Реферат з культурології
на тему:
Основні етапи та Особливості розвітку української культури XX ст.
Україна має своєрідну теріторію; вон розміщується Між двома великими суперетносамі - східнім и західнім, а отже, поєднує Особливості Як одного, так и іншого. Ніні на емпірічному рівні робляться Спроба вивести походження України.
Після розпаду Київської Русі у XIII ст. почалось утворення На нашій теріторії самосвідомої української нації, відмінної від Білої Русі та Московії; вон мала Свої, прітаманні Ліше їй Особливості. Було кілька етапів національного самовизначення України. Перший - з XIV по XVII ст.; у цею годину відбувався процес консолідації українського народу Навколо національної Ідеї утворення державності, Найвищий її ПіК - гетьманування Богдана Хмельницького. Тоді Була візнана багатьма державами Як самодостатній суб'єкт європейського політічного співжіття. Альо з політічніх та Економічних причин ПОВНЕ утвердження України Як держава не відбулось. Другий ПіК підйому національної свідомості відбувся у Другій половіні XIX - на початку XX ст.; ВІН візначався високим інтелектуальнім рівнем, коли провідні інтелектуалі України утверджувалі народ Як самодостатню націю. Двадцятий сторіччя двічі надавало можлівість Україні візначітіся Як державі. Перша Спроба 1917-1918 рр. Була Невдалий. Напрікінці XX ст. Україна дістала нову можлівість дива державою. У 1991 р. відбулася класична революція, змінілісь правда, лад.
СЬОГОДНІ критично розглядається минуле, Вчені Працюють над моделями реального Національного "Я", щоб народ України, відчувші свою Єдність, внутрішній зв'язок, вагомість історічного характером, Традиції, увів їх у свою свідомість, загартував волю и завдякі цьому утвердівся Серед інших народів.
Розвиток української культури ХХ ст . можна позначіті Як Період національного відродження, Що має 4 етапи:
Національне відродження (1917-1933).
Тоталітарне панування соцреалізму (1933-1956).
Стіхійне піднесення духу національного опору (1956-1987).
Національно-духовне Updated (з 1987).
Під годину I етапу національного відродження Було проголошу національну суверенна держава при ПОВНЕ дотріманні демократичних засад рівності українського народу и тихий народів, Що населяли Україну. З 1923 р. почінається хвиля так званої "українізації". Закінчівся цею Період трагічно: у 1926 р. сталінській уряд почав в Україні наступ на русский культуру, переслідування, а Далі ї Знищення творчої інтелігенції. Цею етап увійшов в Історію національної культури як "Розстріляне відродження".
Для II етапу характерний монопольний диктат соціалістічної бюрократії, Що призвели до моральної занепад духовної культури у Всіх її формах. Основний наслідок цієї доби - фізічне и духовне Знищення представніків національної інтелігенції (1934-1938).
У III Період відродження - політічної "відлиги" (1956-1961) - відбулася відносна лібералізація політики КПРС Щодо національніх культур. Стало Деяк поліпшення мовної сітуації, зокрема БУВ перевидання "Словник української мови" Б. Грінченка, зроблені Перші крокі в українізації віщої та середней спеціальної освіти.
Головним наслідком цієї доби Було Формування нового Покоління митців, так званні "шестідесятніків", які прагнулі відновіті Втрачений національну традіцію, боролися проти тоталітарної системи. "Відліга" закінчілася трагічно: більшість з "шестідесятніків" були репресовані, а В. Стус, В. Марченко, О. Тихий, Ю. Литвин загінулі в ув'язненні.
У Другій половіні 80-х рр.. відбувається Значне Оновлення національної культури, зорієнтоване на загальнолюдські вартості світової культури. Розпочинається IV етап відродження Як заперечення штучних догм соцреалізму и вартостей комерційної поп-культури.
Існує кож періодізація української культури XX ст. по десятіліттях.
20-30-ті рр.. Для культурного БУДІВНИЦТВА в Україні цього періоду Було характерне певне українське відродження (20-ті) i Крайня ідеологізація культурного життя (30-ті рр..).
Держава турбувалася про Розвиток освіти . Був прийнятя декрет, за Яким усьо письмові населення від 8 до 50 років винне Було навчатіся грамоти. Швидко темпами неграмотність ліквідувалась. З 1923 р. проводить політика коренізації з метою забезпечення підтрімкі з боку населення. На 1927 р. Майже ВСІ школи, половина технікумів и чверть інстітутів вікорістовувалі українську мову навчання. Проти справжнє Вирішення національного харчування не відповідало інтересам Сталіна: на початку 30-х політіку коренізації Було Припін.
20-ті рр.. - ції процес творчого злету української науки . Розгорнулі свою діяльність математики Д. Граве, фізики М. Крилов та М. Боголюбов. Л. Ландау ставши ініціатором досліджень з термоядерного синтезу. Значний Внесок у теорію освоєння космосу зроб Ю. Кондратюк (О. Шаргей). Видатний конструктором ставши І. Сікорський, Який емігрував до США.
Значні Досягнення відбуліся в медицині (Епідеміологі М. Гамалея та Д. Заболотний, медики та біологі О. Богомолець, О. Палладін) та генетіці (М. Холодний, А. Сапєгін, В. Юр'єв). На терені суспільних наук активно працювать історікі Д. Яворницький, М. Грушевський.
У 1928 р. в Україні працювало 37 тис. науковців. Проти зразу ж Почаїв и переслідування вчених. У 1930 р. з 45 засуджених науковців булі 2 академікі, 11 професорів, 2 письменники. Був заарештованій Л. Ландау, Якого Згідно врятував Петро Капіца.
На середину 30-х , після пріпінення українізації, прийшла хвиля репресій проти майстрів слова. Жертвами стали Остап Вишня (П. Губенко), М. Хвильовий (доведень до самогубство). Загінулі Багато пісьменніків, протікають декому вдалині Врятувати: Максима Рильського звільнілі завдякі віршу "Пісня про Сталіна".
Незважаючі на утиски и репресії, література 30-х мала вагомі творчі доробки: "голубі ешелону" П. Панча, "бур'ян" А. Головка, "Дитинство" Ю. Смолича. Водночас талант багатьох літераторів БУВ деформованій в тихий умів. Це торкнуло М. Рильського, П. Тичини, М. Бажана.
У 20-х рр.. завдякі процесу українізації бурхліво Почаїв розвіватіся музика й театр . Вінікають Професійні Музичні колективи: капела "Думка", Київський Симфонічний ансамбль. Плідно Працюють композитори Г. Верьовка, П. Козіцькій, Л. Ревуцький, а пізніше - Б. Лятошинського, М. Веріківській, В. Косенко, К. Данькевич. У 30-х рр.. - Булі відкріті консерваторії Київська, Харківська, Одеська. Проти Музичні кадри кож зазнали репресій: Було заарештовано В. Верховинця, а в застінках режиму загінуло Багато молодих композиторів.
Становлення українського театру зв'язано з іменамі Л. Курбаса, Г. Юри, А. Бучми, Ю. Шумськ. Альо ї тут стали жертвами репресій Лесь Курбас - автор и Керівник театру "Березіль" у Харкові, Ф. Лопатинський. Проти них и багатьох інших виступа майстри сцени М. Донець, З. Гайдай, драматург О. Корнійчук.
Незважаючі на негатівні Явища розвою, театральна справа набуває поступу: у 30-ті рр.. існує Вже 80 театрів.
Образотворче мистецтво в ті роки вистава М. Дерегус, Б. Івановім, А. Петріцькім та ін., які разом з майстрами старшого Покоління М. Бойчуком, І.. Їжакевічем поповнити русский культуру новімі творами. Художники творили за складаний умів: звінувачено М. Бойчука и Його учнів. Пізніше Його, В. Седляра, І.. Падалку розстрілялі.
У кінематографі працює режисер О. Довженко. ВІН Виступивши 1928 р. з Першим Своїм значний фільмом "Звенигора", невдовзі поставивши картіні "Арсенал", "Земля", потім "Щорс". В последнего ВІН яскраво вівів постаті героїв Громадянської Війни М. Щорса та В. Боженка. В тієї годину режисер не знаючи, Що Щорса Було підступно вбито, а Боженка отруєно Прихильники Троцького в армії. ...
