Реферат Історія художньої культури та освіти Стародавнього Китаю

Введення

Однією з найдавніших цивілізацій, що проіснувала тисячоліття і зберегла, незважаючи на все, катаклізми, свою цілісність і своєрідність, була китайська цивілізація, що сформувалася в басейні річок Хуанхе і Янцзи.

Велика культура Китаю на Впродовж трьох з половиною тисячоліть у своєму розвитку неодноразово випереджала культуру інших країн: саме китайці подарували людству мистецтво виготовлення паперу, винайшли книгодрукування, створили порох і придумали компас. Розвиток китайської культури вражає надзвичайно послідовним прагненням до вдосконалення людської думки.

Коріння китайської культури йдуть глибоко в старовину. Вже в 3-му - 2-му тисячолітті до н. е.. Китай був великою країною, де володіли орними знаряддями, вміли будувати будинки, фортеці і дороги, торгували з сусідніми країнами, плавали по річках і наважувалися виходити в море. Мабуть, уже в той доісторичний час були закладені деякі найважливіші особливості китайської культури: високий рівень будівельного мистецтва, традиційність будівель і релігійних обрядів, культ предків, раціоналістичне смиренність перед владою богів. Незважаючи на незліченні війни, заколоти, руйнування, вироблені завойовниками країни, культура Китаю не тільки не слабшала, а навпаки, завжди перемагала культуру завойовників.

Протягом всієї історії китайська культура не втрачала своєї активності, зберігаючи монолітність. Кожна з культурних епох залишала для нащадків неповторні за красою, самобутності і різноманітності цінності. Твори зодчества, скульптури, живопису та ремесел являють собою безцінні пам'ятки культурної спадщини Китаю.

У загальну культуру Китаю внесли свій внесок багато народів Східної Азії, що жили на його території і створили самобутні культури, синтез яких протягом століть і породив той унікальний феномен, який називається китайської цивілізацією. Лише з кінця III тис. до н.е. визначається провідна роль в цьому синтезі ханьської народності, що дала назву народові, який створив найбільшу цивілізацію давнину.

Назва В«ханьціВ», або В«ХаньженьВ» (так називають себе китайці) походить від назви величезною деспотичної імперії епохи пізньої давнину - Хань (202 р. до н.е.). А до назви її попередниці - Цинь сходять європейські назви Китаю з часів античності: лат. - sinae, фр. - chine, англ. - china.

Стародавнє суспільство на території Китаю являло собою замкнений соціальний і поліетнічний комплекс з притаманними всім стародавнім суспільствам закономірностями і вузловими віхами у взаємодії різних етносів і укладів:

II-I тис. до н.е. - виникнення держави, період Шан (Інь);

XI-VIII ст. до н.е. - держава Чжоу (Західне Чжоу);

VIII-VI ст. до н.е. - період В«многоцарствіяВ» (Лего);

V-III ст. до н.е. - епоха В«воюючих царствВ» (Чжань Го);

III в. до н.е-II ст. н.е. - Імперії Цінь і Хань;

III-VI ст. н.е. - період В«трехцарствіяВ».

Китайська культура всіх часів розвивалася в умовах різних протиріч усередині країни, встановлення панування і закабалення Китаю капіталістичними державами.

Культура Китаю справила великий вплив спочатку на розвиток культури численних сусідніх народів, населяли великі території пізніших Монголії, Тибету, Індокитаю, Кореї і Японії. Пізніше на велике число провідних держав середньовічного світу. Значну лепту китайська культура внесла і в розвиток світової культури. Її самобутність, висока художня і моральна цінність говорять про творчої обдарованості і глибоких коріннях китайського народу.

До початку XIX в. китайці не мали можливості порівняти свою культуру ні з однією культурою інших країн, оскільки вони мало знали про зовнішній світ. Європейців називали В«заморськими чортамиВ» і ставили на одну дошку з морськими розбійниками. Китайці жили досить відокремлено і не залежали від навколишнього світу ні в духовному, ні в матеріальному відношенні. Вони виробляли своєї величезної імперії все необхідне для життя, вчення Конфуція вважали непорушною істиною.

Метою даної роботи є вивчення особливостей розвитку історії художньої культури і художньої освіти Стародавнього Китаю

Завдання:

- охарактеризувати історію художньої культури та освіти Стародавнього Китаю

- охарактеризувати особливості художньої освіти Стародавнього Китаю (філософія, міфологія, релігія і їх вплив на шкільне справа)

Китайська культура дійсно дуже цікава і різноманітна. Вона дуже сильно відрізняється від нашої культури і найчастіше незрозуміла нам, але від цього її лише більше і більше хочеться вивчати. ​​

Глава I . Історія розвитку художньої культури і освіти Стародавнього Китаю

1.1 Культура і уклад життя в різні періоди розвитку Стародавнього Китаю

Історія Китаю, зафіксована в письмових джерелах, нараховує близько 3600 років і веде свій початок з династії Шан, яка була заснована в 16 столітті до н.е.

В середині 2-го тисячоліття до н. е.. в долині річки Хуанхе виникло перше китайське держава під владою династії Шан-Інь. Залишки столиць Шанського царства, виявлені в провінції Хенань, поблизу міст Аньяна, Якьші і Чжень-Чжоу, показують, що міста мали правильне, геометрично чітке планування, були оточені глинобитній стіною, що захищала як від ворожих навал, так і від повеней. Наприклад, стіна столиці поблизу Чжень-Чжоу була потужним спорудою товщиною 6 метрів і довжиною в 2 кілометри. Центральна площа розташованого поблизу Аньяна В«Великого міста ШанВ» становила 6 кв. км, палац його правителя розташовувався на головній магістралі.

Багато рис матеріальної культури шан-иньской періоду вказують на її генетичні зв'язки з неолітичними племенами, що населяли басейн Хуанхе в III в. до н. е.. Чимале схожість ми спостерігаємо в кераміці, характері землеробства і застосування сільськогосподарських знарядь. Однак, принаймні, три найважливіших досягнення властиві періоду Шан-Інь: вживання бронзи, виникнення міст і поява писемності.

У період династії Шан (Інь) отримав розвиток монументальне будівництво і, зокрема, містобудування. Міста (розміром приблизно в 6 кв. Км) будувалися за певним планом, з монументальними будинками палацово-храмового типу, з ремісничими кварталами, бронзоливарної майстернями.

Зразки найдавніших віршованих творів дійшли до нас у написах на бронзових судинах XI - VI вв. до н. е.. Римовані тексти ць...