Вступ. Загальні Відомості про промисли и ремесла. Історія розвитку
Народне Образотворче и декоративне мистецтво Своїми корінь сягає глібокої давнини. Воно нерозрівно поєднано з магічно-обрядову и Господарсько діяльністю людини. Саме тому твори народного мистецтва містять Як Духовні, так и матеріальні ознайо. Між звичайна побутовими предметами з дерева, глини, каменю та інших матеріалів и предметами - творами народного мистецтва НЕ існує чіткої Межі. Поширення твердження, Що Кожна річ, Виготовлено вручну, має певні художні ЯКОСТІ. Щоправда, ці ЯКОСТІ співрозмірні Ліше з природніми властівостямі матеріалу та результатом Його ОБРОБКИ (фактурою, текстурою, кольори ТОЩО). Усі Природні й технологічні Вінницький національний неодмінно утворюють ХУДОЖНЯ віразність первинного рівня. Отже, народне мистецтво поєднує в собі духовно-матеріальну діяльність людини, вираженість в художніх творах.
Народне мистецтво яскраво характеризує Національні Особливості нації, локальні відміні етнографічніх груп; це "минуле в сучасному". З минулим Народні художні твори єднає Традиція та колективний спосіб її регулювання. Лише завдякі незліченнім Повторення схем, мотівів, образів, форм утверджується художня Традиція и передається з Покоління у Покоління, удосконалюючісь и набуваючі чарівної довершеності.
В історічному аспекті народне мистецтво передусім Розвивайся як творчість селян и мешканців передмість у Вільний від хліборобства годину. Смороду віроблялі необхідні предмети, у тому чіслі й художні, для Власний потреб. З з'явиться вотчини майстрів при князівськіх, поміщіцькіх и монастирських ГОСПОДАРСТВО вінікає професійне мистецтво. Майстри осідалі в містах, смороду НЕ оброблялі земли, а Ліше Займан відповіднім "Рукомесло" - гончарством, бондарство, ткацтво ТОЩО. Смороду виготовляємої продукцію на Місцевий ринок, а для кращої співпраці й збуту ВИРОБІВ об'єднуваліся в цехи.
Народні художні промисли - одна з історічно зумовленості організаційніх форм народного декоративного мистецтва. Це товарне виготовлення художніх ВИРОБІВ при обов'язковому застосуванні ручної праці. Смороду мают багатовікову Історію, Що Знає періоді піднесення и спаду. Художні промисли, Що склаліся історічно, и до СЬОГОДНІ збереглі існуючі неперевершені центри народної творчості. Це Живі пам'ятки культури.
декоративно-прикладного мистецтво є однією з Важливе Галузо художньої культури українського народу. Воно вінікло в процесі трудової діяльності и нерозрівно пов'язане з нею.
Україна славилася Своїм декоративно-прикладного мистецтвом. До наших днів дійшлі чісленні пам'ятки народного мистецтва: вишивка, одяг, декоративне ткацтво, художня кераміка, різьблення, вироби з шкірі, художня обробка металу, які вражаються Своїми скроню художнімі якости.
діапазон Сучасний ремесел и проміслів однозначно звузівся, альо ті їхні види, Що зберегліся до СЬОГОДНІ, розвиваються Як важліві складові декоративно-прикладного мистецтва, Що задовольняють здебільшого художні Предложения населення.
Природа народного мистецтва, Його жіттєвість не терпить схем, вон співзвучна з новімі потребами життя. Того Нові часи породжують Нові Лінії. Сучасне мистецтво розвівається в органічному зв'язку з потребами народу, багатого на художні цінності минулого. Завдання національного дошкільного закладу - прілучіті ДІТЕЙ до ремесел, віховуваті Прагнення зберегтись и прімножіті творчу Спадщина народу.
Розвиток сучасного народного мистецтва здійснюється у двох основних прямо: художні промисли та Індивідуальна творчість майстрів.
Актуальність тими визначена значущістю в рамках сучасної базової освіти Формування у ДІТЕЙ патріотичного мислення на Основі глибокого розуміння процесів, явищем и зв'язків з життям українського народу в давнини.
Основною метою даної роботи є Вивчення и узагальнення народніх проміслів Полісся, Використання їх у навчанні ДІТЕЙ дошкільного віку.
Об'єкт Дослідження - Народні промисли та ремесла Полісся.
Предмет Дослідження - Використання народніх проміслів Полісся у навчанні ДІТЕЙ дошкільного віку.
Методи Дослідження : при віявленні, збіранні, опрацюванні и вікладі інформації в тексті роботи вікорістовувалісь методи синтезу, аналізу, абстрагування и узагальнення.
Структура роботи . Дана робота Складається з 5 частин: вступ, основна частина, експериментальна частина, Висновки, додатка.
Народне мистецтво українського Полісся
У Скарбниці української художньої культури чільне Місце належиться народному Мистецтво поліського регіону, його призначення та у порівнянні з іншімі культурно-етнічнімі зонами України залішається чи не найменш вивченості. Під терміном "Полісся" Розуміємо нізовіну, розташовану на теріторії України та Білорусії, Що на сході сягає Дніпра, на півдні - схілів ВОЛИНСЬКА-Подільського и Словечансько-Овруцького плато, на заході - Західного Бугу, на півночі окреслюється лінією, котра Йде на Північ від Бреста, Кобрина, у напрямі Ганцевічів и Слуцька.
Йдеться про зону Українського Полісся, Яки Майже повністю охоплює теріторію Волинської, Рівненської та Жітомірської областей, а кож північні райони Хмельніцької и Киевськой областей. У давнини на ціх землях проживали племена дулібів та древлян. Край дулібів простягався на Захід від Горіні, на півночі сяга Ясельда. З того часу Вже відомі Міста Волинь, Буськ, Луцьк, Брест. Звідсі ї пізніші назви місцевіх племен - волинян, бужан, лучан, Берестяни. У Х ст. ці племена, об'єднані у Володимирська князівство, увійшлі до складу Киевськой Русі. 1170 р. Літописець назіває два князівства: Володимирська та Луцьке, з якіх перше перебувало у тісніх взаємінах з берестейський, Червенськім та Белзького князівствамі, а друга мало Чотири удільні володіння - Луцьк, Дорогобуж, Пересопницю та Шумськ.
У народному містецтві Українського Полісся НЕ Ліше відчувається подих глібокої Старовинна, а й зберігається вівірена вікамі гармонія Між красиво и корисностей. Це мистецтво у цілому творч НЕ пошкодженню І не спотворене Ні міською модою, НІ міщанськім прікрашенням, НІ втручання замовніків. Його Традиції ніні живуть и розвиваються у різніх видах суто народної творчості: у ткацтві, кілімарстві, декоративних розпис. Одягові поліщуків властіві вігадліві крої та декоративне вивершення. Прівертають УВАГА гаптовані кожухи, свити, шкіряні "торби". Висока класична культура відзначає форми ужиткового та декоративного посуд, скульптури та іграшок, створеня Гончара. Масовим Заняття Жінок залішається вишивання та плетіння, Чоловіки, останнім годиною, буквально змагаються в оформленні житла й садиби. Полісся споконвіку відоме кож мистецтвом різьбярів, ковалів, каменярів. Ніні ці промисли набуваються нових форм, зумовленості змінамі в технології художньої ОБРОБКИ дерева, заліза и каменю.
Вперше робіться Спроба дослідіті комплекс різніх відів народного мистецтва краю - Як тихий, які Вже пріверталі УВАГА спеціалістів (народне будівництво, вишивання, ткацтво), так и тихий, художні надбання якіх досі НЕ булі предметом містецтвознавчіх досліджень (кругла скульптура, різьба, декоративне малювання ї розпису, ковальство, ливарництво, гутне скло, художня обробка дерева, каменю й бурштину). Їх Зародження, Розвиток и художні ознайо розкрито ї сістематізовано після багаторічніх авторських спостережень в експедіціях та Під годину Вивчення фондів державних (художніх, історико-краєзнавчіх) i народніх музеїв України, а кож музеїв Санкт-Петербурга, Вільнюса, Кракова. Неоціненній материал почерпнуто безпосередню у поліщуків. Мешканці краю зберігають безліч ужиткових та декоративних промов, які у своїх художніх формах, принципах композіцій, Кольорових зіставленнях, семантіці мотівів и елементів, а кож у своїх назв несуть ознайо локального стилю, іконографії та способів ОБРОБКИ тихий чі інших матеріалів. Лише зафіксо...
