шанований суспільством. Якщо хтось щодня відвідує публічний будинок або гральний клуб, навряд чи можна назвати це В«хобіВ». Зате коли людина зайнята колекціонуванням марок або проводить відпустки і уік-енди на гірськолижному курорті, передбачається, що він не піде грабувати банк або вбивати співгромадян. Чи не тому у всіх сучасних анкетах, що заповнюються при пошуку роботи, присутній графа В«Ваше хобіВ» або В«Ваше улюблене заняттяВ»?
Хобі - будь то колекціонування, подорожі або поглинання вишуканих страв - не просто любов, пристрасть до чогось, але пристрасть дієве, тобто виливається в заняття. Однак це заняття не може бути основною роботою, службою, професією. В іншому випадку воно автоматично перестає бути хобі. Невипадково адже поняття хобі ніколи не застосовується по відношенню до дітей, бо всі заняття дитини рівноправні й однаково несерйозні (з точки зору дорослих). У дитини немає ще В«справжньогоВ», В«серйозногоВ», В«головногоВ» справи, то Тобто немає основної діяльності чи професійного статусу - тільки на їх тлі інше постійне заняття може бути визначене як хобі. Так що хобі - завжди альтернатива по відношенню до професії. Іноді, особливо якщо людина виконує рутинну роботу або його обов'язки важкі для нього, саме це властивість виявляється найбільш важливи...
