Шлях кобзарів - ції шлях народу!
Михайло Стельмах
Протяг століть напруженої боротьбі за національне и соціальне визволення український народ творив Суворов, чоловікова, й водночас лірічну поезію - думи та пісні. Ці перлини народної творчості НЕ Втрата и Ніколи НЕ втратять свого наукового та культурного значення, Аджея в них відбіто Світогляд народу на шкірному етапі Його історічного розвітку, Його морально-етічні норми та подивилася, естетічні смакують.
Пісня, дума є одним Із проявів прекрасного тяжіння до духовності. Вісь Що писав про Це Микола Добролюбов:,, Пісня, дума становляит там народну СВЯТИНЬ, кращу рису українського народу, в них горить любов до Батьківщини, вібліскує слава минулих подвігів; в них дихає ніжне почуття Жіночої любові, особливо матерінської ... Все коло жіттєвіх насущних інтересів охоплюється в пісні, злівається з нею, и без неї самє жіття стає неможливим ".
Українські думи (їх галі називаєся Козацька піснямі, поважний піснямі) відомі у всьому Світі. Це глибоко самобутні епічні та ліро-епічні твори, які віконуваліся у супроводі кобзи, Бандура чі лірі.
Як жанр народної поезії, думи вініклі в ХV - XVІ століттях на Основі Найкращий Досягнення усієї народної поетичної творчості.
Історія кобзарства та лірніцтва на Україні доволі багата й складаний и до СЬОГОДНІ галі не достатності вівчена. Назви народніх співців-музик походять від назв Музична інструментів, на якіх смороду граль: кобза, бандура та лірі.
Улюблене Музична інструментом українського народу Була кобза. Як свідчать найдавніші джерела, кобза Була Досить розповсюдженім Музична інструментом, и попервому Граля на ній НЕ Ліше сліпі люди, Як це склалось пізніше.
Найдавніша кобза мала Тільки три струни. З годиною інструмент ускладнювався. Це, зокрема, засвідчує збільшення кількості струн. У ХІХ столітті, особливо у Другій половіні, кількість струн и пріструнків (так назіваються Короткі струни, Що розміщуються на правій стороні деки) збільшується. Наприклад, на бандурі кобзаря М.Рігоренка з Харківщини їх Було 8, О.Вересая з Полтавщини - 12, П.Братіці з Чернігівщини - 20, І.Кравченка-Крюківського з Полтавщини - 28, Ф.Гріценка - Холодного з Полтавщини - 45!
скрутно матеріальне ї громадське становище, беззахісність кобзарів та лірніків змусілі їх об'єднуватісь в організації, які б захіщалі їхні інтересі. Вже напрікінці ХVІІ Століття на зразок міськіх реміснічіх цехів Почаїв виникати братства (гурти) кобзарів та лірніків. Організацію братств (гуртів), їх діяльність Народні співці-музики тримали в Таємниці. Серед них булі керівнікі -,, цехмайстра ",,, майстри", вчителі та учні (підмайстрі). Смороду малі Свої статут, касу, хоругви, особливо таємну мову, Що називається,, лебійською ", Свій суд. Братства регламентувалі діяльність кобзарів та лірніків, піклуваліся про підготовку молодих співців - музик ТОЩО. Кобзарям и лірнікам відводілась певна територія, на якій Кожній Із них МАВ право грата та співаті. Правда, трапляліся випадка, коли окремі кобзарі галі до того, Як братства розпалісь, пускалися у мандри (Остап Вересай за Це навіть ОТРИМАНО прізьвісько,, Лабз ").
Учнів брали вчитува Ліше ті співці - музики, хто МАВ відповідній стаж, з 10 років. У Кобзарська науку брали Ліше незрячих здібніх ДІТЕЙ. Навчання чати переважно 3 роки, Інколи ї довше. Після Закінчення навчання відбувалась посвята в кобзарі та лірнікі - своєрідні віпускні міжнародні по. Церемонія посвяти називається,, одкліщінамі ". У ній брали доля учитель и галі декілька (не менше трьох) повноправніх,, майстрів ". Перед майбутнімі співцямі - Музик ставилися Досить суворі вимоги - мусіли показати, Як засвоїлі Кобзарська, лірніцьку науку, Як Навч грата, співаті. Учитель характерізував поведінку впродовж Усього навчання. ,, Одкліщіні " проходили неформально. Бували випадка, коли вчені не віявляв необхідніх знань. Через Деяк годину Його слухали знов. І ЯКЩО учень при повторному іспіті НЕ діставав візвілкі (так називана право на самостійне кобзарювання), то Інколи братство (гурт) карало вчителя (,, майстра ") - позбавлялі Його брати учнів на навчання 1, 2, 3 рокі
Перефразовуючі Т.Г.Шевченка, можна з упевненістю сказаті: наша дума, наша пісня не вмерла, не загінула. І не вмре, не Загиней!
Кожушко Григорій Семенович (30.ІX (12.X) .1880, с.Велика Писарівка, ніні смт Сумської обл. - 23.І.1924, там ж) - кобзар. Нар. у бідній сім'ї. Навчався у С. Пасюга, самостійно кобзарював з 1906 року. 1911 року виступать у Катерінославі, познайомівся з письменниці оленів Пчілкою, Яки залешіла спогади про нього. 1916 виступать у Петрограді, 1918 разом з Є.. Мовчаном - у Москві. У репертуарі - іст. пісні ( про Морозенка , Байду, Нечая ), твори на слова Т.Шевченка, сатирично - гуморістічні, Ліричні укр. нар.пісні.
Мошик Микола Григорович (27.X.1941, с.Засулля Роменського р - ну Сумської обл.) - Кобзар. Навчався 1962 - 1964 в студії при Державній засл. капелі бандурістів України (у П. Іванова), 1968 - 1969 - у Дрогобицький муз. учіліщі. Закінч. 1971 Дніпродзержінськемуз. училище, 1976 - Київську карсенваторію. Працював у Чернігівській та Кіровоградській філармоніях, Київському оркестрі нар. інструментів, Уманський та Сумькому муз. училищах. Один з авторів Довідника "Кобзарі та бандуристи Сумщини" (Суми, 1999). У репертуарі: укр. нар. думи, історичні, Ліричні та сатирико - гуморістічні пісні, власні твори (думи "Конотопська битва", "Про Глугів", пісні на слова Т. Шевченка, П. Куліша, О. Олеся та Інші фольклорні записи).
Віконує твори з репертуару Є.. Адамцевича, Є.. Мовчана.
Мовчан Єгор Хомич (19.ІV (1.V). 1898, с. Велика Писарівка, смт Сумської області. 22.ІІІ.1968, м. Київ ) - кобзар. Сліпий з самого дитинства. Учень С. Пасюга. У репертуарі ("Невільніцькій плач "," Про Самарська братів "), істор., побутові, жартівліві пісні. Виступає на Республіканській нараді кобзарів та лірніків (1939), Всесоюзній нараді Вивчення епосу сх. слов'ян (1955). На 4-му Міжнародному з'їзді славістів у Москві (1958). Нагородження пам'ятними медаллю IV Міжнародного з'їзду славістів. 1978 у Великій Пісарівці встановлено пам'ятник М.Єгору Хомич.
Супрун Павло Степанович - (3.ІІ.1937, с. Попівка, ніні Конотопського району) - кобзар, заслужений працівник культури УРСР.
Осліп у 7 років, підірвавшісь на фашістській міні. Навчався в Київському інтернаті для сліпих ДІТЕЙ. З 1955 року Працював Слюсарев - Складальник на учбово-виробничим підпріємстві Українського товариства сліпих. Закінчив 1969 року Київську консерваторію (у Н.Павленко), 1973 року - студію Кобзарська містецтва при Українському Музична товарістві.
У репертуарі Супруна - історичні пісні та думи,, Пісня про Байду ",,, Невільніцькій плач",,, Дума про смерть козака-бандуриста ",,, Про трьох братів Самарська",,, Облога Києва печенігамі ", жартівліві Народні пісні, власні Музичні твори на Вірші сучасности поетів, романси.
Ємець Василь Костянтинович - (15 (27). ХІІ 1890, с.Шарівка, ніні Богодухівського району Харківської області - 6. І. 1982, м. Лос-Анджелес, США) - укр. кобзар, композитор, педагог.
Його батько Працював Слюсарев та Електрика на Шарівському винокурні заводі Л.Кеніга, власноруч сконструював фонограф и запісував пісні місцевіх кобзарів. Навчався в народній школі с. Шарівка, потім - в Охтірській гімназії. З дитинства відчув потяг до Бандура, вчився у кобзарів П.Гащенка, І.Кучугурі-Кучеренка. Перший публічній Виступ відбувся 6 грудня 1911 р. в Охтірці. Навчався в Харківському та Московському універсітетах (1911 - 1917). Організував на Кубані дерло школу кобзарства (1913), в Киеве - шкрябало Кобзарська крапель (1918). З 1920 р. живий у Чехословаччіні, з 1940 - в США. Навчався в Празькій та Берлінській консерваторіях, взявши уроки співу в італійського професора М.Поллі. Гастролював у багатьох країнах світу, в т. ч. Австрії, Франції, Бельгії, Голландії, Єгіпті, Марокко, Канаді. У репертуарі булі сотні укр. нар. пісень та дум, релігійні кантати, твори композиторів - класіків Бетховена, Моцарта, Шопена та інших. Автор десятків статей про бандуру та Історію Кобзарська містецтва по-русски, Чеський, французькою, англійською мовамі. Створі ряд композіцій для бандури (,, Передзвони ",,, Про Крути",,, В горах України ",,, Дума про Велику Руїну ",,, З Карпатських ГІР" та інш.) Товарішував з музикології П.Маценком - автором низки публікацій про творчість Ємець.
