Міністерство освіти і науки Російської Федерації
Новосибірський державний педагогічний університет
історичний факультет
ДИПЛОМНА РОБОТА
ТЕМА: В«похоронних-поминальні
ритуальний комплекс У російську традиційну культуру В»
НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:
Луговий К.В.
дипломник: Андрєєва С.І.
НОВОСИБІРСЬК
2006
Зміст
Введення
Глава I Погребально-поминальний ритуальний комплекс як соціокультурний феномен
В§ 1 Похоронний обряд, як обряд переходу
В§ 2 Склад, структура, функції похоронного обряду
В§ 3 Похоронний культ, як форма релігії
В§ 4 Похоронні звичаї
Глава II Погребально-поминальний ритуальний комплекс у світлі російських язичницьких міфологічних уявлень
В§ 1 Еволюція похоронної обрядовості праслов'ян-сколотів
В§ 2 Похоронна обрядовість праслов'ян-сколотів
В§ 3 Похоронна обрядовість східних слов'ян
В§ 4 Виконавці обряду і їх обрядові функції
В§ 5 Обрядові страви
В§ 6 Поминання померлих, як частина ритуального комплексу
Глава III Погребально-поминальний ритуальний комплекс в Православ'ї
В§ 1 Обряди похоронного ритуалу
В§ 2 Поминальні обряди в православ'ї
В§ 3 Православні похоронні обряди радянського і пострадянського періоду
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Криза сучасного російського суспільства вимагає пошуку шляхів можливого виходу з нього, визначення теоретичних підстав для рішень, здатних забезпечити найбільш безболісне врегулювання особливо значущих соціальних і культурних проблем. Одним з перспективних напрямків такого пошуку стає звернення до тих чи іншим аспектам традиційної культури певних товариств, що робить актуальним розгляд самого характеру функціонування традицій в системі соціальної діяльності регульованого нею суспільства.
Дослідження традиційних культур пов'язано з виявленням компонентів, що визначають стійкість їх специфічних рис у часі. Організація людських спільнот в їх етнічному своєрідності, проявляється на всіх рівнях - соціальному, політичному, економічному, нормативно-правовому, а в підсумку визначається цілісністю їх світогляду. Світоглядні норми закріплені в єдиній і постійній системі цінностей і визначають процес соціалізації та безперервності культурної традиції етносу.
Аспекти традиційної культури виявляються не тільки в міфологічних текстах, але і в інших жанрах, висхідних в свою чергу до міфу. Досліджуючи дані тексти на прикладі конкретних традицій, їх структури та логіки, ми можемо глибше проникнути в суть культури обряду, вичленувати особливості її функціонування в динаміці. Отримані матеріали будуть становити безсумнівний інтерес для сучасної науки.
Звертаючись до похоронної і поминальної обрядовості, ми торкаємося самої серцевини традиційної слов'янської культури. Всі дослідники слов'янських старожитностей сходяться в тому, що смерть і померлим "дідам", "батькам" належить зовсім особливе, осьове місце у слов'янських віруваннях. Причому це так і для їхнього архаїчного дохристиянського шару, і для того, що прийнято називати "народним християнством "або" християнсько-язичницьким синкретизмом "[1] народної культури.
Культ померлих, самий напружений момент релігійного життя слов'ян, в общем-то, гармонійно включився в церковне життя, ставши однією з відмінних рис православної слов'янської традиції.
Стійкість така, що у письменників XIX-XX ст., обдарованих міфологічним смаком, мотиви смерті, померлих, загробного світу виникають з дивовижною етнографічною точністю під всій своїй первісній детальності. Варто згадати не тільки хрестоматійний в цьому відношенні гоголівський "Вій", але і його реалістичні "Мертві душі ", які, так само як і пушкінський" Трунар ", містять в собі те особливе переживання зв'язку зі світом померлих, яке ми схильні вважати відмінною рисою слов'янської народної культури.
В області власне етнології та етнолінгвістики похоронна обрядовість - необхідний і багатющий джерело для опису і інтерпретації інших традиційних обрядів життєвого і календарного циклу, "код" яких часто складають похорон. Таким чином, похоронна та поминальна обрядовість - найважливіша складова слов'янських старожитностей.
В даній роботі ми ставимо мета: дослідити похоронно-похоронні звичаї та обряди в російській традиційній культурі. Звідси логічно випливають наступні завдання:
1) Визначити основоположні параметри похоронно-похоронного ритуального комплексу як соціокультурного феномена.
2) Визначити місце похоронно-похоронних звичаїв та обрядів в російській язичницької культури.
3) Виділити основні компоненти поховально-поминального обряду в російській православній культурі.
4) Визначити значення поховально-ритуальної практики в російській соціокультурному просторі.
Дана робота складається з вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел та літератури.
Введення до даної роботи характеризує актуальність і особливості даної теми як для буденного читача, так і для наукового пошуку. Вступна частина до роботи характеризує наявні джерела та літературу, де йде дискусія на дану тему.
Перша глава роботи розкриває особливості та структуру поховально-поминального обряду, виділяючи звичаї і традиції, необхідні для обов'язкового виконання. Другий розділ роботи відображає язичницьку культуру похоронної обрядовості її еволюцію і розвиток. Завдання третього розділу полягає в тому, щоб розкрити зміст похоронно-похоронного комплексу в період православ'я на Русі.
Висновок підводить підсумки даної роботи, відповідаючи на поставлені цілі та завдання до неї.
Дослідження будується на підставі структурно-семіотичного методу, в основі якого лежать теоретичні матеріали надалі розроблялися в роботах Д.К. Зеленіна, О.А. Седакової, С.А. Токарєва, Байбурин О.К., Рибакова Б.А., та ін Ця методологія дозволяє, за допомогою виявлення в ритуальних і фольклорних тестах закономірностей формування і варіативності їх структури, що забезпечують, по-перше, їх стабільність, і, по-друге, варіативність, проаналізувати один світоглядний феномен через інший, тобто розглянути етнічну традицію в світлі ритуальної практики. Велику роль в даному дослідженні відіграють порівняльно-міфологічний, порівняльно-культурологічний та історико-типологічний методи, що дозволяють зіставити варіанти традиційного світосприйняття та його реалізації у відповідних текстах, і відтворити таким чином відсутні компоненти картини світу розглянутої культури. Також широко застосовується в роботі підхід до фольклору і ритуалу, що є основним джерелом культурно-значущої інформації.
В роботі аналізуються різного роду джерела: етнографічні, усні, письмові, археологічні, що допомагає достеменно відновити ритуал, його особливості і специфіку.
Ритуали переходу - це спеціальні ритуали, що знаменують собою перехід із однієї соціальної або релігійної статусу в інший. Подібні ритуали є у всіх відомих історії суспільствах.
Перша спроба дати наукове інтерпретацію ритуальної практики такого характеру була зроблена в 1909 р. французьким антропологом Арнольдом ван Геннепом. Він розглядав ритуали як засіб, полегшуюче індивіду складності неминучого переходу від однієї соціальної ролі до інший. Ван Геннеп вказував, що центральний учасник ритуалу символічно відділяється від свого колишнього статусу, потім зазнає змін, готуючись до життя в новому статусі, і включається в суспільство у своєму новому соціальному статусі. Британський антрополог А.М. Хокарт дотримувався думки, що перехід одного статусу в інший був скоріше результатом, ніж причиною ритуалу. Пізніші дослідження показали, що символічна смерть і відродження у новому статусі складають загальну структурну форму всіх рі...
