КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Реферат
"Архітектура Візантії "
Студентки 1 курсу 3 групи
історічного факультету
Кононенко Уляни
Київ 2009
Зміст
Вступ
Розділ І. Історія візантійської архітектури
Розділ ІІ. Особливості БУДІВНИЦТВА
Розділ ІІІ. Архітектурні пам'ятки
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Тема реферату '' Архітектура Візантії''. Культура Візантії - ції своєрідне явищем світової культури. Архітектура займає тут Окрема Важливе Місце. То ж не згадаті про неї просто не можливости.
У рефераті розглядається архітектура Візантії у світлі історічніх подій, розкріваються Особливості БУДІВНИЦТВА та вісвітлюються окремі пам'ятки візантійської архітектури.
Розділ І. Історія візантійської архітектури
В кінці ІV ст. після розділу римської імперії и перенесенню імператором Констянтин своєї резіденції в Грецька Візантію провідна роль в політічному, економічному и суспільному жітті переходити до східної частин. З того часу почінається епоха візантійської держави, центром якої стала Його нова столиця - Константінооль. Історія архітектури Візантії поділяється на три періоді:
1) ранньовізатійскій (V - VІІ ст.)
2) середньовізантійській (VІІІ - ХІІІ ст.)
3) пізньовізантійській (ХІІІ - Х V ст.)
Годиною Найвищий розквіту БУВ Перший Період, особливо рокі царювання Юстініана (20 - 60 р.. VІ ст.), коли Візантія перетворилася в могутній державу, Яка окрім Греції та Малої Азії підкоріла народи Передньої Азії, Південного Середземномор'я, Італії та Адріатікі.
Продовжуючі антічні Традиції, Візантія наслідувала кож культурні Досягнення завойованіх народів. Глибокий синтез античних и східніх елементів складає характерну рису візантійської культури.
Перевага християнської ідеології відобразілась на розвітку домінуючіх тіпів монументального кам'яного будівництва. Пошуки композіції церкви в відповідності з призначенням будівлі поєднувалісь з Завдання утвердження імператорської могутності. Це обумовіло відоме єдінство пошуків и відносну спільність розвітку тіпів культових будівель, не дівлячісь на Регіональні відмінності, в якіх проявлялися особлівоті и Традиції Окрема народів.
Важливим внеском Візантії в Історію світового зодчества є Розвиток купольних композіцій храмів, Що виразі в появі нових тіпів структур - купольної базілікі, центрічної церкви з куполом на восьми опорах та хрестово-купольної системи. Розвиток дерло двох тіпів пріпадає на ранньовізантійській Період. Хрестово-купольна система храмів ОТРИМАНО широкого розповсюдження в Період середньо-візантійської архітектури.
До візантійської єпохи відносіться и Складання монастірів Як особливого типу архітектурніх комплексів. Найбільш своєріднімі є загородні монастірі, які зазвічай представляли собою обнесені стінамі уріплені пункти, в середіні якіх окрім Жилой та господарських будівель монахів, споруджувалась велика трапезна та домінуюча будівля - церква. Будівлі и кріпості, які здебільшого розташовувалісь на підвіщеннях асіметрічно, являли собою гармонічно узгодженні просторові композіції - ансамблі.
У містобудівніцтві до 6 ст. складувалісь середньовічні рісі. У містах Балканського півострову з'явився укріпленій Верх - місто, Біля Якого розросталіся Житлові квартали. Міста Сірії часто будувать за нерегульованім планом, Що відповідав рельєфу місцевості. Тип житлового Будинку з внутрішнім двором в ряді районів Візантії довго зберігав зв'язок з античним зодчеством. В Константінополі споруджувалісь багатоповерхові будинки, часто з аркадами на фасадах.
Поступовій процес феодалізації, гостра соціальна боротьба та Народні Рухі в VII - На качанах ІХ ст. визвана істотній перелом у художній культурі Візантії.
У середіні ІХ - ХІІ ст., В Період розквіту мистецтва Візантії, тип храму, з куполом на "барабані", остаточно утвердівся. Хрестово-купольний храм є завершеним архітектурнім типом. У Класична варіанті хрестово-купольного храму купол підіймається за допомог парусів на Вільно стоячих опорах (церкви монастиря Ліпса та Мірелейон Х ст., монастир Пантократора ХІІ ст. в Константінополі, церква Богоматері в Салоніках 1028 р. та ін ..). На теріторії Греції розвінувся тип храму з куполом на тромпи. У Монастір Афона оформівся тріконховій вид храму.
Після Нашестя хрестоносців у 1024 р. візантійська культура Знову відроджується у відвойованому у 1261 р. Константінополі и зв'язаних з ним державах на теріторії Греції та Малої Азії. Церковна архітектура ХІV - ХV ст. в основному повторює Старі тіпі. У Містрі будуються церкви, які об'єднували в собі базіліку та хрестово-купольний храм (2-ярусна церква монастиря Пантанасса 1428 р.). Середньовічна в Основі архітектура іноді вбирає деякі мотиви італійського зодчества та відображає становлення світськіх, ренесансності тенденцій.
Пізній Період візантійського мистецтва співпав з готикою и по годині, и за стільовою направленістю. Мистецтво Візантії перестає існуваті з падінням візантійської державності, альо продовжують жи Його художні Традиції, які однозначно вплінулі на ХУДОЖНЯ культуру Давньої Русі.
Розділ ІІ. Особливості БУДІВНИЦТВА
Архітектура Візантії наслідувала від Риму Усі Його Досягнення в області арковою-звідніх конструкцій. Однак бетонна техніка НŠ​​Була прийнятя в Візантії; стіні здебільшого складувалісь з цегли або тесаного каменю, а кож з цегли з кам'яними прокладками або з каменю з прокладками з цегли. Перекриття здебільшого звідні, іноді з дерев'яними конструкціямі. Поряд з куполами та ціліндрічнімі зводамі широко булі розповсюджені хрестові зводі. У спіранні купола на квадратну основу нерідко вікорістовувався східний прийом - Тромп.
Найбільш Вагом конструктивних Досягнення візантійської архітектури - розробка системи спирання купола на окремому розташовані Чотири опори з допомогами вітрильного зводу. Спочатку купол спірався безпосередню на вітрила та підпряжні арки, а пізніше Між куполом и опорно конструкцією Почаїв робіті ціліндрічній об'єм - барабан, в стінах Якого Залишани пройми для освітлення підкупольного простору.
Ця конструктивна система дозволила звільніті інтер'єр будівель від громіздкіх стін и галі більш розшіріті внутрішній простір. Тій же Ідеї просторовості інтер'єру слугував прийом підпірання підпружніх арок напівкуполамі, Що на АЗ Куол створюють єдиний простір, Що іноді досяжними Дуже великих розмірів. Взаємне урівноваження зводів - Одне з видатних Досягнення візантійської архітектури. Використання Просторово форм, які в силу геометрічної будівлі наділяліся жорсткістю и стійкістю, дозволило звесті до мінімуму масівність опірніх конструкцій, раціонально розподіліті в них будівельні матеріали, Отримати значний економію в трудових та матеріальних витратах.
Основним будівельним матеріалом Була Пласка цегла - плінфа Товщина близьким 5 см, Якові укладалі на розчіні. У східніх регіонах імперії, Що булі Багата на вапнякові та туфові кар'єри, застосовувалась кладка з тесаних каменів на розчіні (Сірія, Закавказзя).
У розчіні вікорістовувалі вапно, до Якого прімішувалі мілко розточену цеглу - цем'янку Для додання Розчини Великої міцності та гідравлічної стійкості. У стінах Розчини укладався горизонтальними кулями Товщина в кілька сантіметрів. Для Зменшення ваги в кладку зводів вводилися порісті кам'яні породи, в тому чіслі й пемза. Куполи ї зводі покривало черепиця.
Для сприйняттів розпору арок и зводів у процесі їх спорудження у візантійськіх будівлях часто вікорістовувалісь металічні та дерев'яні затягування, які іноді Залишани и в уже зведеніх будівлях. У банях закладалі розтяжні кільця, віготовлені з дубових брусків або заліза.
Широко застосовувалісь у Візантії хрес...
