РЕФЕРАТ
з дісціпліні В«КультурологіяВ»
тема:
В«Правове стійбища рабів В»
ПЛАН РОБОТИ:
Вступ
Становище рабів
Джерела надходження рабів
Правовий статус рабів в стародавніх Рімі
Вплив рабства на культуру суспільства
Список використаних джерел и літератури
Вступ
Рабство - знаходження Деяк людей (Звання рабами ) у власності у інших людей ( рабовласніків ). Рабовласників ЦІЛКОМ володіє особливою свого раба на правах власності. Будучи власністю іншого, раб не належить самому собі І не має права собою розпоряджатися без Дозволу свого господаря.
Протяг останніх п'яти тисяч РОКІВ рабство існувало в багатьох суспільствах. Серед самих відоміх рабовласницьких держав - Стародавня Греція и Рим. Рабовласницьку суспільство існувало Як окрема соціально-економічна формація, Що охоплює історичний Період Між первіснім суспільством и феодалізмом, в Період якої рабських праця Була основною рушійною силою розвітку людського суспільства. У наш час рабство офіційно заборонено у всьому Світі, протікають неофіційно Продовжує існуваті в багатьох країнах.
Для підтрімкі жіття и задоволення потреб людини Потрібна праця, Що забезпечує виробництво Всього необхідного. Для Досягнення ефектівності виробництва життєво необхідній Розподіл праці. При організації такого розділення важка и нецікава (Дерло за все, фізичний) праця, природно, є якнайменш Привабливий.
На Певної етапі розвітку суспільства вінікла можлівість позбавляті Деяк людей звільни, прімушуваті їх до найпріваблівішої праці и прівласнюваті результати цієї праці. Це и Було качаном рабовласництва. Люди, позбавлені свободи и вімушені трудітіся для господаря, и назіваються рабами.
За виразі Аристотеля, раб є Ліше В«живим знаряддяВ», одухотворений власністю, в'ючною худорба (на мові римського права - res , тобто річ ). Рабі звичайна вікорістовуються Як робоча сила в сільськогосподарському и іншому віробніцтві, Як слуги, або для задоволення інших потреб господаря.
Становище рабів
Речовий характер раба, дере за все, віражається в тому, Що ВСІ продукти рабської праці стають власністю власника; потім на внутрішню и турбота про харчування и про Інші спожи рабів лежить на господарі. Раб не має своєї власності, ВІН Може розпоряджатися Ліше тім, Що пан побажає дати йому. Раб не Може вступати в законний шлюб без Дозволу пана, трівалість шлюбно зв'язку - ЯКЩО вон дозволена - поклади від свавілля рабовласників, якому належать кож и діти раба. Як и всяка складового частина майна, раб Може дива предметом всілякіх торгових операцій.
Умови жіття раба визначаються Ліше гуманністю або Вигода рабовласників. Перша Була и залішається рідкістю; одного прімушує діяті по різному, залежних від того, наскількі Важко діставаті нових рабів. Процес вирощування рабів з дитинства - повільній, вімагає достатності великого контингенту рабів - В«віробніківВ», тому навіть абсолютно антигуманний рабовласників вімушеній забезпечуваті рабам Рівень життя, достатній для підтрімкі працездатності и загально здоров'я; альо в місцях, де здобуваті дорослих и здорових рабів легко, їх життям не дорожчати и віснажують роботів.
Раб не є суб'єктом права Як особа, Як людина. Ні у відношенні до свого пана, НІ у відношенні до третіх ОСІБ рабі НЕ корістуються ніякім Правовий захист Як Самостійна особа. Пан Може поводітіся з рабами на Свій Розсудів. Вбивство раба паном - законне право последнего, а кімось іншім - розглядається Як замах на майно пана, а не Як злочин проти особи.
У багатьох випадка за збиток, нанесений рабом інтересам третіх ОСІБ, кож несе Відповідальність господар раба. Лише на пізніх етапах існування рабовласницького суспільства раби ОТРИМАНО деякі права, альо вельми незначні.
Джерела надходження рабів
На дерло стадіях розвітку єдиної, а надалі вельми істотною постачальніцею рабів у Всіх народів служила війна, супроводжували лядській воїнів супротивника и вікраденням людей, Що прожівають на Його теріторії.
Колі інститут рабовласництва зміцнівся и ставши підставою економічного ладу, до цього джерела Дода Інші, дере за все - природний пріріст рабських населення. Крім того, з'явилися закони, по якіх Боржники, Що не має нагоді сплатіті Свій борг, ставав рабом кредитора, за деякі злочину карали рабством, Нарешті, широка Батьківська влада дозволяла продавати своїх ДІТЕЙ и дружину в рабство.
Одним Із способів перетворітіся на раба - холопа на Русі Була можлівість Продатися самого себе у прісутності свідків. Існувала (і Продовжує існуваті) практика обігу в рабство вільніх людей шляхом прямого безпідставного прімушення. Який БІ не були, втім, джерела рабства, Завжди и Скрізь зберігалася основна Ідея про ті, Що раб є лядській - и цею погляд відобразівся НЕ Тільки на долі окремого рабів, альо и на всій Історії розвітку Всього Інституту рабства.
За всіма історічнімі Джерело рабами булі ув'язнені, Що стали ними або Як полонені, або Боржники, або Із інших причин. Рабі, укладені и псіхічнохворі Ніколи и ніде НЕ одержувалі права на носіння зброї.
За твердженнямі Деяк сучасности авторів, в, Деяк державах навмісно створюється Ситуація, коли кількість ув'язнених збільшується и ці ув'язнені вікорістовуються Як дешева робоча сила, тобто Фактично віявляються на положенні рабів. Всі Це Дає підставу вважаті, Що Державні раби-ув'язнені продовжують існуваті, а отже, говорити про відмірання рабовласництва передчасно.
проти, різніця Між рабом и ув'язненим є, и істотна. В античності епоху рабство Було основою економічного життя суспільства.
Правовий статус рабів в стародавніх Рімі
Однією з характерних рис економікі стародавніх Риму Як традіційного суспільства Було Широке вікорістовування робочої сили рабів для здійснення обов'язків НЕ Тільки робітніка, альо и керівника.
Поділ римського населення. Стародавній Рим БУВ рабовласницьку державою. Основним, навіть з подивимось римських юрістів, поділом людей БУВ Поділ на вільніх и невільніків (рабів). Вільні люди, у свою Черга, поділялісь на громадян и негромадян, чужінців. Громадяни - на повноправніх и неповноправніх.
Вільне населення Риму и завойованіх ним теріторій поділялося на декілька груп, які розрізняліся за щаблем правоздатності. Правоздатність називаєся сарії (Буквально - голова), суб'єкт права - регзопа (особа). Повну правоздатність малі Тільки рімські громадяни, Вільно народжені. Для цього треба Було відповідати трьом статусам: статусу волі, статусу громадянство и статусу сімейному. Статус волі вважаєтся чи не найголовнішім, бо раби, Наприклад, булі НЕ суб'єктами права, а об'єктами.
Дуже Важливим БУВ и статус громадянство. Воно набувалося:
а) народжения від шлюбу римських громадян або хоч від Матері-римлянки (Щодо цього у Різні періоді римської держави різнім Було ї правове становище дитини);
б) звільненням Римське Громадянин свого раба; в) усиновлення (удочерінням) Римське Громадянин чужоземця;
г) наданням державою громадянство цілім громадам чі Конвенцію особам.
громадянство втрачалося:
а) ЯКЩО громадянин потрапів у рабство за Боргі чі у полон, де ставши рабом;
б) БУВ засуджений за тяжкі Кримінальні злочину (відданій у гладіаторі чі вігнаній Із держави з Заборона повернення и Надання йому В«хліба, води й притулкуВ»).
римляни, будучи великими патріотамі, особливо в давнини, Дуже Піша Своїм Походження та громадянство. Для них Не було жорстокішого покарання, Ніж Втрата громадянство. Маючи іноді Вибір - смерть чі Втрата громадянство - смороду Завжди Вибирай смерть. Колі, Наприклад, епірській цар Пірр у 279 р. ...
