РЕФЕРАТ
з дисципліни В«КультурологіяВ»
Тема:
В«Пам'ятки культури Стародавній Індії В»
Зміст
Введення
1. Цивілізація Хараппи
2. Буддійське мистецтво в Індії
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Культура Стародавнього Сходу привертає сучасного туриста своєю екзотичністю. Покинуті міста та монументальні храми багато говорять про збіглих цивілізаціях. Але спадщина Стародавнього Сходу - не тільки храми і пам'ятники. Буддизм - сама древня з трьох світових релігій (поряд з християнством та ісламом) виникла в Індії 2,5 тис. років тому. Основне число її послідовників мешкає у країнах Південної, Південно-Східної та Східної Азії: Індії, Китаї, Японії, Камбоджі, Таїланді, Лаосі, Шрі-Ланці, Непалі. У нашій країні буддизм традиційно сповідують жителі Бурятії, Калмикії, Туви. Загальну чисельність буддистів в світі визначити важко, проте вельми приблизно прийнято вважати близько 400 млн. мирян і 1 млн. ченців.
Буддизм - це релігійно-філософське вчення, створене на основі древніх навчань Індії, наріжним каменем яких є віра у перевтілення. В основі буддійського віровчення лежить внутрішнє прагнення людини до духовного озарінням, або нірвані, досягти яку допомагають медитація, мудрість і вищі моральні цінності. Основна мета буддизму - самовдосконалення людини, звільнення від ланцюга перероджень, що приносять страждання, в основі якого лежать егоїстичні бажання. Актуальність цієї теми не потребує інших обгрунтуваннях, крім слів: В«Загадковий СхідВ»!
Метою цієї роботи є дослідження пам'яток культури Стародавньої Індії.
У зв'язку з поставленою метою можна формулювати такі завдання дослідження:
Г? розповісти про мертву цивілізації Хараппи, представленої лише археологічними знахідками;
Г? розглянути буддистське мистецтво як один з джерел культурного багатства стародавньої та сучасної Індії.
Реферат складається з 5 розділів. У першому сформульовані мета і завдання дослідження, під Друга описує цивілізація стародавньої Хараппи, в третьому дається огляд буддистського мистецтва та основних його пам'яток в Індії, в четвертому зроблені основні висновки за змістом роботи, у п'ятому вказані першоджерела за темою роботи.
1. Цивілізація Хараппи
Ще в двадцяті роки минулого століття археологи розкрили в цьому районі Пакистану найдавніші кургани з останками найбільших міст бронзового століття Хараппи та Мохенджо-Даро. До речі, згідно з деякими публікаціями, руїни Мохенджо-Даро зберігають сліди спопеляючого полум'я, що погубили в свій час цей великий місто. Говорили навіть, що страшне полум'я було породжене мало не ядерним вибухом.
Зараз місце катастрофи займають пакистанські провінції Пенджаб і Сінд. До теперішнього часу тут на величезній території, де могли б розміститися два таких держави, як Месопотамія або Давній Єгипет, розкриті залишки півтори тисячі найдавніших поселень!
У 1985 р. професор Джордж Ф. Дейлс з Каліфорнійського університету в Берклі заснував проект археологічних досліджень Хараппи, який вже пройшов свої перші ознайомчі етапи. Самое раннє поселення на місці Хараппи датується 3300 р. до н.е. - Часом, коли стародавні шумери тільки починали зводити свої перший зіккурати (гігантські піраміди з необпаленої глини із зрізаною вершиною для храмів). Стародавні жителі долини Інду тоді займалися сільським господарством, зокрема скотарством, а також вирощували ячмінь, бобові й інші культури. Археологи виявили на півночі і півдні Хараппи по берегах річки Раві (лівої притоки річки Чінаб) дрібні села. Тут були знайдені теракотові дрібнички і розмальовані раковини. Цікаво, що матеріали для прикрас привозилися за 300-800 км. Виявлені залишки тканин з бавовни і вовни свідчили про розвиненому текстильному виробництві.
Урбанізація Хараппи почалася близько 2600 р. і тривала До 1900 р. до н.е. На протязі семи століть Хараппа була одним з найбільших і потужних економічних та політичних центрів в долині Інду. У весняно-літні торгові сезони місто наводняли сотні торговців і тисяч жителів навколишніх сіл. Число постійних жителів Харалпи становило від сороки до вісімдесяти тисяч осіб. Археологи знайшли тут прекрасні гончарні вироби із зображеннями на них релігійних сюжетів, а також свого роду друку з вирізаними зображеннями єдинорогів і кубічні кам'яні предмети, ймовірно, використовувалися як гар для зважування. Торговці привозили сюди товари з Афганістану та Центральної Азії. У числі привезених були вироби з лазуриту, олова, срібла, золота і текстилю. Назад на батьківщину прийшлі торговці вивозили зерно, худобу, прекрасні зразки текстилю і, можливо, навіть шовку. У ті Часи місто займало площу 150 га- більш ніж п'ять кілометрів в окружності.
Нинішня Хараппа займає лише третину колишньої території, а населення не перевищує двадцяти тисяч чоловік. В давнину місцеві каменярі зводили багатоповерхові (!) Будинку з обпаленої цегли, що розташовувалися по прямій лінії з півночі на південь і зі сходу на захід.
Головні вулиці мали ширину 8 м, а в центральній частині міста їх ширина забезпечувала двосторонній рух возів і возів. У місті і навколо нього будівельники споруджували колодязі, будинки обладнали басейнами для купання, туалетами і своєрідною каналізацією. Стічні води по спеціальних каналах відводилися на сільськогосподарські угіддя для удобрення грунту. Мабуть ніде в Стародавньому світі не було настільки хитромудрою каналізаційної системи. Навіть у Римській Імперії вона з'явилася лише через дві тисячі років!
Під час розквіту Хараппи в місті активно розвивалася писемність. Вона складалася з чотирьохсот символів, правда, ще не розгадані. Але можна припускати, що в них використовувалися декілька мов, причому застосовувалися вони для листування торговців, землевласників і релігійних діячів. Ця писемність отримала поширення у всіх урбаністичних центрах долини Інду. Широко використовувалися друку із зображеннями тварин і ритуальних сюжетів. Більше 65% відомих печаток мали зображення єдинорогів, на інших красувалися слони, індійські, горбаті бики, буйволи, бізони, тигри і носороги.
Написи на печатках позначали назви місцевих кланів, імена землевласників і юридичну приналежність окремих осіб. Аналогічні позначення маються і на гончарних виробах. Приклади написів на бронзових і золотих предметах ставилися до імен власників або позначали ціну цих виробів. Фаянсові і глиняні предмети іноді розламувалися на дві частини для учасників парної угоди. Мідні диски, можливо, були зачатками монетної системи. Археологічні знахідки 2001 свідчать про нової хронології розвитку індійської писемності. Перш вчені вважали появу печаток і В«монетВ» одночасним, але тепер стало ясно, що різні типи даних артефактів з'являлися і змінювалися протягом багатьох років.
Між 2300 і 1900 рр.. до н.е. швидко зростало населення міст долини Інду. Разом з тим зростало різноманітність І досконалість культурних виробів. У цей період на них спостерігається поєднання написів із зображеннями міфологічних сцен. Напевно духовні лідери тих часів використовували подібні предмети для призивання богів. Хоча археологам імена цих богів дізнатися поки не вдалося, вони звернули увагу на повторюваний мотив на різних виробах - сидять в йоговской позі лотоса чоловіків, причому з головним убором, увінчаним рогом. В одному з сюжетів показаний жертовний буйвол перед сидячим богом. На інших предметах бог оточений дикими звірами. На деяких печатках видно богині в головних уборах, увінчаних рогом, б'ються з тиграми. На глиняних плитках зображені богині, задушливі двох тигрів або відрізати на голови слонів. Подібні сцени виявлені в Месопотамії (з епосу «óльгамешВ»), де на зображеннях герой б'ється ...
