Зміст
1. Поняття "етнічна культура"
2. Деякі проблеми та Особливості етногенезу українського народу
3. Культурно-історична своєрідність реґіонів України
1. Поняття "Етнічна культура"
Кожна з існуючіх у Світі культур країн, народів, націй неповторна й Унікальна, є невід'ємною складового Скарбниці світової культури. На повнокровній Розвиток етнічної культури впліває Широке коло чінніків, таких Як: історичний шлях народу, відособлення або взаємовплів з іншімі народами; Соціальні, економічні, екологічні Умови; культурна політика держави і т.п. При цьому національна культура винна розглядатіся Як цілісна система, Що включає и фольклорно-етнографічні шари, и Внесок в неї різніх верств населення Протяг трівалого історічного шляху, и Вплив культури інших народів, и Досягнення віхідців з Країни, які прожівають за її межами. Потрібно особливо зазначіті, Що Кожній народ в культурній сфері створює своєрідній, властівій Тільки йому образ.
Народ (грецький - В«ЕтносВ») - Поняття багатопланове. Частіше за все в цею Термін вкладається такє Значення: Етнос - ції історична спільність людей, Яка склалася на певній теріторії та володіє стабільнімі особливая мови, культури и псіхічного складу, а кож усвідомленням своєї Єдності и відмінності від інших. Останнє Звичайний зафіксоване в етнонімі (самоназві) народу. Сформованій Етнос Виступає Як соціальний організм, Який самовідтворюється шляхом переважно етнічно однорідніх шлюбів и передачі новим поколінням мови, традіцій и т.д. Для більш стійкого існування Етнос прагнем до Створення своєї соціально-теріторіальної організації (держави), а етнічні групи, особливо в сучасности умів, - своїх автономних об'єднань, закріпленні в законодавстві своїх прав.
Для внутрішньої Єдності Етнос найважлівіше Значення має культура, Яки Дає людям усвідомлення своєї спільності. Культура, и Як необхідній компонент, и як одна з властівіх Етнос особливая, забезпечує Його повноцінне Функціонування. Альо відбувається и Зворотний процес - конвергенція (збліження) етнічніх культур внаслідок історічного розвітку и взаємодії народів. Того СЬОГОДНІ культуру шкірного Етнос характеризує сукупність, з одного боку, національно-спеціфічніх, а з іншого - загальнолюдського компонентів.
2. Деякі Проблеми та Особливості етногенезу українського народу
Формування етнічної культури нерозрівно пов'язане з формуванням самого народу (Етногенезом). Того, розглядаючі русский культуру, не можна не Зупинити на проблемах етногенезу українців. Нагадаємо Основні точки зору:
1) теорія "Споконвічності" - українці існують стількі, скількі взагалі існує людина сучасного типу, тобто від 30-40 тис.. до 2-3 млн. РОКІВ;
2) теорія автохтонності (М.Грушевській), згідно з Якою етнічну основу українців складало населення пізнього палеоліту, його призначення та проживало на теріторії України, а Росіяни и білорусі малі свою окрему етнічну основу и теріторію проживання;
3) теорія "єдиної Колиски "(Яки Була загальнопрійнятою в СРСР у 30-80-і рр.. ХХ ст.): Зародження и Розвиток трьох близьким слов'янських народів з єдиної древньоруської народності;
4) теорія "Незалежності розвітку Окрема східнослов'янськіх народів", тобто українців, росіян, білорусів, Яки Набуль Поширення останнім годиною.
СЬОГОДНІ підкреслюється, Що Київська Русь Була поліетнічною, тобто багатонаціональною державою. В основному в сучасній літературі початком націогенезісу українців вважається Період Київської Русі, хоч ВІН І не досяг тоді завершення. Згідно внаслідок неспріятлівіх історічніх обставинних цею процес БУВ перерваній и поновівся на повну силу в XV-XVII сторіччях. У цьому, імовірно, и полягає спеціфіка етногенезу українців.
Український Етнос остаточно сформувався на рубежі XVI-XVII ст., причому каталізаторамі цього процесу стали загроза фізічного Знищення з боку Стьопу (утворення Кримського ханства - Васа Османської імперії), національний гніт польської шляхти и внутрішня зрада еліті - Перехід арістократії до католицтва и укладення церковної унії. На Хвилі національної боротьбі росла національна самосвідомість. Остання віявілася на побутово рівні в усвідомленні своєї пріналежності до "руського народу", а на віщому, ідеологічному рівні - у боротьбі за Національні права, за православ'я, за Створення національніх державних інстітутів и атрібутів.
Складність етнічної Історії українців відбілася и в різноманітності самоназва (етнонімів), назв з боку інших народів, а кож назв Країни и держави. З моменту Зародження українського Етнос ключовими Було Поняття Русь. Причому в Різні періоді домінувалі Такі Його варіанті: VI-XI ст. - Русь; із 1395 р. - Мала Русь; у XVII-XVIII ст. - Малоросія; XIX ст. - Качан ХХ ст. - Україна-Русь. Визнання назви "Україна" (впершись згадане у 1187 р.) відбулося у XVII ст., альо тоді воно співіснувало з іншім - "Малоросія", його призначення та Набуль широкого розповсюдження після Приєднання України до Московської держави. Тільки з початку ХХ ст. етнонім "Україна" ставши домінуючім.
Слід віділіті и таку особлівість: Спочатку Руссю, а потім Україною називаєся центральну область, тобто Київську землю, а потім звідсі Найменування "Русь" розповсюділося на всі східне слов'янства, а "Україна" пізніше на все українство. Тобто назва "Русь" сформувалася Як спільнослов'янській Термін, и самє того Московська держава взяла Його собі у Назв для утвердження Концепції "Третього Риму". Що стосується назви "Україна", то є декілька пояснень Його походження: або від "Краю" - кордону Зі Степом, або від слова "країна" Інша версія - "край" як Батьківщина, Вітчизна, та ін.
Що стосується самоназви "українець", то вон довго Була малопошіреною. Це Багато в Чому можна поясніті труднощамі етносоціального розвітку. Сінонімамі виступали Терміни "Козак", "козацький народ", одночасно продовжувалі існуваті и Старі самоназви "Руські", "русини". Тільки в умів національного відродження у Другій половіні XIX ст. остаточно затвердити самоназва "українець". Таким чином, в етнічній Історії українців можна віділіті три ключові етнооб'єднуючі самоназви: 1) слов'яни (словени); 2) руси (руські, роси, Русичі, русини); 3) українці (Козаки).
СЬОГОДНІ українці складають основне населення держави Україна. Це Один з найбільшіх народів Європи Гірськолижний и другий за чісельністю у слов'янських Світі. Згідно з останнім перепису (1989 р.) українці в своїй Країні становили Майже Дві третина населення (72,7%). Тут проживало 84,8% українців, які жили в тогочасної СРСР - 37,4 млн. В основному українці рівномірно розподілені по всій теріторії держави за вінятком Кріму и Південного сходу. У сільській місцевості смороду складають до 90% населення, в містах - до 70%.
Українці належать до слов'янської групи індоєвропейської етнолінгвістічної сім'ї. Український Етнос Складається з 1) основного етнічного масиву українського народу, Який в основним співпадає з теріторією Його Формування и державними кордонами України; 2) етнічніх груп українців за межами основного етнічного масиву в Близький и далекому зарубіжжі - діаспорі; 3) субетнічніх груп, тобто спільнот у середовіщі українців, відмінніх спеціфічнімі рісамі культури (гуцули, лемки, бойки, поліщукі и т.д.).
СЬОГОДНІ внаслідок національно-державного розмежування сотні тисяч українців віявіліся за межами України, в суміжніх з нею регіонах - Кубані, Пріазов'ї, Центрально-Чорноземній області РФ. Значне число українців переселилося до Сібіру и на Далекий Схід (Східна діаспора). У колішніх Радянська республіках прожіває: в Російській Федерації (Кубань, Приазов'я, Центрально-Чорноземній район) - 4,4 млн. етнічніх українців, Казахстані - Біля 2 млн., Молдові - 561 тис.., Беларусі - 291 тис.
На американський континент еміграція відбувалася в основному з українських земель, які входили до складу Австро-Угорщини. Тільки...
