Федеральне агентство з освіти
Державна освітня установа вищої професійної освіти
В«Уральський державний педагогічний університет В»
Факультет музичного і художньої освіти
Кафедра художньої освіти
Курсова робота
Історія художньої культури та освіти
Стародавнього Китаю
Виконавець:
Челкаев Антон Валдісовіч
студент 2 курсу, 203 групи
Науковий керівник:
Тихонова Олена Вадимівна
Єкатеринбург, 2010 р.
Зміст
Введення
Глава I. Історія розвитку художньої культури і освіти Стародавнього Китаю
1.1 Культура і уклад життя в різні періоди розвитку Стародавнього Китаю
1.2 Шкільна справа і зародження педагогічної думки в стародавньому Китаї
Глава II. Художня культура Стародавнього Китаю
2.1 Загальна характеристика художньої культури Стародавнього Китаю
2.2 Скульптура Стародавнього Китаю
2.3 Література Стародавнього Китаю
2.4 Китайський живопис
Глава III. Своєрідність художньої освіти Стародавнього Китаю
3.1 Релігія і міфологія Давнього Китаю
3.2 Філософія Стародавнього Китаю
Висновок
Список використаної літератури
-->>
Введення
Однією з найдавніших цивілізацій, що проіснувала тисячоліття і зберегла, незважаючи на все, катаклізми, свою цілісність і своєрідність, була китайська цивілізація, що сформувалася в басейні річок Хуанхе і Янцзи.
Велика культура Китаю на Впродовж трьох з половиною тисячоліть у своєму розвитку неодноразово випереджала культуру інших країн: саме китайці подарували людству мистецтво виготовлення паперу, винайшли книгодрукування, створили порох і придумали компас. Розвиток китайської культури вражає надзвичайно послідовним прагненням до вдосконалення людської думки.
Коріння китайської культури йдуть глибоко в старовину. Вже в 3-му - 2-му тисячолітті до н. е.. Китай був великою країною, де володіли орними знаряддями, вміли будувати будинки, фортеці і дороги, торгували з сусідніми країнами, плавали по річках і наважувалися виходити в море. Мабуть, уже в той доісторичний час були закладені деякі найважливіші особливості китайської культури: високий рівень будівельного мистецтва, традиційність будівель і релігійних обрядів, культ предків, раціоналістичне смиренність перед владою богів. Незважаючи на незліченні війни, заколоти, руйнування, вироблені завойовниками країни, культура Китаю не тільки не слабшала, а навпаки, завжди перемагала культуру завойовників.
Протягом всієї історії китайська культура не втрачала своєї активності, зберігаючи монолітність. Кожна з культурних епох залишала для нащадків неповторні за красою, самобутності і різноманітності цінності. Твори зодчества, скульптури, живопису та ремесел являють собою безцінні пам'ятки культурної спадщини Китаю.
У загальну культуру Китаю внесли свій внесок багато народів Східної Азії, що жили на його території і створили самобутні культури, синтез яких протягом століть і породив той унікальний феномен, який називається китайської цивілізацією. Лише з кінця III тис. до н.е. визначається провідна роль в цьому синтезі ханьської народності, що дала назву народові, який створив найбільшу цивілізацію давнину.
Назва В«ханьціВ», або В«ХаньженьВ» (так називають себе китайці) походить від назви величезною деспотичної імперії епохи пізньої давнину - Хань (202 р. до н.е.). А до назви її попередниці - Цинь сходять європейські назви Китаю з часів античності: лат. - sinae, фр. - chine, англ. - china.
Стародавнє суспільство на території Китаю являло собою замкнений соціальний і поліетнічний комплекс з притаманними всім стародавнім суспільствам закономірностями і вузловими віхами у взаємодії різних етносів і укладів:
II-I тис. до н.е. - виникнення держави, період Шан (Інь);
XI-VIII ст. до н.е. - держава Чжоу (Західне Чжоу);
VIII-VI ст. до н.е. - період В«многоцарствіяВ» (Лего);
V-III ст. до н.е. - епоха В«воюючих царствВ» (Чжань Го);
III в. до н.е-II ст. н.е. - Імперії Цінь і Хань;
III-VI ст. н.е. - період В«трехцарствіяВ».
Китайська культура всіх часів розвивалася в умовах різних протиріч усередині країни, встановлення панування і закабалення Китаю капіталістичними державами.
Культура Китаю справила великий вплив спочатку на розвиток культури численних сусідніх народів, населяли великі території пізніших Монголії, Тибету, Індокитаю, Кореї і Японії. Пізніше на велике число провідних держав середньовічного світу. Значну лепту китайська культура внесла і в розвиток світової культури. Її самобутність, висока художня і моральна цінність говорять про творчої обдарованості і глибоких коріннях китайського народу.
До початку XIX в. китайці не мали можливості порівняти свою культуру ні з однією культурою інших країн, оскільки вони мало знали про зовнішній світ. Європейців називали В«заморськими чортамиВ» і ставили на одну дошку з морськими розбійниками. Китайці жили досить відокремлено і не залежали від навколишнього світу ні в духовному, ні в матеріальному відношенні. Вони виробляли своєї величезної імперії все необхідне для життя, вчення Конфуція вважали непорушною істиною.
Метою даної роботи є вивчення особливостей розвитку історії художньої культури і художньої освіти Стародавнього Китаю
Завдання:
- охарактеризувати історію художньої культури та освіти Стародавнього Китаю
- охарактеризувати особливості художньої освіти Стародавнього Китаю (філософія, міфологія, релігія і їх вплив на шкільне справа)
Китайська культура дійсно дуже цікава і різноманітна. Вона дуже сильно відрізняється від нашої культури і найчастіше незрозуміла нам, але від цього її лише більше і більше хочеться вивчати. ​​
Глава I . Історія розвитку художньої культури і освіти Стародавнього Китаю
1.1 Культура і уклад життя в різні періоди розвитку Стародавнього Китаю
Історія Китаю, зафіксована в письмових джерелах, нараховує близько 3600 років і веде свій початок з династії Шан, яка була заснована в 16 столітті до н.е.
В середині 2-го тисячоліття до н. е.. в долині річки Хуанхе виникло перше китайське держава під владою династії Шан-Інь. Залишки столиць Шанського царства, виявлені в провінції Хенань, поблизу міст Аньяна, Якьші і Чжень-Чжоу, показують, що міста мали правильне, геометрично чітке планування, були оточені глинобитній стіною, що захищала як від ворожих навал, так і від повеней. Наприклад, стіна столиці поблизу Чжень-Чжоу була потужним спорудою товщиною 6 метрів і довжиною в 2 кілометри. Центральна площа розташованого поблизу Аньяна В«Великого міста ШанВ» становила 6 кв. км, палац його правителя розташовувався на головній магістралі.
Багато рис матеріальної культури шан-иньской періоду вказують на її генетичні зв'язки з неолітичними племенами, що населяли басейн Хуанхе в III в. до н. е.. Чимале схожість ми спостерігаємо в кераміці, характері землеробства і застосування сільськогосподарських знарядь. Однак, принаймні, три найважливіших досягнення властиві періоду Шан-Інь: вживання бронзи, виникнення міст і поява писемності.
У період династії Шан (Інь) отримав розвиток монументальне будівництво і, зокрема, містобудування. Міста (розміром приблизно в 6 кв. Км) будувалися за певним планом, з монументальними будинками палацово-храмового типу, з ремісничими кварталами, бронзоливарної майстернями.
Зразки найдавніших віршованих творів дійшли до нас у написах на бронзових судинах XI - VI вв. до н. е.. Римовані тексти ць...