Федеральне державне освітня установа
вищого професійного освіти
Реферат з дисципліни:
В«КультурологіяВ»
ТЕМА
В«Людина в мистецтві Відродження: література, образотворче мистецтво В»
Санкт-Петербург - 2009
План
Введення
1. Гуманізм епохи Відродження
2. Розквіт літератури
В· Данте Аліг'єрі
В· Франческо Петрарка
В· Джовані Боккаччо
3. Дерзновенний зліт людської думки
В· Сандро Боттічеллі
В· Леонардо да Вінчі
В· Мікеланджело
В· Рафаель
В· Тіціан
Висновок
Література
Введення
В даний час більшість дослідників згодні з тим, що Відродження не було завершенням середньовічної культури або початком нового часу, а являло собою перехідний тип, якісно вирізнялася від тієї та іншої.
Почалося італійське Відродження зі звернення до забутим скарбам античної культури в науці, літературі, мистецтві та філософії. В Італії знову відкривали для себе античність, класичну В«золоту латинуВ», зверталися до рукописів античних авторів, до античній архітектурі і скульптурі. Але це було не просто повернення до античності. Саме розуміння суті людини, природи, навколишнього світу вже стало іншим у самій своїй оцінці. Світогляд, самосвідомість людини епохи Відродження стали іншими: якщо в епоху античності людина вчилася у природи, то в період Відродження він виділяється з природи; людина творець і світу, і самого себе, він наділений Богом вільною волею.
Розкриваючи значення людини в культурі і на культуру цього часу, я не ставила за мету знайти щось нове або особливе. Моє завдання полягає в тому, щоб ще раз затвердити велич розуму й волі людини. Показати, наскільки мистецтво уособлює гуманістичні принципи, відроджені саме в епоху Відродження.
Метою моєї роботи є:
- розкрити загальний зміст епохи Відродження;
- розповісти про гуманіст, уособлюють епоху Відродження;
- показати образ людини в образотворчому мистецтві Італії.
1. Гуманізм епохи Відродження
Нове духовний рух стало набирати силу в Італії з XIV по XVI століття (перехідна епоха від середньовіччя до нового часу), насичено неординарними подіями і представлено геніальними творцями. Джорджо Вазарі (1512-1574) італійський живописець, архітектор і історик мистецтва був першим, хто усвідомив специфіку зароджуються нових елементів, вживши в своїй книзі В«Життєписи найбільш знаменитих живописців, скульпторів і зодчих В»(1550) термінВ« Відродження В» (Renissance). Він вводить його, кажучи про занепад живопису, скульптури і архітектури, які з часу античності В«скидалися до крайньої загибеліВ», але так як В«природа цих мистецтв схожа з природою та інших, які як людські тіла народяться, ростуть, старіють і вмирають В», можливоВ« зрозуміти поступальний хід відродження мистецтв і то досконалість, до якого воно піднялося в наші дні В». Ідея звернення до античності склалася ще в пізньому середньовіччі. Діячі цієї епохи не думали про сліпому наслідуванні епохи античності, а вважали себе продовжувачами штучно перерваної античної історії. Термін Відродження виник в XVI столітті, означав народження нового мистецтва, що відроджує класичну античну культуру.
Новий світогляд, що виникло в епоху Відродження, прийнято називати В«гуманізмомВ» (людяний, людський). Слово В«гуманізмВ» дуже точно і ємко характеризує те нове і своєрідне, що створило Відродження в своїй зверненності до старого, колись існував і сохранившему непереборну привабливість для нащадків. Епоха Відродження фактично ототожнити з початком епохи гуманізму.
Визнання цінності людини як особистості одержало назву гуманізм і склало основу світогляду нової епохи.
Окремі риси гуманізму присутні в античній культурі, але возрожденческий гуманізм був об'ємніше і целостнее. Гуманізм означає не тільки те, що людина визнається найвищою цінністю, але і те, що людина оголошується критерієм всякої цінності. Ця риса гуманізму була виражена в античності Протагором: В«Людина є міра всіх речейВ». Такий погляд припускав самопізнання людини. Гуманізм Відродження проявлявся як звеличення розуму в якості головного знаряддя пізнання. Фактично це означало визнання панування розуму над навколишнім світом. З цього випливало ще одна риса гуманізму - віра у загальний і нескінченний прогрес . Нарешті, поетизація людини і всього людського спричиняла естетичне сприйняття дійсності, пристрасть до прекрасного і піднесеного.
Місце людини в світі дуже точно позначив італійський філософ і гуманіст того часу Піко справи Мірандола, який говорив, що в центрі світобудови він ставить людину, щоб звідти йому було зручно оглядати все, що є в світі. Людина, створена за В«образом і подобоюВ» Божою, здатний бачити і сприймати красу навколишнього світу, став головною темою і літератури, і живопису, і скульптури. Творчість Відродження було спрямовано перш за все на людину. Самопізнання і самотворення людини - такі головні ідеї ренесансного гуманізму.
Становлення і розвиток ренесансної культури було процесом тривалим і нерівномірним. Культура Відродження не була надбанням однієї лише Італії, але в Італії нова культура зародилася раніше ніж в інших країнах, і шлях її розвитку відрізнявся винятковою послідовністю. Італійське мистецтво Відродження пройшло кілька етапів. Перші зрушення в образотворчому мистецтві і літературі, що намітилися в другій половині XIII століття - початок XIV ст. отримали назву Проторенесанс - перехідна епоха між середньовіччям і власне Відродженням;
- раннє Відродження - період з середини XIV ст.до 1475;
- зріла, або висока, Відродження - остання чверть XV - початок XVIв.;
- пізнє Відродження-XVI - початок XVII ст.
У XVI - XVII в.в. Відродження приходить і в інші країни Європи (Північний Ренесанс), але в кожній з них протікає в своїх часових рамках і по-своєму.
Так як гуманістичне вчення про людину проявилося найбільш яскраво в Італійському мистецтві, тому і значення людини в епоху Відродження розглядаю на італійському прикладі.
2. Розквіт літератури
Ні в живописі, ні в архітектурі нова художня культура, нове відчуття світу не виражалося так потужно, як в поезії. Саме в літературі ясніше всього позначилося тяжіння до нового, що виражалося в нових ціннісних орієнтирах, в небувалому раніше самочувствованіе людини.
Найяскравішими, талановитими виразниками раннього Італійського Відродження - Данте Аліг'єрі, Франческо Петрарка і Джованні Боккаччо - знамениті поети Відродження.
Данте Аліг'єрі
Родоначальник художньої літератури Відродження, найбільшим представником періоду Проторенесансу є поет Данте Аліг'єрі (1265-1321), символізує своєю творчістю плавність переходу від Середніх віків до Відродженню. Перші твори Данте - В«Нове життяВ» і В«БенкетВ» - представляють собою ліричні вірші любовного змісту, присвячені його коханій Беатріче, яку він зустрів одного разу у Флоренції і яка через сім років після їх зустрічі померла. Свою любов поет зберіг на все життя. За своїм жанру лірика Данте знаходиться в руслі середньовічної куртуазної поезії, де об'єктом оспівування виступає образ В«Прекрасної ДамиВ». Однак виражаються поетом почуття належать Відродженню. Вони викликані реальними зустрічами та подіями, наповнені щирою теплотою, відзначені неповторною індивідуальністю.
Головне твором Данте - поема В«КомедіяВ» (1307-1321), названа нащадками В«БожественноїВ» - її по праву вважають поетичної енциклопедією В«СередньовіччяВ». Поема Данте символічна, він в ній виклав своє гуманістичний світогляд. Вона показує непростий шлях людини з хаотичного світу в Космос як гармонію фарб внутрішнього світу. Але щоб досягти цієї гармон...
