Колекціонування в античну епоху.
Феномен колекціонування йде корінням в глибоку старовину. Починаючи з II тисячоліття до н. е.. в Урі і інших містах Дворіччя писарі збирали релігійні, літературні та наукові тексти, написані клинописом на глиняних табличках. Так виникали приватні і царські бібліотеки. Але яскраво і повномасштабно феномен колекціонування вперше розкрився і розцвів в античну епоху. Мабуть, немає нічого із створеного людським генієм в епоху Стародавньої Греції та Риму, що не отримало б надалі осмислення і творчого розвитку. Чи не стали винятком поняття В«музейВ» і вся сфера античного колекціонування.
Древня Греція: святилища, храми, пінакотеки.
Поняття В«музейВ» ввели в культурний ужиток людства стародавні греки, однак в античному світі воно ніколи не вживалося по відношенню до зібрання предметів. Давньогрецьке слово В«мусейонВ» в буквальному перекладі означає В«місце, присвячене музамВ», т. тобто святилище муз. Пізніше муз стали вважати покровительками мистецтв і наук, дарующімі творче натхнення, тому культ муз придбав важливу роль в спільнотах вчених. Богам присвячувалися не тільки твори скульптури, але і живописні роботи, предмети декоративно-прикладного мистецтва, реліквії, військові трофеї, рідкості. Відали вотивні дарами (дари присвячені богам) особливі служителі, що займалися не тільки їх охороною, але й обліком. Составлявшиеся ними списки речей були дуже детальними. У них вказувалися найменування предмета, матеріал, з якого він виготовлений, вага, особливі ознаки, ступінь схоронності, ім'я бога, якому він присвячений, привід і дата посвяти, ім'я та етнічна приналежність дарувальника. Періодично, щоб позбавитися від зруйнованих часом предметів і звільнити місце для нових надходжень, складалися списки речей на вилучення, утверджувалися радою храму. Нічого знищувати не дозволялося. Твори своєї прославленої живописної школи греки зазвичай поміщали в спеціальні сховища - пінакотеки. Пінака - картини, виконані восковими фарбами на дерев'яних або теракотових дощечках. Найвідоміша пінакотека грецького світу перебувала на афінському Акрополі, осередді головних святинь міста. Перші давньогрецькі колекції формувалися певною мірою стихійно, носили сакральний характер, були загальним надбанням громадян і в силу своєї природи відрізнялися неоднорідним складом. Однак як явище цілеспрямоване колекціонування виникає лише в епоху еллінізму (323 - 30 рр.. до н. е..). В епоху еллінізму розширити не тільки географічні рамки грецького світу, але і його культурні горизонти.
Колекції і колекціонери епохи еллінізму.
У Єгипті сполучною ланкою між грецькими поселенцями і їх історичною батьківщиною покликані були стати Александрійський мусейон та Олександрійська бібліотека, що займалися крім іншого вивченням і збереженням еллінської культури. Мусейон був заснований Птолемеєм I Сотером (305 - 283 рр.. до н. е..) і являв собою одночасно і наукове, і сакральне об'єднання вчених. Його центром було святилище муз, а номінальним главою жрець, який призначався царем і виконував релігійні та представницькі функції, не втручаючись при цьому в наукову сферу. Величезну роль в Олександрійському мусейоні придбали фундаментальні наукові дослідження фізичного світу, включаючи різні аспекти вивчення людини і природи. Припускають, що саме в складі Мусейону перебувала і знаменита Олександрійська бібліотека, що вважалася найбільшим книгосховищем античності. Елліністичних царів прийнято вважати першими колекціонерами античного світу.
Приватні зборів Стародавнього Риму.
Невелика олігархічна республіка, що виникла на берегах Тібру, Рим поступово став повновладним господарем усього Апеннінського півострова, а потім перетворився на величезну державу, що поглинула все Середземномор'я. Саме під впливом витонченої грецької цивілізації римляни придбали непідробний інтерес до творам мистецтва. Протягом II - I ст. до н. е.. твори грецького мистецтва текли в Рим безперервним потоком, служачи доказом гучних перемог римських легіонерів. Починається розвиток приватного колекціонування в Римі. Одночасно з розвитком приватного колекціонування складався мистецький ринок. У I в. до н. е.. аукціони і передують їх виставки творів мистецтва стали звичайним явищем в римському суспільстві.
Колекціонування в епоху Середньовіччя.
Європейське Середньовіччя
У європейській історії середніми століттями прийнято називати величезну епоху, хронологічні межі якої в силу їх розмитості і невизначеності традиційно є предметом наукових дискусій. Середньовічна людина зустрічався з мистецтвом головним чином в храмі. Людини тієї пори притягували яскраві і блискучі речі, адже їх колір асоціювався з Богом і Світом як символом божественного Порятунку. Тому предмети культу намагалися створювати з дорогих і рідкісних металів - золота, срібла, коштовних каменів, перламутру, бурштину. Скарби церкви могли зберігатися в звичайних закритих шафах, але найчастіше знаходилися в спеціальному приміщенні. Це могла бути особлива кімната поруч з вівтарем або прибудова до храму, а в монастирях - окрема будівля. Особливо шанувалися мощі - нетлінні останки людей, зарахованих до лику мучеників і святих.
Вже на зорі Середньовіччя затишні приміщення для дорогих прикрас, зброї, дорогоцінної начиння стала створювати і світська влада. Блиском і розкішшю відрізнялися світські скарбниці епох розвиненого Середньовіччя.
Середньовічний Схід
В історії Сходу, який у своєму розвитку йшов принципово іншим шляхом, ніж Європа, введене європейцями для зручності періодизації поняття В«СередньовіччяВ» має інші хронологічні межі та іншу логіку їх розстановки. Початок східного Середньовіччя орієнтовно датується першими століттями нашої ери, а його верхню кордон історики-сходознавці встановлюють в XIX в., причому для більшості країн - у середині сторіччя, коли по суті справи почався період ломки і трансформації традиційної внутрішньої структури Сходу під впливом колоніального капіталістичного світового ринку.
В основі появи перших колекцій і в мусульманському світі, і в індо-буддійських країнах Сходу лежали релігійні мотиви. Найважливішим фактором, що сприяв створенню подібного роду скарбниць, була ідея В«вакфВ», або В«вакуфаВ», концептуально оформлена самим засновником ісламу пророком Мухаммедом. Її суть полягала в надання державою або людиною на релігійні або благодійні цілі майна у вигляді дару або за заповітом. Храмові скарбниці довгий час були єдиними сховищами як релігійного, так і світського мистецтва в Японії. Найвищого рівня розвитку досягло колекціонування в Китаї. Ще в епоху чотирьохсотрічного правління династії Хань (206 р. до н.е. - 220 р. н.е.), ознаменувався загальним підйомом культури, для імператорських палаців у всіх провінціях країни збиралися найбільш відомі твори живопису і каліграфії. Колекції поповнювалися і видатними творіннями сучасних майстрів, а їх було чимало в епоху імперії Тан (618 - 907), коли мистецтво вважалося настільки ж важливим і престижним тереном для докладання сил і талантів. Розвиток колекціонування тривало і після падіння Танської імперії під ударами повсталих селян і бунтівних феодалів. Поряд з імператорським колекціонуванням розвивалося і приватне.
Історичні передумови виникнення музеїв
Процес становлення музею як соціокультурного інституту починається в одну з найбільших епох європейської історії - в епоху Відродження. відкрите гуманістами античне мистецтво, змінивши естетичні уявлення епохи, стало викликати захоплене поклоніння. Воно почало сприйматися як джерело не тільки знань, але і естетичної насолоди. Бажання збирати і зберігати класичне спадщина з'явилося у світських пра...
