Контрольна робота з історії мистецтв:
Введення в історію мистецтв
Месопотамська культура і космогонічні міфи Стародавнього Шумеру
виконав:
перевірив:
План
Глава 1. Загальні відомості про Стародавньому Шумері
1.1 Географічне положення та природні умови
1.2 Населення та історія
1.3 Писемність
Глава 2. Шумерська пантеон
Глава 3. Космогонічні міфи
Висновок
Список літератури
Глава 1. Загальні відомості про Стародавньому Шумері
1.1 Географічне положення і природні умови
Від гір Вірменії на півночі до Перської затоки на півдні, від гірських областей Ірану на сході до Сирійсько-Месопотамської степу на заході простягнулася велика територія, названа давньогрецькими географами Месопотамією. Зараз це в основному територія Іранської республіки. Євфрат і Тигр беруть свій початок на Вірменському нагір'я і впадає в Перську затоку. Води річок несли мул, який містив рослинні залишки і розчинені солі гірських мінералів і під час повені залишався на полях, удобрюючи їх. Однак для того, щоб в долині межиріччя можна було займатися землеробством, необхідний був цілий комплекс меліоративних робіт, чинилися цілий рік. Доводилося боротися з засоленістю грунтів від насичених мінеральними солями річкових і підгрунтових вод, що використовувалися для зрошення, а також від нестачі дощової вологи, промивають грунт. Загрозу для родючості месопотамських земель представляли сильні вітри з району пустель, приносили хмари піску. А вітри, що дув з затоки, колись переслідував на берег великі хвилі і піднімали рівень води в Тигр і Євфрат, могли призвести до сильних повеням [1].
1.2 Населення і історія
З упевненістю можна констатувати наявність шумерського населення на крайньому півдні Месопотамії після появи писемності на рубежі IV - III тис. до н.е., але точний час появи шумерів в долині Тигру і Євфрату поки встановити важко. Поступово Шумери зайняли значну територію Месопотамії, від Перської затоки на півдні до місця найбільшого зближення Тигру і Євфрату на півночі.
На території Месопотамії з VII по IV тисячоліття до н.е. йшло розкладання первіснообщинного ладу і створювалися передумови виникнення класового суспільства.
На початку III тис. до н.е. утворилися перші невеликі держави в південній частині країни, в історичній області Шумер. Період, що охоплює XXVIII - XXIV ст. до н. е.., носить назву Раннединастического. Наступний період (XXIV - XXIII вв.) характеризується створенням великих, так званих деспотичних монархій. Політичний центр переміщається в центральну частину Месопотамії, де виникає держава Аккад, що об'єднало під своєю владою Шумер і північні області Месопотамії. Від Аккадського царства, що звалився під владою кутієв, гегемонія в Месопотамії переходить до шумеро-аккадського царства [2].
1.3 Писемність
Месопотамія - один з найважливіших центрів світової культури. Першопрохідцями на шляху створення цієї культури були шумери, досягнення яких були засвоєні й розвинені далі вавилонянами і ассирійцями. Початкові етапи месопотамської культури були ознаменовані винаходом своєрідного листи (в кін. IV тис. до н.е.), дещо пізніше перетворився в клинопис. Саме клинопис стала стрижнем месопотамської цивілізації, що об'єднував усі її аспекти і дозволяв зберігати традиції. Коли клинопис стала остаточно забута, разом з нею загинула і Месопотамська культура (існувала до I ст до н.е.). Однак її найбільш важливі цінності були сприйняті персами, арамеями, греками та іншими народами і увійшли до скарбниці сучасної світової культури [3].
Глава 2. Шумерська пантеон
Історія формування та розвитку міфологічних уявлень простежується на матеріалах образотворчого мистецтва приблизно з сер. VI тис. до н.е., за письмовими джерелами - з поч. III тисячоліття [4].
Шумерська художня література складається з міфів, епічних поем, гімнів, надгробних плачів, В«ЛітописівВ» і повчань. В даний час дослідникам відомі цілком або в більшій своїй частини 20 шумерських міфів, оповідають про створення та пристрої всесвіту, про народження богів, про їх поганих і добрих діяннях, про сотворіння людини, про потоп, ниспосланном в покарання людям, про таємниці смерті і підземного царства [5].
До часу утворення перших шумерських міст-держав, мабуть сформувалося уявлення про антропоморфної божество. Божества - покровителі громади були в першу чергу уособленням творять і продуктивних сил природи, з якими з'єднуються уявлення про владу військового вождя племені-громади, суміщені з функціями жерця. У кожному місті-державі збереглися свої божества-герої. До кін. III тис. до н.е. не було єдиного систематизованого пантеону [6].
У III тис. до н.е. в Шумері можна налічити - принаймні, по іменах - кілька сот богів. Найголовнішими серед цих сотень божеств були бог неба Ан, бог повітря Енліль, водяний бог Енкі і велика богиня-матір Нінхурсаг.
Бог неба Ан колись вважався у шумерів головним божеством всього пантеону, хоча в дійшли до нас джерелах, висхідних приблизно до 2500 р. до н.е., ця роль приписувалася вже богу повітря Енліля. Містом-державою, де знаходилося головне святилище Ана, був Урук.
Отже, чільним божеством став бог повітря Енліль [7].
Дослідник В. Ємельянов стверджує: Ан - старійшина богів, існував ще до відділення Неба і Землі. Він ніколи не зображується чинним, але завжди що радять.
Енліль (чиє ім'я перекладається як В«пан Подув В») - божество з безліччю функцій, що зводяться до одному ядру. Він повелитель повітря і вітру, володар світу, розташованого між небом і землею; він другий глава Зборів богів, що затверджує царя на престолі; він пан чужих країн; він ватажок всіх зовнішніх сил місцевості; він улаштовувач згубного потопу. Енліль - покровитель природних законів, і насамперед законів біологічного віку, старіння і смерті. Він влаштовує потоп тому, що вічне життя шумерських міст була б протиприродною. Місто Енліля - Ніппур.
Енкі (В«пан Землі В») - сила, під чому протилежна Енліля. Це, перш за все, повелитель прісних і підземних вод; це творець і покровитель людства; це умілець, мастак і маг, який навчає своїм хитрим мистецтвом молодших богів, з тим, щоб вони передали його премудрість людям. Енкі любить долати природний закон. Енкі лікує хворого, відновлює чистоту опоганеного, протегує будь спробі змінити приречення і виправити природне положення справ [8].
Четвертим творчим божеством, як пише С. Крамер, була богиня-матір Нінхурсаг , відома також під ім'ям Нинмах (В«висока паніВ») . Крім того, Нінхурсаг мала ім'я Нинту (В«пані, що дала життяВ») . Вона вважалася покровителькою всіх живих істот, богинею-матір'ю [9].
Дімузі (В«істинний син В») - божество весняних процесів і покровитель скотарів (заохочує розмноження худоби). В Напередодні літнього сонцестояння Дімузі йде в підземний світ, передаючи землі свою плодоносну силу.
Інанна (В«пані небо В») - богиня планети Венера, уособлює силу любовної і військової пристрасті. Інанна втілює стихійну силу природи і людські емоції, а також багато в чому є уособленням жіночого начала в природі і суспільстві [10].
На чолі області світу мертвих стояли дружини Нергал і Ерешкігаль , а рішення приймали в ньому грізні судді людей Ануннаки [11] .
Друге покоління шумерських богів найяскравіше представлено богами Місяця (Нанна), Сонця (Уту) і мирної праці (Нінутра) [12] .
В. Ємельянов визначає специфіку шумерського розуміння божества6 шумери бачили в своїй релігії перш всього поч...
