МІНІСТЕРСТВО АГЕНСТВО ДО ОСВІТИ
ГОУ ВПО В«Новосибірський державний педагогічний університет
ФАКУЛЬТЕТ КУЛЬТУРИ І ДОДАТКОВОГО ОСВІТИ
Рогачова ЛІЛІЯ ВІКТОРІВНА
Класичний танець як засіб формування виконавської культури в ансамблі народного танцю.
ДИПЛОМНА РОБОТА
ДОПУСТИТИ ДО ЗАХИСТІ
НАУКОВИЙ РУКОВОДІТНЛЬ:
В«___В» _______________20____Г.
АКАДЕМІК ПАНІ,
ЗАВ. КАФЕДРОЙ_____________
К. Псих. Н., Поч. ПРОФЕСОР (підпис)
УНІВЕРСИТЕТУ ЧУНГ НАМ (Ю.Корея)
СОКОВІКОВА НАТАЛЯ ВІКТОРІВНА
ДОПУСТИТИ ДО ЗАХИСТІ
КВАЛІФІКАЦІЙНА
В«___В» _______________20____Г.
РОБОТА Захищаючи
В«___В» __________________20___Г.
ДЕКАН ФКіДО_____________
ОЦЕНКА_____________________ (Підпис)
ГОЛОВИ ДАК
______________________________ (Підпис)
ЧЛЕНИ ГАК___________________ (підписи)
НОВОСИБІРСЬК 2006
ЗМІСТ
Введення
Глава I. Роль ансамблів народного танцю у формуванні танцювальної культури сучасного суспільства.
1.1. Історія створення танцювальних самодіяльних колективів
1.2. Структура ансамблю народного танцю
1.3. Історико-естетичні основи та види російського танцю
1.4. Структура і зміст екзерсису біля верстата народного і класичного танців
1.5. Поняття і принципи танцювальної виконавської культури
1.6. Принцип формування репертуару в ансамблі народного танцю
Глава II. Класичний танець як засіб формування виконавської культури.
2.1. Естетичні і технічні вимоги до виконавської культури танцю
2.2 Вплив екзерсису класичного танцю на формування виконавської культури
Глава III. Формування виконавської культури засобами класичного танцю.
3.1. Планування педагогічної роботи
3.2. Практична діяльність з реалізації навчальної програми
Висновок
Список використаної літератури
Додаток
Введення
Актуальність теми дослідження В«Класичний танець як засіб формування виконавської культури в ансамблі народного танцю В», обумовлена тим що, в сучасний період розвитку художньої самодіяльності, вимоги до виконавської культури стають єдиними як в професійних, так і в самодіяльних колективах. Вимоги єдині, а процес підготовки різний, Професійні виконавці отримують знання і навички в галузі танцю з дитячих років, їх ретельно відбирають у відповідності з критеріями професійної придатності до даного виду творчості, з ними щоденно займаються висококваліфіковані майстри хореографічного мистецтва. А в самодіяльність приходять люди тому, що люблять танцювати і заняття проводяться два-три рази на тиждень.
В основі підготовки танцівників любителів народного танцю поряд з системою В«Народно - сценічного танцюВ» Т.С.Ткаченко, використовується, система вправ класичного танцю, в світовій практиці звана В«системою А.Я. Ваганової В». Але принцип рухової діяльності виконавця народного танцю відрізняється від принципу рухової діяльності класичного танцівника. Незважаючи, на те, що система Т. І. Ткаченко універсальна, у багатьох колективах активно застосовується класичний тренаж і зокрема, його перший розділ, вправи у В«ВерстатаВ», що породжує ряд протиріч, виражених в анатомо-фізіологічної проблемі сприйняття класичного танцю В«народникамиВ». Але, тим не менш, незважаючи не проблеми сприйняття класичного танцю, саме класичний танець, впливає на формування сценічної культури, яка не завжди знаходитися на належному рівні. Дана проблема пояснює актуальність дослідження засобів класичного тренажу сприяють формуванню виконавської культури в ансамблі російського танцю.
Основна мета нашого дослідження провести порівняльний аналіз народного і класичного танцю і організувати навчально-тренувальний процес виконавців народного танцю з використанням засобів класичного тренажу.
Об'єктом дослідження є засоби формування виконавської культури.
Предметом дослідження - класичний танець як засіб формування виконавської культури в ансамблі російського танцю.
Гіпотеза нашого дипломного дослідження полягає в тому, що заняття класичним танцем ефективно впливають на формування виконавської культури, самодіяльного хореографічного колективу.
Для досягнення мети необхідно вирішити наступні завдання:
1. Вивчити принципи, виявити цілі і завдання діяльності народних ансамблів.
2.Провесті порівняльний аналіз екзерсису дисциплін російського і класичного танців. Виявити елементи класичного танцю, восполняющие бракуючий ефект у формуванні виконавської культури народних ансамблів.
3. Створити програму по класичному танцю для викладання в ансамблі народного танцю.
Теоретичною базою є праці А.Я. Ваганової, Т.С. Ткаченко.
Методологічною основою є праці: Н.П. Базарова, В.С Костровицька, А. М. Мессерера, А.А.Клімова, Т.А. Устинової, Г.П. Гусєва, А.А. Борзова.
Методи дослідження: пошук першоджерел народного і класичного танців, практичний аналіз, синтез.
Положення, що виносяться на захист:
1. Ансамблі народних танців в сучасних умовах прагнуть до підвищення технічного рівня і виконавської культури.
2. Російський і класичний танець є взаємно збагачують дисциплінами у формуванні виконавської культури танцівників любителів, при домінантному застосуванні екзерсису класичного танцю.
Структура дипломної роботи:
Диплом складається з вступу, 3-х розділів, висновку, списку літератури використаного в роботі, додатки. Обсяг роботи 90 сторінок.
Глава I . Роль ансамблів народного танцю у формуванні танцювальної культури сучасного суспільства
1.1 Історія створення танцювальних самодіяльних колективів
До революції 1917 року поняття "Художня самодіяльність" не існувало, В«але енергія творення, потреба прекрасного, загострене почуття смаку російських людей проявлялися в художніх промислах, в багатстві і змістовності побутової культури, яка, як і талант російських людей була надзвичайно багатогранна і самодостатня. Народна творчість, або селянська культура не була схильна ідеологічним змінам, на відміну від скомороства, яке постійно змінювало ідеологічні маски, так як слово селянин - християнин, людина В«БожийВ». Від цього основна ідея християнської культури - В«Любов і краса В». Народна творчість, в сучасному його розумінні не мало широкого виходу на глядацьку аудиторію, так як було одночасно і творцем і глядачем В»[33].
Після поразки в Російсько-японській війні царський уряд прийняв рішення про підвищення патріотичних настроїв в імперії. Створюються В«Народні будинку РосіїВ» в цих установах відкривалися гуртки любителів: танцю, музики, поезії та багатьох інших видів мистецтва та народної творчості, як показує історія, доля їх була нетривалою, оскільки почалася в 1914 році війна, а слідом за нею і революція не дозволили розвинутися аматорському руху. У перші роки становлення радянської влади, були знищені, які б то не було, культурні установи, особливо неформальні.
Але необхідність формування В«нової людиниВ» - будівника комунізму, поставила перед необхідністю пошуку нових форм впливу на свідомість підростаючого покоління. Ідеологи Радянської Росії, керівники державних і партійних органів влади побачили в розвитку художньої самодіяльності потужний важіль не тільки підвищення культурного життя народу, але і виховання його в дусі "Комуністичних ідеалів", "До крайності важливо, - говорив А. В. Луначарський, - Нам в нашому Союзі, з одного боку, дати кращі досягнення людської культури народним масам, а з іншого - роздрукуват...
