Реферат
Тема: Культура Стародавньої Греції та Стародавнього Єгипту
Зміст
Введення
1 Структура та соціальні форми культури
2 Культура Стародавнього Єгипту і її основні особливості
3 Антична культура: її цінність, досягнення та значення
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Поняття культура - центральне в культурології.
Культура (від латинського cultura - спочатку означало обробіток, переробку грунту) - історично визначений рівень розвитку суспільства і людини, виражений в типах і формах організації життя і діяльності людей, а також у створюваних ними матеріальних і духовних цінностях. Поняття В«культураВ» вживається для характеристики матеріального і духовного рівня розвитку певних історичних епох, суспільно-економічних формацій, конкретних суспільств, народностей, а також специфічних сфер діяльності або життя (культура праці, художня культура, культура побуту і т.д.).
Тому світ культури, кожен її предмет чи явище - не наслідок природних сил, а результат зусиль самих людей, спрямованих на вдосконалення, перетворення того, що дано самою природою. Зрозуміти сутність культури можна лише через призму діяльності людини, народів, що населяють планету.
У даній роботі розглянуті питання:
1. Структура культури. Які ви знаєте соціальні форми культури?
2. Культура Стародавнього Єгипту. У чому її основні особливості?
3. Антична культура: її цінність, досягнення та значення.
Структура роботи: робота складається з вступу, 3 розділів, висновку і списку використаної літератури . Загальний обсяг роботи 30 сторінок.
1 Структура та соціальні форми культури
Культура являє собою сложноорганізованную систему, елементи якої не просто множинні, але тісно переплетені і взаємопов'язані.
Структура культури - термін вживається для пояснення будови культури, включає субстанціональні елементи, які опредмечиваются в її цінностях і нормах, функціональні елементи, що характеризують сам процес культурної діяльності, різні її сторони і аспекти. Як будь-яка система, вона може бути структурована по різних підставах. У свою чергу кожен з елементів культури може ділитися на інші, більш дробові.
Відповідно до сучасних уявлень можна змалювати наступну структуру культури. Базисні елементи культури існують в двох видах - матеріальному і духовному. Але такий підрозділ досить умовно, тому ці два елементи культури часто перетинаються, є взаємопов'язаними та взаимопроникающими.
До першої традиційно відносять культуру матеріального виробництва; матеріальну культуру побуту, під якою розуміється культура середовища проживання і культура ставлення до речей; а також культуру ставлення людини до власного тілу - культуру фізичну. До другої зараховують культуру інтелектуальну, моральну, правову, художню та релігійну, але протиставлення матеріальної і духовної культури досить умовно, бо, так звана матеріальна культура тільки тому є культура, що вона в той же час духовна.
Матеріальна культура - сукупність уречевлених результатів людської діяльності, що включає як фізичні об'єкти, створені людиною, так і природні об'єкти, використовувані ним. Матеріальна культура пов'язана з історичним підходом, і часто розглядаються в цьому плані стародавні культури.
Матеріальна культура характеризує перетворюючу діяльність людини з точки зору впливу її на розвиток людини, розкриває, якою мірою вона дає можливість застосувати його здібності і творчі можливості. В матеріальну культуру входять: культура праці, матеріального виробництва, побуту, житла, фізична культура.
Важлива особливість матеріальної культури - її нетотожність ні матеріального життя суспільства, ні матеріальному виробництву, ні матеріально перетворюючої діяльності. Матеріальна культура характеризує цю діяльність з точки зору впливу її на розвиток людини, розкриваючи його здібності, творчі можливості, дарування.
Духовна культура - сукупність результатів діяльності, пов'язаної зі сверхсознанием і духовністю. Духовна культура включає в себе пізнавальну, моральну, художню, правову, релігійну та ін культури. На думку багатьох культурологів, існують суміжні види культур, проникаючі у всю систему культури. Це такі види культури, як економічні, політична, екологічна, естетична та ін
Духовна сторона культурної статики: норми, правила, зразки і норми поведінки, закони, духовні цінності, церемонії, ритуали, символи, міфи, знання, ідеї, звичаї, традиції, мову. У культурній статиці елементи розмежовані в часі і в просторі.
Частина матеріальної і духовної культури, створена минулими поколіннями, носить назву культурної спадщини. Спадщина - важливий чинник згуртування науки, засіб об'єднання суспільства в періоди криз. Культурна спадщина висловлюють культурні універсалії - норми, цінності, правила, традиції, властивості, які притаманні всім культурам незалежно від географічного місця, історичного часу і соціального устрою суспільства. Антропологи виділяють понад сімдесят універсалій (число, етика, сім'я, і ​​т.д.).
Матеріальна культура + духовна культура = Цивілізація.
За носію культура ділиться на культуру світову; національну; культуру соціальної групи (класову, станову, професійну, молодіжну); територіальну (одна справа - культура міська і інше - сільська); культуру малої групи (формальної або неформальної) і культуру окремої людини.
Світова культура - це синтез кращих досягнень усіх національних культур різних народів. Національна культура - синтез культур різних класів, соціальних верств і груп відповідного суспільства.
У масштабі окремого суспільства, в залежності від того, хто створює і споживає культуру, який рівень її розвитку розрізняють такі соціальні форми - Народну, церковно-релігійну, елітарну, масову культуру та ін
Народна культура історично відвічна - це практичні знання етносу в галузі ведення господарства, медицини, виховання дітей, народна мораль, фольклор, традиції, вірування, звичаї, міфи, легенди, сказання, епос, казки, народні пісні і танці та ін Вона невіддільна від повсякденної і практичному житті людей. В«ДухВ» народної культури характеризує і етнічний В«МенталітетВ». Народна культура демократична, є продуктом колективної творчості. У підставі народної культури лежать багатовікові традиції, тому в ній є і феномени (наприклад, забобони, застарілі звичаї, забобони), є рудиментами минулих часів, несозвучного сучасній епосі і гальмують розвиток культури.
У радянський час великий розвиток отримали як професійні колективи народної пісні і танцю, оркестри народних інструментів, так і художня самодіяльність всіх верств населення (робітники, колгоспники, інтелігенція та службовці). Зазвичай, оцінюючи досягнення культури тієї чи іншої країни, розглядають елітарне (В«професійнеВ») мистецтво. Значення народного (В«аматорськогоВ») творчості часто недооцінюється, і воно більше цікавить етнографів і фольклористів.
Церковно-релігійна культура в середньовіччі була засобом консолідації того чи іншого суспільства, інтересам його панівних верств, але звернена до всіх верств населення. Священики в середньовічній Русі були самими освіченими людьми. Викорінюючи язичництво і забобони, вони сприяли моральному вихованню народу, розвитку мистецтва та освіти. У Росії церковно-релігійна культура історично вступила в симбіоз з народною культурою, утворивши культурний сплав. У народних календарних і сімейних святах можна виділити за походженням елементи суто фольклорні та церковно-релігійні, але розділити їх без шкоди цілісності, не можна, так як цей симбіоз за сторіччя став стійкою народною традицією.
Елітарна культура орієнтована на підготовлену аудиторію і ств...
