Зміст:
Введення. 3
Глава 1. Менталітет, ментальність і ментальні характеристики культури: загальнотеоретичний підхід. 5
1.1. Поняття менталітет і ментальність: особливості визначення. 5
1.2. Ментальні характеристики культури .. 10
Глава 2. Ментальні характеристики російської культури .. 14
2.1. Домінантні ментальні особливості культури російської людини. 14
2.2. Вплив православ'я на ментальні характеристики російської
Висновок. 22
Література. 25
Введення
Дослідження ментальних характеристик культури представляється актуальним у багатьох відношеннях. По-перше, тема актуальна з теоретичної точки зору. Сучасна наука має у своєму розпорядженні ряд філософських і психологічних теорій, присвячених аналізу та виявлення особливостей менталітету народів.
друге, тема дослідження актуальна в методологічному відношенні. В умовах переоцінки соціокультурних цінностей відбуваються у багатьох народів, наприклад у народів пострадянського простору цілком закономірний аналіз основних стереотипів національного характеру і логіки розвитку особистості людини в сучасних культурно-інституційних змінах.
третє, тема актуальна з позицій етнокультурних відносин. Аналіз стійких ментальних характеристик культури нерозривно пов'язаний з вивченням соціокультурних і соціально-психологічних комплексів поліетнічною середовища, оскільки сучасна людина і суспільство вже переходять до глобалістським установкам бачення світу, які найчастіше протистоять етнокультурним цінностям і традиційним установкам суспільства.
Сьогодні у світі комунікативні процеси набувають статусу ключових факторів соціальних змін. Тому дослідження ментальних характеристик стає важливою підставою для побудови типологій культури.
Проблемне вивчення національного менталітету і ментальності особистості почалася в рамках французької школи В«АнналівВ». Прихильники культурно-антропологічного та історико-психологічного напрямків в суспільствознавство (М. Блок, Л. Леві-Брюль, Л. Февр та ін) відносили поняття В«ментальністьВ» до сфери автоматичних форм свідомості і поведінки людей.
У минулому столітті коррелирующие між собою дослідження в філософії, антропології, лінгвістики, психології, культурології, філософії історії призвели до введення у науковий обіг проблематики ментальності і ментальних структур, у чому переконує аналіз праць М. Блока, Л. Леві-Брюля, Л. Февра, М. Фуко, М. Шелера, К.Г. Юнга та ін
Вивчення особливостей ментальних характеристик знаходиться в центрі уваги досліджень, зроблених вітчизняними вченими в культурології та лінгвокультурології (М.А. Ареф'єв, К.К. Васильєва, В.П. Воробйов, А.Я. Гуревич, В.В. Колесов, Д.С. Лихачов, В.В. Морковкін, А.А. Пелипенко, О.Г. Почепцов, Ю.С. Степанов, І.Г. Яковенко), соціокультурологіі (Б.С. Єрасов, Л.Г. Кузьміна), соціології (А.П. Бутенко, Ю.В. Колесніченко, З.В. Сікевич), етнопсихології (А.О. Бороноев, В.Г. Крисько, С.В. Лур'є, Т.Г. Стефаненко), культурантропологіі (Р.А. Зобов, А.Я. Кожурін, В.Л. Обухів),
Мета роботи полягає у виявленні ментальних особливостей і характеристик культури в цілому і російської культури зокрема.
Для досягнення цієї мети поставлені наступні завдання:
- виділити і проаналізувати такі поняття як менталітет і ментальність.
- визначити ментальні характеристики культури.
- дати концептуальний аналіз теоріям і поглядам, що розкриває основні ментальні характеристики російської культури.
Поставлена ​​мета і завдання визначили структур даної роботи. Вона складається з вступу, трьох розділів, висновку і списку використаної літератури.
Глава 1. Менталітет, ментальність і ментальні характеристики культури: загальнотеоретичний підхід
1.1. Поняття менталітет і ментальність: особливості визначення
Менталітет - Це одне з основних понять сучасного гуманітарного знання. Воно включає в себе головні характеристики етносу і є одним з провідних критеріїв при зіставленні націй один з одним.
Менталітет є предметом розгляду декількох гуманітарних наук, кожна з яких вносить свою межу у визначення даного поняття. Сучасний Філософський енциклопедичний словник трактує менталітет як спосіб мислення, загальну духовну налаштованість людини або групи [[1]], обмежуючись лише вивченням мислення. Енциклопедичний словник Терра Лексикон під даним поняттям увазі певний образ думок, сукупність розумових навичок і духовних установок, властивих окремій людині мул суспільній групі [[2]]. У такому трактуванні відсутня згадка про мову як про важливу складову менталітету, а з культурних особливостей, ймовірно, враховуються тільки особливості поведінки.
Одностороння трактування не є особливістю тільки лише сучасної науки. Менталітет як самостійний предмет дослідження став розглядатися в 20-30-і рр.. XX в. На початку XX століття термін В«ментальністьВ», мабуть, застосовувався двояким чином. У звичайній мові цим в деякій мірі модним терміном позначалися переважно колективні системи світовідчуття і поведінки, В«форми духуВ». В цей же час він з'являється і в науковому лексиконі, але знову ж таки як В«образ думокВ» або В«особливості світовідчуттяВ».
Треба відзначити, що вже протягом Нового часу в ряді філософських розробок (Наприклад, роботи Ш. Монтеск'є, Ж. Б. Віко, І. Гердера, Г. В. Ф. Гегеля та ін) отримала розвиток ідея про народному дусі якого народу. До другої половини XIX в. ця ідея настільки утвердилася в науці, що в 1859 р. М. Лацарус і X. Штейнталь оголосили про формування нового наукового напрямку - етнічної психології та виданні з даної проблематики відповідного журналу. Ця нова наука повинна була займатися, на думку вчених, вивченням народної душі, тобто елементів і законів духовного життя народів. Надалі цей напрямок підтримали В. Вундт, Г.Г. Шпет, Г. Лебон, Р. Тард та ряд інших вчених.
В вітчизняній науці поняття менталітет, точніше деякі його аспекти, також відображені. Так, для розкриття духовної структури суспільства часто використовувалися як синоніми такі категорії, як В«національний характерВ», В«національна душаВ», В«Національна свідомістьВ». Структура національної душі розкривається дослідниками, зокрема, на прикладі аналізу духовного світу російського народу. Треба відзначити, що традиція вивчення російського національного характеру була закладена істориками Росії XIX в. М. М. Карамзіним, С. М. Соловйовим, В. О. Ключевський. Виробити філософське і психологічне обгрунтування для досліджень зазначеної проблематики в рамках В«психологічної етнографіїВ» спробували К. М. Бер, М. І. Надєждін і К. Д. Кавелін. Кульмінацією у розвитку цього напрямку стали роботи таких вітчизняних релігійних філософів кінця XIX - початку XX ст., як Н. А. Бердяєв, B. C. Соловйов, Л. П. Лоський, Г. П. Федотов, Л. П. Карсавін, В. В. Зеньковський та ін
Термін менталітет зародився у Франції. Він зустрічається вже в окремих роботах Р. Емерсона в 1856 р. Крім того, У. Раульф на основі аналізу французької публіцистики рубежу XIX-XX ст. прийшов до висновку, що смисловий заряд слова менталітет утворився до того [[3]], як термін з'явився в повсякденній промові.
Прийнято вважати, що в науковий термінологічний апарат категорію менталітет одним з перших ввів французький психолог і етнограф Л. Леві-Брюль після публікації своїх робіт.
Потрібно звернути увагу на те, що, починаючи з Л. Леві-Брюля, категорія mentalitГ© стала вживатися не стільки для характеристики особливостей типу мислення якого соціального об'єднання або етнічної спільності, скільки для відображення її специфіки в рамках конкретної історичної епохи.
Варто відзначити той факт, що практично ніхто з учених не розмежовував поняття менталітет і ментальність. Аналогічна ситуація спостерігається...
