Українське кіно початку ХХ Століття
ПЛАН
І. Становлення и Розвиток українського кіно у 20-х роках ХХ століття.
1. Качан культурної революції.
2. Качан 20-х років:
а) в пошуках нового;
б) Дискусії качанів 20-х років.
3. Друга половина 20-х РОКІВ ХХ століття:
а) становлення Нової естетики;
б) "Директиви у справі кіно" В.І.Леніна;
в) роль мистецтва у жітті суспільства.
4. Пропагандистсько роль кіно в умів диктатури пролетаріату.
5. Організація кіно освіти на Україні:
а) статут-положення про будинок державну школу кінематографічного мистецтва;
б) Київська студія екранної майстерності.
6. Негатівні Тенденції розвітку кіно.
7. Досвід братніх культур.
8. Досягнення українського кіно:
а) Звільнення від абстрактної сімволікі та схематизму;
б) утвердження реалізму.
9. Структура республіканськіх кіноорганізацій.
ІІ. Хронікально-документальний и наукове кіно.
1. Становлення української Радянської хроніки:
а) "Живий журнал";
б) Значення роботи Операторів.
2. Документальний фільм "Сімфонія Донбасу":
а) новаторство авторів;
б) народ - Будівник соціалізму;
в) реакція на фільм за кордоном.
3. Наукове кіно:
а) організаційні заходь;
б) пересувні кіноустановкі;
в) міжреспубліканське співробітніцтво.
ІІІ. Художній фільм.
1. Агітфільм:
а) роль "агіток" у радянській пропаганді;
б) зв'язок з літературою.
2. Фільм "Тарас Шевченко" П. Чардікіна.
3. "Звенигора" О. Довженка.
IV. Висновки.
Становлення и Розвиток українського кіно у 20-х роках ХХ століття
Велика Жовтнева соціалістічна революція привела до глибинності змін в усіх сферах соціального и духовного життя народів. Народ суспільство, в якому мистецтво стало Надбання трудящих. На качанах 20-х рр .. партія и Особисто В. І. Ленін Визначіть Основні рісі ї шляхи становлення наймолодшого з мистецтв.
Одним Із Важливим Завдання Країни Рад стало будівництво багатонаціональної культури. Почаїв культурна революція - складового частина и продовження революції соціалістічної. Йшлось НЕ Ліше про ліквідацію економічної відсталості, Майже суцільної непісьменності, а й про докорінну соціальну перебудову, утвердження Нової ідеології, нових естетичних Принципів містецтва.
На цьому шляху вініклі Великі труднощі, які, крім Усього, візначаліся культурною відсталістю, нерівномірністю розвітку галі вчора прігніченіх націй, Середи якіх булі и Такі, Що не Малі не Ліше власної літератури, театру, а й навіть пісемності. Складність виховання мас у дусі комуністічної моралі пролягав и в того, Що партія в нових історічніх умів поставила Завдання В«побудуваті соціалізм з тих людей, які віховані капіталізмом, ним зіпсовані, розбещені, альо потім на внутрішню ним и загартовані до боротьбі В».
Треба мати на увазі й ті, Що частина інтелігенції НЕ зразу спрійняла Радянську владу. Це посілювало труднощі в творчій та віробнічій перебудові кінематографа. Тій, хто чесно перейшов на Бік революції, взявши активну участь у здійсненні організаційніх и творчих заходів Уряду.
«³хідцямі з якіх класів булі у своїй більшості Представники містецтва? В»- запітувала Н. К. Крупської у Статті В«Головполітосвіта и мистецтвоВ» (1921). І відповідала: В«Або Із буржуазії, або Із інтелігенції, Що обслуговувала ідейно буржуазію. І тому маса діячів мистецтва залишилась чужою революції і, який в кращє випадка, думала про ті, Як бі пронести неушкоджено Крізь бурю революції Старі цінності В». Пізніше и ця частина інтелігенції змушена Була візнаті незаперечно прогресивний суть революції и так чі інакше спрійняті її Завдання, перейшовші на службу народові.
Політика партії виходе з того об'єктивного положення, Що й після перемоги пролетаріату класового боротьба продовжується, набуваючі нового змісту й форм. У ціх умів соціалістічна демократія відкріла перед художниками ВСІ возможности для відтворення життя народу-переможця, ідеалів революції. Про значення Великого Жовтня не раз говорів С. Ейзенштейна. ВІН підкреслював, Що революція дала йому В«Найдорожча ... Зроби художником В». Одні починаєм свій шлях до соціалістічного містецтва галі до революції, Інші - з'єднали свою творчу долю з ним в умів Радянської дійсності, а булі ї Такі, Що Прийшли до нього Крізь Ваганов, усвідомлення Власний помилок.
В Українському кіно з дере днів працювало Чимало режісерів, акторів, Операторів, які до революції стояли осторонь соціальніх битв, політічного жіття. Не всі смороду відразу Почаїв створюваті радянські фільмі. Комуністична партія з усією прінціповістю засуджувала позіцію В«невтручанняВ», орієнтацію на самоплів, особливо у такому молодому містецтві, Як кіно. Радянський уряд віявів терпіння и такт Стосовно В«попутніківВ», котрі на Ранн етапі розвітку кіно становили значний Частину творчої інтелігенції. Створюваліся необхідні умов для їхнього Швидкого переходу В«на Бік комуністічної ідеологіїВ».
В ціх умів оволодіння марксістськім світоглядом робітнічого класу, соціалістічною ідеологією стало одним з найголовнішіх Завдання митців, які віддавалі Свій ХІСТ и талант справі Служіння народові, розв'язанню невідкладніх Завдання революційної перебудови життя. Прийнять революцію, Українські кінодіячі принесли в молоде мистецтво Свій особистий Досвід жіття и творчості.
В Умова гострої класової боротьбі питання про ставлені до художньої спадщини мало особливо велике значення. Ідеологі Пролеткульту доводили, Що оскількі в шкірного класу своя Ідеологія, то має буті в нього и своя окрема культура, тому Робітничий клас НЕ Може прийнятя мистецтво, його призначення та творить у умів буржуазного суспільства. Таке ставлені до минули виключались проблему традіцій, а без них не могло буті пошуків нового змісту, нових художніх форм. У пролеткультівській Концепції культури В«класовістьВ» мистецтва протиставляє народності, обстоювалась Його кастовість и відособленість від культури минулого.
20-ті рр. позначені проголошенням різніх декларацій, маніфестів, Заклик до експеріментаторства, Пошук нового, Що починаєм, Як правило, з відмові від старого.
Гарячі Дискусії розгорнуліся Навколо принципова Важливим харчування про спеціфіку, новаторській характер кіно, ставлених до спадщини. Діскутувалося навіть питання, чи вважаті кіно взагалі мистецтвом. На качанах 20-х рр.. класічні Традиції заперечувалі и Дзига Вертов, и С. Ейзенштейна, й Інші режисерів-новаторів, чії твори. Стали Згідно Радянська кіно-класика. У смілівіх деклараціях ігноруваліся класічні Авторитет, заперечуваліся зображення псіхології героїв, творча Інтуїція художника, вісуваліся гаснула підміні містецтва В«життямВ», В«мистецтвом жіттєбудування В».
Реальна потреба в агітаційному масової містецтві спріймалася іноді Як Відмова від художніх традіцій минулого. Пошірюваліся В«теоріїВ» конструктівізму, фактографії, В«Виробничого мистецтваВ». Полемічні крайності відомого маніфесту В«кіноківВ» В«МіВ», багатьох віступів и статей Дзиги Вертова відбівалі ліфівські гаснула В«технізаціїВ» кіно, відмову від традіцій дореволюційного кіно.
С. Ейзенштейна тоді підтрімував пролеткультівській гасло про скасування В«Інституту театру В», поділяв ліфівській нігілізм Щодо традіцій, оголосів війнуВ« художній ілюзії В»,В« Натхнення В». Альо ці, власне, булі Ліше Декларації, які НЕ вітрімалі перевіркі практикою ціх же митців и годиною, заперечувалісь Усім РОЗВИТКУ творчої ї теоретичної думки радянського кіно.
Віступаючі на словах проти традіцій, молоді митці, з ім'ям якіх пов'язані новаторські пошуки 20-х рр.., насправді об'єктивно засвоювалі все плідне з Попередня досвіду кіно. Усвідомлення цьог...