Театр як соціальний інститут
Введення
Для людського суспільства театр є традиційним видом мистецтва. Він вже не одне тисячоліття багатопланово впливає на особистість: пояснює світ, створює емоційні імпульси до різного роду діяльності, виконує величезну виховну роль, піднімаючи різні філософські питання, і тим самим сприяє формуванню якостей, необхідних для життя в умовах того чи іншого суспільства.
Протягом століть функції театру не мінялися, але в різні епохи на певні з них робилися акценти. Театр, будучи інститутом соціального спілкування, завжди впливав на суспільно-організаційні процеси, зазвичай представляючи при цьому інтереси провідного класу.
Хоча театр і боровся проти всякого роду бюрократичних або ідейних обмежень, завжди існували різного роду регулюють інститути, направляючі культурне життя, щось заохочують, щось обмежують, а часто і пригнічують.
Якщо зазирнути вглиб століть, то можна знайти багато свідчень того, що держава і церква з одного боку підтримували театральне мистецтво, а з іншого забороняли ті напрямки, які не відповідали їх ідеології. Пізніше ці функції все більше стали перехоплюватися ринком.
імущих частина населення не рідко чинила тиск на театрального художника. Один з яскравих прикладів тому - відмова Московського Художнього театру на початку XX століття від наміру бути загальнодоступним.
В«ДохіднийВ« касовий В»і цільовоїВ« масовий В»глядач виявилися практично розділені на два виразних потоку і щоб забезпечити виживання театру за рахунок припливу першим треба було обмежити приплив другого і відповідним чином будувати репертуар В».
В цих умовах виникає важка дилема між свободою творчості і залежністю від комерційного успіху. Добре відомо, що на ринку процвітаючими можуть виявитися творці далеко не кращої продукції, яка припала до смаку широкій публіці. Так ринок, звільняючи від якої б то ні було ідеологічної диктатури, ставить мистецтво у сильну залежність від комерційного попиту.
Радянський режим міг створити всі умови для творчості художника, заохочуючи його морально і матеріально. Але міг і навпаки позбавити можливості працювати, піддати гонінням, репресувати.
У сьогоднішній Росії підприємець, менеджер виступає провідником між художником і публікою. Він диктує умови творчості. Від шкали його цінностей, як художніх, так і матеріальних залежить якість і доля, створюваної художньої продукції.
Нинішній художник же, придбавши свободу, поставлений у вкрай важкі умови. Його творчість має не тільки володіти художніми достоїнствами, воно ще має бути конкурентно спроможним.
У такій ситуації вивчення соціальних проблем театру набуло особливої вЂ‹вЂ‹актуальності. Приватні розділи соціологічного вивчення театру - соціологія драми, соціологія актора, соціологія глядача, соціально-економічні проблеми театрального мистецтва синтезуються в дослідженні соціальних функцій театру як соціокультурного інституту.
Від того як буде розвиватися театр, певною мірою залежить майбутнє інших мистецтв, а як наслідок, майбутнє нашого суспільства в цілому.
У Росії саме поняття В«театр як соціальний інститутВ» на мій погляд не втратило своєї актуальності, тому я і вибрала цю тему для своєї курсової роботи. Але сьогодні театр переживає важкий момент у своїй історії. Існує безліч думок, що сьогодні ми спостерігаємо захід російського психологічного театру, народженого в кінці позаминулого століття. Я з цим не згодна.
Безумовно, що телебачення, кіно, шоу-бізнес, які рентабельніше і більш популярні у масового глядача сьогодні серйозно потіснили театр, а може і зовсім виштовхнули його на узбіччя дороги. І для того, щоб театр знову встав на ноги, виконуючи всі свої соціальні функції, він потребує як в державній, так і в суспільній підтримці. Питання тільки в тому, коли театр дочекається цієї підтримки? Коли держава і сучасне суспільство зверне увагу на В«свято всіх мистецтвВ» (І. Гете)?
Але театри вже вчаться самостійно жити в ринку, з труднощами, але вони виживають. А раз театр існує, то він впливає на сьогоднішнє суспільство, тому що тільки театр, а не телебачення, кінематограф або шоу-бізнес залишається зберігачем цінностей. Я маю на увазі справжній театр, театр, який несе відповідальність за своє мистецтво.
1. Театр
1.1 Соціальна значимість театру
Який сьогодні соціальний адресу театру? Як визначити його соціально-естетичні функції? Які роль і місце театру в системі художнього виховання і формування особистості?
Важливо відзначити, що театр сьогодні різний. Ряд театрів орієнтований на вишукану елітарну аудиторію, на підготовленого глядача, здатного оцінити експерементальні рішення і екстравагантні нововведення. Є театри, прагнучі до неодмінного успіху у масового глядача. У сьогоднішнього людини є вибір соціально-культурної поведінки, а у сьогоднішнього глядача є вибір театру.
Можна розглядати різноманіття театрів, як оновлення і прогрес у театральному житті, можна і як руйнування сформованих театральних традицій.
За законом часу художньо-цінні твори з роками не втрачають своєї значущості, продовжуючи залишатися об'єктами естетичного насолоди і даючи грунт для произростания нових талантів. Незначні ж або зовсім безталанні йдуть в лету, не залишивши після себе нічого, навіть при умови, що мали колись комерційний успіх або миттєвий успіх у публіки.
Але що може залишити після себе спектакль? Він не може подорожчати, як полотна художників по закінченні часу, його не побачать майбутні покоління в тому самому вигляді, який він сьогодні. Як позначиться в часі колись створене унікальне художній твір?
Специфіка психологічної атмосфери театру, енергетичний обмін актора і глядача, масовість сприйняття і безпосередня спонтанність реакції публіки дає підстави стверджувати, що театр впливає на суспільне думка і взагалі пов'язаний з життям суспільства більш інших видів мистецтв.
У театрі особистість оволодіває системою ролей, засвоює соціальні стереотипи і усвідомлює суспільний сенс своїх дій. Театр - засіб соціальної орієнтації, тому що саме емоційно-творчий характер сприйняття, допомагає глядачеві використовувати отриману театральну інформацію в арсеналі життєвого досвіду. Людина отримує наочний урок того, як можна і як не можна висловлювати свої почуття, як треба поводитися в тій чи іншій ситуації. Так за допомогою ототожнення себе з героєм, глядач ставить себе в порівняння з носієм соціальних норм, у нього з'являється стимул наблизитися до морального ідеалу. Через почуття вільного вибору, естетичну насолоду і творчу активність глядач дає свою оцінку безлічі варіантів людського поведінки.
В«Поєднуючи в собі і використовуючи можливості декількох мистецтв, театр аппелирует до всього обсягу людських емоцій, переживань, афектів, ко всієї сукупності людських почуттів і здібностей. Він вимагає від В«третього учасника спектаклю В»- глядача (К.С. Станіславський) співучасті та високого рівня розвитку уяви. Характерний для театру високий обсяг уваги та вибірковості, відсутність жорсткої організації сприйняття і примусової точки зору обумовлюють здатність його до актуалізації творчих потенцій особистості глядача В».
Концентрація сенсу в драмі гранична, і відповідно, глядач отримує концентрований життєвий досвід, переживаючи за один вечір ряд людських життів. При цьому зберігається форма безпосереднього життєвого події, адже всі що відбувається в театрі наочно, конкретно і розгортається прямо на очах у глядача.
Але це життя знаходиться в сфері В«театральної реальностіВ», вона злегка відсунута, відокремлена від публіки, в ній немає дрібниць і випадковостей буденного життя, вона подається крупним планом, все це і перетворює спектакль в різновид В«соціального експериментуВ». У підсумку глядач усв...
