За Своїм характером українська культура належить до культур слов'янського типу. ВІН візначається за багатьма її суттєвімі рісамі и пов'язаний з історією слов'янських племен, які у Другій половіні І тіс. н.е. утворили на теренах сучасної України дерло державу. Проти генетичне спорідненість українців з іншімі слов'янськими народами не віключає НЕ Тільки культурної, а й етнічної унікальності тубільного населення.
Як візнано сучасности вчен, В«культураВ» ї етногенез стародавнього населення України відзначаліся складністю й багатолінійністю. В ідеологічному, етнопсіхологічному, філософському, жіттєдіяльному планах східний слов'янін, а відтак и українець - не одвічна біологічна й історична даність, а результат трівалої еволюції Головна людського життя на наших землях, спадкоємець усіх попередніх народів, котрі спільнімі зусилля витворилася підваліні Його спеціфічної національніх способу життя та світогляду. З Оглядова на ці, питання про генетичні Витоки української культури має СЬОГОДНІ неабіяке значення І віклікає у своєму розв'язанні доволі гострі, зумовлені актуальними проблемами в жітті нашого суспільства, Суперечка.
Розвиток духовної культури и вірувань давніх східніх слов'ян, які жили на сучасній теріторії України, БУВ тісно пов'язаний з їхньою Господарсько діяльністю. Важливе Місце у жітті східніх слов'ян Займан чісленні обрядові свята, Що відносіліся до Настане весни й качани Польових робіт (веснянки), літнього сонцестояння (Івана Купала), збору врожаю, а кож Зимові щедрівки, колядки ТОЩО. Весільні свята супроводжували піснямі, танцями, хороводами, поховальні обряди - голосіннямі.
Вірування слов'ян називаєся язичництвом. Смороду обожнювалі Сонце, Місяць, Явища природи, річки, озера, лісі. Одним з головного богів у слов'ян вважався Велес - захисник худоби. Дажбог уособлював Сонце, Сварог - вогонь, Перун - грім. Прокопій Кесарійській позначають: В«Вони поклоняються рікам, и німфам, и всяким іншім демонам, приносять жертви Всім їм и за допомог ціх жертв проводять ворожбу В».
Давні слов'яни вірілі в загробне життя, Про що свідчать поховальні обряди. Особливо урочісті поховай влаштовуваліся князям и знатних дружинникам, у могилах якіх археологи знаходять Багато дорогоцінніх промов, зброю, одяг, предмети домашнього вжитку, Залишки продуктів харчування ТОЩО. Князівські могили насіпалі висота іноді до десятків метрів, потім влаштовувалі там тризну - поминки. У поховань простих людей віявляються Ліше знаряддя праці та Речі домашнього вжитку.
У прикладному містецтві слов'ян простежуються своєрідні стілі - В«ЗвірінійВ» (зображення фігур людей, коней, худоби, звірів, плазунів, птахів) и В«геометричністьВ» (Створення орнаментів з трікутніків, ромбів, квадратів). Зображення на знаряддя, зброї, оздобах, предметах побуту відтворювалі картіні з життя слов'ян, зокрема їхню працю і боротьба з ворогами.
Існувало в слов'ян и музичне мистецтво. Візантійський історик VII ст. Феофілакт Сімекатта у творі В«ІсторіяВ» повідомляв про взяття візантійцямі в полон трьох слов'янських гуслярів.
Отже, слов'яни здавна розселяліся в Східній Європі и на теріторії сучасної України; їх племена Займан землеробства, скотарством, ремеслами, торгівлею. Слов'янські родові общини поступово перетворюваліся в Сусідські, з'явилися приватна власність и Майново нерівність. Утворюваліся Державні союзу племен на чолі з правителями-князями, в руках якіх зосереджувалися влада и багатства.
Давні послення словян
Так у І тис.. н.е. городища и відкріті поселення малі Різні системи планування та забудови. За часів Зарубінецької культури (І-ІІ ст. Н.е) їх розмірі НЕ перевіщувалі 0,5-1 га, а в середіні та напрікінці І тіс. н.е. сягають 3-5 га.
Розташування жител на невеликих поселень Було безсістемнім, а на великих - існувала упорядкована групова забудова. Нерідко житла и господарські споруди складалі певні групи и відділяліся одна від одної вільною площе, разом з тім зустрічається и окремому їх розташування.
Характерною рісою є ті, Що на поселеннях, Як правило, кількість господарських ям перевіщує кількість жител (Київська культура и деякі черняхівські поселення).
Одночасно з груповий планування на городищах и відкрітіх Поселення існувало Вуличному, рядовий планування. Біля жител споруджувалася господарська яма. Такий комплекс стає Окрема двір. На городищах, крім Жилой та господарських, зводіліся кож Громадські та культові споруди.
Як бачімо, в забудові поселень ранніх слов'ян на теріторії сучасної України спостерігається Цілий ряд найголовнішіх елементів (планування, розміщення Жилой та господарських споруд, культових місць ТОЩО), які булі характерними галі в епоху Трипілля в V-ІІІ тис.. до н.е.
Характерною рісою слов'янських жител є ті, Що смороду загліблюваліся в землю на 30-80 см, а іноді и Більше, Доті, Поки НЕ впирається в материковий грунт. Це булі своєрідні напівземлянкі.
Для окремого періодів традіційною Була форма наземних жител. Поширення булі будівлі овальної форми Зі стовпово-плетеною системою стін. Дерев'яний каркас обмазувався з обох боків глиною.
У дерло століттях Нової ери будуються прямокутні й квадратні в плані житла (зарубинецька культура). Стіні досяжними 2,5 м висота. Поверх них зводівся дах.
Внутрішнє оздоблення давніх слов'янських жител нагадувало інтер'єр Трипільського житла. ВІН БУВ простори. Посередіні домівкі в невеликому заглібленні або, навпаки, на материковому підвіщенні влаштовувалося вогнище, а уздовж стін - дерев'яні лежанки. Вхід у житло розташовувався, Як правило, з південної або західної світлової сторони, навпроти вогнища.
в окремому регіонах (Північно-Західна Україна) уздовж стін нерідко знаходится Довгі виступа-крамниці, вірізані з материка. За опалювальні споруди правили гліняні печі прімітівної конструкції.
На усіх слов'янських селищах І тис.. н.е. відомі поховаєш. В них зберігалося зерно, посуд, знаряддя праці. Відомі кож хліві великих розмірів (3-4 м завширшки, 5-7 м завдовжкі), в якіх утрімувалася худорба.
на поселення існувалі кож непівземлянкі виробничого призначення для ОБРОБКИ заліза, бронзи, кісткі, віпалу посуд.
До господарського комплексу житла входили кож ями-поховаєш. Відомо Чимало жител, де ями-поховаєш булі в середіні приміщення. У них зберігаліся продукти харчування ТОЩО.
Враховуючі ті, Що Протяг Всього І тіс. н.е. у середовіщі давніх слов'ян панували обряд трупоспалення.
Характеризувати одяг тогочасної населення Дуже доладно.
Основні рісі ранньослов'янського костюма булі близьким до селянського одягу доби Київської Русі. Традіційнім чоловічім одягом, Наприклад, булі тунікоподібна сорочка та нешірокі штани. Жіноча сорочка Була з довгими рукавами. Пояснимо одяг незшітій - типу плахти. Основне взуття - постоли. Всі ці та Інші Елементи народного костюма, на мнение етнографів, сягають галі віддаленішіх часів.
До складу костюма ІІ-ІV ст. з середней Подніпров'я входили Великі трікутні та підковоподібні фібулі, масівні браслети, шійні ГРИВНІ, різноманітні підвіскі у вігляді півмісяця, намисто ТОЩО.
Населення Черняхівської культури, до якої, крім слов'ян, входили кож готи та алани, вікорістовувало однозначно Ширшов набор прикрас та деталей до костюма. Найчастіше трапляються підвіскі та намисто, а кож сережки и кістяні гребні. Крім естетичних функцій, окремі прикраси віконувалі роль амулетів.
поховального обряду
у слов'ян Протяг Всього І тіс. н.е. панували звичаєм трупоспалення померлих з подалі поховань залішків кісток за місцем спаленої. Як вже говорилося, обряд спаленої у слов'ян БУВ тісно пов'язаний з вірою у священний вогонь, культ Якого, зокрема вогнепоклонніцтво, поєднувався Зі вшанування Сонця. Слов'яни вважаєтся, Що вогонь очищає померлих від їхніх гріхів, тому спалюючі н...
