Реферат
по предмету Культурологія
Тема: Первісна і антична культура
Зміст
1. Поява первісного мистецтва
1.1 Види первісного мистецтва
1.2 Анімізм в первісній культурі
1.3 Синкретизм у первісній культурі
2. Антична культура
2.1 Зв'язок античного мистецтва з античною міфологією
2.2 Філософи античності
2.3 Філософія Аристотеля
Поняття генезису культури стосується проблеми її походження та становлення в історії людства. Як свідчить наука, був досить тривалий період в історії суспільства, коли ні культури, ні мистецтва не існувало. На думку вчених, мистецтво з'явилося в епоху верхнього палеоліту (пізній кам'яний вік), який існував приблизно 40-14 тис. років тому. Цьому історичному періоду належить важлива роль в становленні людини як біологічного (антропогенез) і громадського виду (соціогенез). Обидва ці процесу були сполучені і впливали один на одного. Людина цілеспрямовано трудився і добував засоби до існування. Перетворюючи природу, людина перетворює і удосконалює сам. У верхньому палеоліті антропогенез і соціогенез завершилися утворенням нового біологічного виду homo sapiens, який вів соціальний спосіб життя.
1. Поява первісного мистецтва
накопичується соціально-значиму інформацію про взаємовідносинах людини з природним і суспільним середовищем вимагалося закріпити і передати наступним поколінням. Цю роль, очевидно, і взяло на себе мистецтво. Передумовою для його появи стало розвиток усієї матеріальної і духовної культури первісності. Разом з вдосконаленням знарядь праці удосконалювалися уміння та навички первісної людини, розвивалося його мислення і область почуттів. Існують концепції, які пов'язують походження мистецтва з біологічно природженими у людини інстинктами. Однак людина є не тільки біологічною істотою, але і соціальним, тому пояснювати природу мистецтва, виходячи лише з біологічних мотивів людської поведінки, означало б значно спростити проблему. Будучи продуктом людської діяльності, мистецтво неминуче містить у собі соціальні характеристики.
Почуття краси грає досить важливу роль в житті тварин і птахів. Відомо, що самці деяких птахів навмисно розпускають свої пір'я і хизуються яскравими фарбами перед самками. В пору любові ліс наповнюється чудовими звуками, які, безсумнівно, не залишають самок байдужими. Однак, якщо у тварин і птахів і існує щось, подібне почуттю краси, то природа цього почуття зовсім інша. Ніхто в Світ, крім людини, не відноситься до естетичних почуттів настільки дбайливо, прагнучи їх закріпити, матеріалізувавши у творах мистецтва. Ніхто, крім людини, не створив світ культури і світ мистецтва, де гармонійно переплітаються індивідуальні і суспільні інтереси. Вже на ранніх стадіях свого розвитку мистецтво і культура виконували, поряд з прагматичною метою (зберегти і передати соціально-значиму інформацію), і суто естетичні завдання, реалізуючи істинно людську потребу жити і творити В«за законами красиВ».
На підставі етнографічних даних учені прийшли до висновку, що мистецтво створювало у дикуна радість творчості на противагу тягот життя. Музика і танець у мисливців сприяли розвитку узгоджених дій, косметика застрашливі ворога або свідчила про знатності походження. Завдяки мистецтву старші покоління наставляли молодших, намагаючись не тільки зберегти, але й розширити і упорядкувати соціально значимий для наступних поколінь досвід, передати всі можливі ситуації взаємодії людини з природним і суспільним середовищем.
1.1 Види первісного мистецтва
Потреба в мистецтві існувала на рівні необхідності, формуючи людини з предчеловека. На зорі свого становлення мистецтво стало одним із засобів гармонізації людини і світу. Воно виявилося здатним художньо зобразити невинне і жахливе, позбавляючи їх ореолу небезпеки, завдяки чому первісна людина ставав сильніше. Так, у процесі ритуального дії негативні емоції (наприклад, страх перед невідомими силами природи) переводилися в розряд позитивних. Якщо тубілець носив на шиї намисто з пазурів тварин, то це означало, що він сильніше дикого звіра. Амулети надавали віру у власні сили. На думку Г.В. Плеханова, утилітарне (тобто корисне) історично передувало естетичному. У своїй роботі В«Листи без адресиВ» він наводить приклади того, як австралійці нерідко прикрашали свою зброю географічними картами, хоча, на перший погляд, це було не що інше, як декоративний орнамент. Нерідко первісні мисливці виявлялися умілими живописцями, скульпторами, малюючи на піску різних тварин і добре їм знайомі сцени мисливського побуту.
гончарного мистецтва передувало плетіння, і коли пам'ятаєте глиняні вироби, то їм стали надавати форму і вид плетених судин, зображуючи на їх поверхні ряди паралельних ліній. Така прикраса глиняного посуду збереглося навіть у цивілізованих народів. Предмети і вироби, що використовуються первісними народами в побуті, значно пізніше стали вважатися красивими. Їх споживча цінність передувала естетичної. Не відразу зародилася любов до металевим прикрасам, а лише після того, як люди навчилися обробляти метали. Носіння настільки В«дорогихВ» прикрас свідчило про заможність того, кому вони належали. Мисливський трофей вже сам по собі був предметом гордості і характеризував силу і спритність його володаря. Пізніше він зробився об'єктом естетичного споглядання. Лише з часом набули самостійне естетичне значення колір і форма яскраво забарвлених пташиного пір'я, якими прикрашають головні убори червоношкірі племена Північної Америки. Таким чином, спочатку неестетіческой елементи переходили в розряд естетичних. З фактів дійсності вони перетворювалися на факти нової, створюваної людиною В»художньої реальності, стаючи предметами мистецтва.
Первісної культурі були властиві характерні риси та закономірності. У розуміння людської історії і культури поступово проникали ідеї розвитку. Торкнулися вони й вивчення цього історичного періоду. У 1768 р. шотландський філософ Адам Фергюссон розділив історію на епохи дикості, варварства і цивілізації, що розрізняються між собою характером господарства і ступенем розвитку відносин власності. Ці ідеї в подальшому отримали розвиток у французьких просвітителів. У першій половині XIX в. такі ж ідеї отримали підтвердження завдяки відкриттям в галузі археології та антропології. З допомогою археологічного матеріалу була обгрунтована зміна трьох етапів і розвитку людської культури - кам'яного, бронзового і залізного. В етнографії став затверджуватися еволюціоністський підхід, прихильником якого став відомий англійський етнограф і історик культури XIX в. Е. Тайлор.
1.2 Анімізм в первісній культурі
Історію людства еволюціоністи (До цієї школи належали також росіяни вчені М. Ковалевський та М. Миклухо-Маклай) вважали частиною історії природи. Всі народи, по Тайлору, з'єднані між собою в один безперервний і прогресивно розвивається еволюційний ряд. У культурі кожного народу спостерігаються як загальні, так і індивідуальні риси. Аналізуючи первісну міфологію і релігію, Тайлор використовує поняття В«анімізмуВ». Анімізм означає віру в духовні істоти, на якій грунтується релігія. На його думку, первісні люди вже мали уявлення про душу як особливої вЂ‹вЂ‹субстанції, яка може тимчасово або назавжди покидати свою тілесну оболонку. На основі цього з'явилися ідеї про окремо існуючих духів, які стали уособленням природних стихій, рослин і тварин. Пізніше виникають політеїстичні уявлення про пантеоні богів, уособлюють сили природи, а потім і монотеїстична віра в одного бога. Теорія Тайлора була проілюстрована багатим історичним та етнографічним матеріалом. Наведено факти, що свідчать про зв'язок анімізму з фетишизмом (...
