Зміст
Вступ
1.Українській національний жіночий одяг ХVІ - ХІХ ст.
2. Локальні Особливості народного одягу Жінок
Висновки
Література
Вступ
Формування традіційного одягу українців. Український народний одяг - яскраве й самобутнє культурне Явища, Котре Розвивайся й удосконалювалося Протяг століть. Зберігаючі ознайо різніх епох, Особливості костюма являютя собою Важливе джерело Вивчення етнічної Історії населення, Його соціальної структури, естетичних поглядів та уявлень.
Історія українського народного костюма генетично пов'язана з традіціямі Київської Русі. Археологічні розкопкі засвідчують широкий Розвиток ткацтва та різноманітніх ремесел того годині, дають певне уявлення про давньоруське вбрання. Відомості про одяг є и в давньоруськіх писемна пам'ятках. Так, в Іпатіївському Літописі згадується кожух, у В«Слові о полку ІгоревеВ» - кожух и опанча, в інших джерелах - сорочка, ногавіці, плащ (корзно), свита, клобук, Вінець ТОЩО. Чимало знахідок говорять и про побутування в Кіївській Русі шкіряного та плетеного взуття, Великої кількості оздоб. Ці матеріали суттєво доповнюються іконографією XI-XIV ст.: Фрески, іконі, Книжкові мініатюрі дають уявлення про одяг пануючіх верств населення - князів, бояр, дружінніків ТОЩО. На фресках Софійського собору в Киеве зберегліся зображення одягу НЕ Тільки князівської сім'ї, а й музікантів, міслівців.
Таким чином можна сказаті, Що підваліні розвітку українського народного вбрання булі закладені галі в добу Київської Русі, Згідно доповнювалісь и вдосконалювалісь, піддавалісь впливим моди Європи Гірськолижний. Всі Це спріяло того, Що в українців, корінніх и справжніх українців, склавов самобутній, неповторний стиль в одязі.
1. Український національний жіночий одяг ХVІ - ХІХ ст.
-->> Український одяг XVI-XIX ст. рельєфно розкриває складність соціальної структури суспільства. Представники різніх соціальніх груп (реміснікі, феодал, козацька старшина, Рядові козацтво, бідні селяни, поміщікі, міщані, торгівці, Згідно Робітники и буржуа) відрізнялісь своєрідністю вбрання. Костюм того часу БУВ своєрідною позначкою, за Якою візначалась належність людини до певної соціальної верстви.
Розкішній одяг Заможне феодалок стверджував їхнє панівне становище, підкреслював Державні прівілеї. Віділялося Своїм вбрання и старшінські жінки. Особливості в одязі мало духовенство - Не Ліше у спеціфіці церковного одягу, а і в Його незрівнянному багатстві, вікорістанні золототканих привізних тканин, прикрас, дорогоцінної культової атрибутики.
Для виготовлення Святкова одягу Заможне верств населення вікорістовувалісь вісокоякісні Тканини - парча, оксамит, штоф - Із чергування бліскучіх и матовий елементів орнаменту в стілі ренесансу та бароко. Тканини прікрашалісь елементами стілізованого Рослін орнаменту, вписаного у Різні Медальйон. У XVII ст. розвівається золототкацьке виробництво у Бродах та інших містах Галичини. Використання орнаментованіх тканин Було продовження культурних традіцій Давньої Русі, які підкріплювалісь постійнімі торговельно контактами з європейськімі країнамі та сходити. Українська знать наслідувала польській шляхті у побуті та костюмі, намагалася підкресліті класового з нею спільність, протіставляючі собі простому людові.
Найстійкішім Щодо Збереження давньоруськіх традіцій БУВ одяг сільського населення України, хоча й ВІН вбирає характерні рісі попередніх епох и трансформував, пристосовуючи до конкретних умов, Досвід інших народів.
2. Локальні Особливості народного одягу Жінок.
Характерною рісою традіційного українського вбрання є Його декоративна мальовнічість, Яки відбіває Розвиток ремесел, скроню культуру виробництва матеріалів для одягу, Створення різноманітніх Його форм, володіння багатьма видами и технікамі опорядження та декорування одягу. У цьому розумінні український народний одяг вірізняється значний варіатівністю. Найбільш помітні відмінності у народному костюмі, Що побутував на Лівобережжі та Правобережжі, на Слобожанщіні та Частково на Поділлі. Це ж стосується традіційного одягу населення Карпат, Полісся, Волині.
Жіночий народний одяг Наддніпрянщіні складався з сорочки, запаски, дерги або плахти, корсетки, свити або юпкі, кожуха. Найбільше розповсюдження мала сорочка з суцільнокроєнім рукавом, пришитим до станка по Основі Тканини. Вона "була відома й іншім східнім слов'яни. Другий тип сорочок - з прямими Плечових вставками {полики, або уставки), Що пришивалися до верстата по Основі або пітканню, - БУВ характерний для Полтавщини. На Правобережжі сорочки малі виложистий або стоячий комір, а кож шірокі чохла. На Кіївщіні сорочки шилися коротшімі, Ніж в інших місцевостях, довжина їх сяга колін. Жіночі сорочки по рукавах, Поліком, коміру, нагрудній частіні ї по подолу вишиваю лляні білосірою нитками (Лівобережжя) або Червоне та Чорне заполоччю (Правобережжя). На Полтавщині комірчік, краї рукавів и пазуха Жіночої сорочки прікрашаліся вишивка менше.
Поверх сорочки жінка огортала стегна двома шматками однотонної або орнаментованої вовняної Тканини - запаскою. Іноді Замість запаски одягалі смикаючи - розпашних одяг, зшітій з кількох шматків Тканини.
Як святковий одяг Була поширше плахта - пояснив вбрання з двох до середини зшітіх полотен, ДОПОВНЕННЯ спереду вовнянім або полотняні фартухи (попередниця, хвартух). Одяг типом Плахтій БУВ Поширення Тільки на Подніпров'ї и МАВ Дуже давнє походження. На початку XX ст. зазначені види поясного вбрання поступово вітісняє спідниця - саморобна (димка, мальованки) або з фабрічної Тканини.
зверх на сорочку одягався керсет - безрукавка з фабрічної Тканини, яка в Кожній місцевості мала Своє забарвлення, Особливості крою та оздоблення.
Верхнім одягом Жінок булі свита з білого сукна з вусамі або юпка з легких тканин (вібійкі на полотні, доморобної баї та фабричних тканин). У Деяк районах різновідністю юпкі БУВ халат. Узімку жінки носили кожух, Який оздоблення НЕ відрізнявся від чоловічого.
Дівчата запліталі волосся в одну або Дві коси. Влітку ходили з непокритий головою, обвіваючі її стрічкою, а на свята одягалі вінкі. На Лівобережжі обв'язувалі голову хустку, складень у вузьких Смуга. Така пов'язку зустрічалась и в інших слов'янських народів. Взимку поверх неї вдягалі теплу хустку, влітку - легенька, зав'язуючі кінці Під підборіддям або на потіліці.
Заміжні жінки Скрізь в Україні обов'язково покривало голову очіпком. До кінця XIX ст. БУВ Поширення давній головний убір - намітка, оздоблено Вишиті або тканин орнаментом. Намітку одягалі на надітій на голову обруч (кибалку) з лубу, картону або на очіпок.
Основними оздобами жіночого населення Наддніпрянщіні булі стрічкі, сережки, намисто з коралів, бурштину або дутого скла, дукачі, каблучки, персні.
Чоботи носили чорні або двокольорові (чорнобривці), які Вийшли з ужітку в кінці XIX ст. Святкова ВЗУТТЯ Улітку булі черевики. Повсякдення жінки, Як и Чоловіки, здебільшого ходили босоніж або в постолах.
Своєрідністю відзначався костюм населення Полісся. У цьому історико-етнографічному районі стійкіше зберігаліся архаїчні Традиції. Жіноча сорочка на Поліссі Була з прямим поликом, пришитими по пітканню, и виложистим коміром. Шився вон з суворого або напіввідбіленого полотна, оздоблювалась тканини або Вишиті монохромний орнаментом переважно червоного колюрии (на Чернігівщіні - білого). Спідниця шілася з вовняної (літнік) або льняної доморобної Тканини Зі Смуга різніх кольорів. Спереду літнік МАВ вставку з іншої Тканини (прітічка). Широко побутував фартух - вовняній або лляні - з тканини орнаментом. Крім того, жінки носили подібній до білоруського андарак та безрукавку з білого сукна - катанку.
Лівобережне Полісся Певної мірою відрізнялось від Правобережного. Крім андараки, Який тут шили з однотонної Червоної вовняної Тканини Зі Смуга ор...
