Зміст
Введення
1. Первісна культура
2. Міфи стародавності і їх значення
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Входження в цілісно природний до цього світ землі почав соціальної культури (зрозуміло, в самому первозданному їх стані) і народження першолюдини представляє строго синхронне, повністю взаимообусловленное явище. Тим самим визначається хронологічний В«обсягВ» предмета культурології. Його загальна вимір у світлі відкриттів останніх десятиліть у Східній Екваторіальній Африці виражається астрономічним діапазоном приблизно в 2,5 млн. років.
99,8% цієї історичної дистанції припадає на первісну культуру. Всі наступні за первісною розділи культурології заглиблюються в минуле на 2-3 тис. років, максимально, звертаючись до найдавніших цивілізацій, на 5 тис. років. Таким чином, питання первісної культури вкрай важливі при визначенні культури сьогодення.
В даній роботі ми розглянемо головним чином міфологію, як один з основних елементів первісної культури.
1. Первісна культура
Під первісною культурою прийнято розуміти архаїчну культуру, яка характеризує вірування, традиції і мистецтво народів, що жили більше 30 тис. років тому і давно померлих, або тих народів (наприклад, загублені в джунглях племена), які існують сьогодні, зберігши в незайманому вигляді первісний спосіб життя. [1] Первісна культура охоплює переважно мистецтво кам'яного віку, це до-і неписьменній культура.
Первісне мистецтво - мистецтво епохи первісного суспільства. Воно виникло в пізньому палеоліті близько 33 тис. років до н. е.., відображало погляди, умови і спосіб життя первісних мисливців (примітивні житла, печерні зображення тварин, жіночі статуетки). У землеробів і скотарів неоліту і енеоліту з'явилися общинні поселення, мегаліти, пальові будівлі; зображення стали передавати абстрактні поняття, розвинулося мистецтво орнаменту. У епохи неоліту, енеоліту, бронзового століття у племен Єгипту, Індії, Передньої, Середньої і Малої Азії, Китаю, Південної і Південно-Східної Європи склалося мистецтво, пов'язане з землеробської міфологією (орнаментована кераміка, скульптура). У північних лісових мисливців і рибалок побутували наскальні зображення, реалістичні фігурки тварин. Скотарські степові племена Східної Європи та Азії на рубежі бронзового і залізного століть створили звіриний стиль.
Первісне мистецтво - тільки частина первісної культури, куди крім мистецтва входять релігійні вірування і культи, особливі традиції та обряди. Оскільки про них вже йшлося, розглянемо первісне мистецтво.
Справжнє виникнення мистецтва антропологи пов'язують з появою homo sapiens, якого інакше іменують кроманьонскім людиною. Кроманьйонці (так назвали цих людей за місцем першої знахідки їх останків - гроту Кро-Маньон на півдні Франції), з'явилися від 40 до 35 тис. років тому, були людьми високого зросту (1,70-1,80 м), струнких, міцної статури. У них був витягнутий вузький череп і виразний, трохи загострене підборіддя, який надавав нижньої частини обличчя трикутну форму. Майже у всьому вони були схожі на сучасну людину і прославилися як відмінні мисливці. У них була добре розвинена мова, так що вони могли узгоджувати свої дії. Вони майстерно виготовляли всілякі знаряддя на різні випадки життя: гострі наконечники для списів, кам'яні ножі, кістяні гарпуни з зубцями, чудові рубила, сокири і т. д.
2. Міфи стародавності і їх значення
Нагромадження знань про первісної і традиційної культури, свідчить про важливу роль міфу в житті людей найдавнішої епохи, її існування. У мальовничому творчості людини кам'яного віку значними є дві головні функції давнього міфу - освоєння простору і часу. Це означає, що від початку існування культури, її зміст визначається міфом, який виступає як опис, засіб пізнання світу. Міф органічно пов'язаний з фундаментальним прагненням людської творчості до оволодіння й подолання простору та часу. Коли стародавня людина покривала стіни печери, поверхню скель або глиняних судин різними зображеннями, він у своїй свідомості освоював простір і час.
Відомо, що зміст культури являє собою продукт творчої діяльності у своїх різних проявах. Також відомо, що будь-яка діяльність формує систему поведінки і в той же час сама організується цією системою. Це означає, що культура в Загалом, може бути описана, і термінами етології Різноманітна система поведінки людини своєю парадоксальністю виділила її з навколишнього середовища, дозволила вийти зі стану повної покірності природі й створити універсальний канон свого буття, Яке враховує біологічний, соціальний та ідеологічний аспекти. Праці про етології тварин та людини свідчать, яку важливу роль відіграє поведінку у формуванні ритуалів.
Система ритуалів у значною мірою відтворює в модифікованій формі певною мовою систему поведінки. Ця етологічна система породжує систему міфів, як певну універсальну систему, що визначає орієнтацію людини в природі і суспільстві. В системі міфів затверджується і обгрунтовується уявлення людини про навколишній світ. Зачіпається багато фундаментальних питань освіти світу. С. Токарєв та В. Мелетинський пишуть у В«Міфах народів світуВ»: Нездатність визначити різницю між природним, і надприродним, байдужість до суперечностей, слабкий розвиток абстрактних понять, чуттєво конкретний характер, метафорична емоційність - ці та інші особливості первісного мислення перетворили міф у досить, своєрідну символічну (Знакову) систему, в термінах якої відтворюється й описується весь світ. [2]
В даний час виявляється великий інтерес до прадавньої міфології, магії та шаманізму. Чи не випадково у фокусі філософських досліджень Заходу сьогодні опинилися ненаукові форми знання й свідомості. Це пов'язано з ростом негативного ставлення до сцієнтизму і пошуками альтернативних світла глянцевих орієнтацій. Епістемологія та релігія представляють аналіз шаманізму і магії, причому перші звертаються до них, щоб надати науці В«людського обличчяВ», шляхом відшукання в ній рис ненаукового мислення та слідів людських інтересів і цінностей, а другі розглядають магію, як своєрідний тип раціональності. У новітній західній філософії виявляється релятивістська тенденція до зближення науки та ненаукових форм світогляду.
Повністю зрозумілий висновок сучасної психології, що в первісної людини не була розвинута здатність до рефлексії. Під останньою, - (рефлексія), слід розуміти високу форму теоретичної думки, самопізнання, осягнення божественності буття. Які були досягнуті давньогрецькою та римською філософією (від Сократа, Платона і Аристотеля, до Платону та іншим). Поняття рефлексії не застосовне до мислення людини кам'яного віку.
Однак мислення гомосапієнса створило образотворчества - механізм, який не тільки регулює поведінку людини, а й розвиває здібність до членороздільної мови, графічної діяльності, узагальнення та образно символічного відображення світу, завдяки чому людина осмислює й виділяє свою причетність до навколишнього світу і своє місце в ньому. Образотворчества - вершина первісного синтезу людської діяльності. Уявлення людини про цілісність природи, її В«ОптимуміВ» або В«економностіВ», які в сучасних науках зафіксовані загальними законами, в момент появи науки були висловлені своєрідно в образотворчій діяльності.
Ця образотворча діяльність являє собою досить складну і глибоку специфічну форму В«Подвоєння світуВ» в історичних умовах давньокам'яного віку, коли навколишнє Середа осягалося за допомогою символічного використання об'єму, лінії та кольору. Слід відзначити, що наукою до цих пір остаточно не вирішено питання походження образотворчої діяльності, про живопису, її виникненні. В зв'язку з цим заслуговує на увагу підхід А. Д. Столяра, який аналізує так звані В«ведмежі печериВ», де знаходяться зібрані неандер...
