Теми рефератів
Авіація та космонавтика Банківська справа Безпека життєдіяльності Біографії Біологія Біологія і хімія Біржова справа Ботаніка та сільське гос-во Бухгалтерський облік і аудит Військова кафедра Географія
Геодезія Геологія Держава та право Журналістика Видавнича справа та поліграфія Іноземна мова Інформатика Інформатика, програмування Історія Історія техніки Комунікації і зв'язок Краєзнавство та етнографія Короткий зміст творів Кулінарія Культура та мистецтво Культурологія Зарубіжна література Російська мова Маркетинг Математика Медицина, здоров'я Медичні науки Міжнародні відносини Менеджмент Москвоведение Музика Податки, оподаткування Наука і техніка Решта реферати Педагогіка Політологія Право Право, юриспруденція Промисловість, виробництво Психологія Педагогіка Радіоелектроніка Реклама Релігія і міфологія Сексологія Соціологія Будівництво Митна система Технологія Транспорт Фізика Фізкультура і спорт Філософія Фінансові науки Хімія Екологія Економіка Економіко-математичне моделювання Етика Юриспруденція Мовознавство Мовознавство, філологія Контакти
Українські реферати та твори » Культура и искусство » Масова культура ХХ століття - основні течії

Реферат Масова культура ХХ століття - основні течії

Масова культура ХХ століття - основні течії.

Специфічною рисою ХХ століття було поширення, в основному завдяки країнам, що розвиваються засобам масової комунікації, масової культури. У цьому сенсі масової культури в ХIХ столітті і раніше не було - газети, журнали, цирк, балаган, фольклор, вже вимираючий, - ось все, чим розташовували місто і село. Згадаймо, як важлива була газета для творчої лабораторії Достоєвського. Цікаво, як би змінилося його творчість, живи він в середині ХХ століття в епоху радіо, кіно і телебачення з їх розгалуженою системою жанрів і новин через кожні півгодини, незліченних газет і журналів, відео, комп'ютером та Інтернетом, телефоном, рекламою, авторською піснею, блатним фольклором, дитячими страшилками, анекдотами, коміксами, джазом, роком, поп-музикою, матрьошками, гаслами, тролейбусами, літаками і супутниками?

Для чого потрібна масова культура? Для того ж, для чого потрібні дві півкулі в людському мозку. Для того, щоб здійснювати принцип додатковості, коли брак інформації в одному каналі зв'язку замінюється надлишком її в іншому. Саме таким чином масова культура протиставляється фундаментальної культурі. Саме тому масова культура була так потрібна Достоєвським - прообразу культурного діяча ХХ століття.

Бо масова культура - це семіотичний образ реальності, а фундаментальна культура - це образ глибоко вторинний, "вторинна моделююча система", нужденна для свого здійснення в мові першого порядку.

У цьому сенсі масова культура ХХ століття була повною протилежністю елітарної культури в одному і її копією в іншому.

Для масової культури характерний антімодернізм і антіавангардізм. Якщо модернізм і авангард прагнуть до ускладненої техніку письма, то масова культура оперує гранично простий, відпрацьованої попередньої культурою технікою. Якщо в модернізмі та авангарді переважає установка на нове як основна умова їх існування, то масова культура традиційна і консервативна. Вона орієнтована на середню мовну семіотичну норму, на просту прагматику, оскільки вона звернена до величезної читацької, глядацької і слухацької аудиторії (порівняй з прагматичним, шоковим збоєм, що виникають при неадекватному сприйнятті тексту масової культури витонченим аутичних мисленням - екстремальним досвідом.

Можна сказати тому, що масова культура виникла в ХХ столітті не тільки завдяки розвитку техніки, який призвів до такої величезної кількості джерел інформації, але й завдяки розвитку і зміцненню політичних демократій. Відомо, що найбільш розвиненою є масова культура в найбільш розвиненому демократичному суспільстві - в Америці з її Голлівудом, цим символом всевладдя масової культури. Але важливо й протилежне - що в тоталітарних суспільствах масова культура практично відсутня, відсутній розподіл культури на масову і елітарну. Вся культура оголошується масовою, і насправді вся культура є елітарною. Це звучить парадоксально, але це так.

Що зараз читають в метро? Класичні продукти масової культури американського зразка з природним запізненням на 10-15 років. А що читала 10-15 років тому сама читаюча у світі країна у своєму самому величному в світі метро? Детективів було мало. Кожен випуск "Закордонного детектива" ставав подією, їх було не дістати. Радянського ж детектива, строго кажучи, не було зовсім, так як в радянській дійсності не існувало інституту приватного розшуку і не було ідеї пошуку істини як приватної ініціативи, а без цього немає справжнього детектива.

Візьмемо, Наприклад, такий жанр радянського кіно, як виробничий фільм. Це була несправжня, уявна масова культура. Вона формувалася не ринком, а держзамовленням. Недарма цей жанр зник моментально, як тільки почалася перебудова.

Необхідною властивістю продукції масової культури має бути цікавість, щоб вона мала комерційний успіх, щоб її купували і гроші, витрачені на неї, давали прибуток. Цікавість же задається жорсткими структурними умовами тексту. Сюжетна і стилістична фактура продуктів масової культури може бути примітивною з точки зору елітарної фундаментальної культури, але вона не повинна бути погано зробленою, а, навпаки у своїй примітивності вона повинна бути досконалої - тільки в цьому випадку їй забезпечений читацький і, стало бути, комерційний успіх. Потік свідомості, відсторонення, інтертекст, принципи прози ХХ століття не годяться для масової культури. Для масової літератури потрібен чіткий сюжет з інтригою і перипетіями і, що найголовніше, - виразне членування на жанри. Це ми добре бачимо на прикладі масового кінематографу. Жанри чітко розмежовані, і їх не так багато. Головні з них - детектив, трилер, комедія, мелодрама, фільм жахів, або, як його називають останнім часом, "Чиллер" (від англ. Chill - тремтіти від страху), фантастика, порнографія. Кожен жанр є замкнутим в собі світом зі своїми мовними законами, які в жодному разі не можна переступати, особливо в кіно, де виробництво пов'язане з найбільшою кількістю фінансових вкладень.

Користуючись термінами семіотики, можна сказати, що жанри масової культури повинні володіти жорстким синтаксисом - внутрішньою структурою, але при цьому можуть бути бідні семантично, в них може бути відсутнім глибокий зміст.

У ХХ столітті масова культура замінила фольклор, який теж у синтаксичному плані побудований надзвичайно жорстко. Найбільш ясно це показав у 1920-х роках В.Я. Пропп, який проаналізував чарівну казку і показав, що в ній завжди присутня одна і та ж синтаксична структурна схема, яку можна формалізувати та подати до логічних символах.

Тексти масової літератури і кінематографа побудовані так само. Навіщо це потрібно? Це необхідно для того, щоб жанр міг бути впізнаний одразу; та очікування не повинно порушуватися. Глядач не повинен бути розчарований. Комедія не повинна псувати детектив, а сюжет трилера повинен бути захоплюючим і небезпечним.

Тому сюжети всередині масових жанрів так часто повторюються. Повторюваність - це властивість міфу - у цьому глибинну спорідненість масової культури і елітарної культури, яка в ХХ столітті волею-неволею орієнтується на архетипи колективного несвідомого. Актори в свідомості глядача ототожнюються з персонажами. Герой, який помер в одному фільмі, як би воскресає в іншому, як вмирали і воскресали архаїчні міфологічні боги. Кінозірки ж і є боги сучасної масової свідомості.

Установка на повторення породила феномен телесеріалу: тимчасово "вмираюча" телереальності відроджується на наступний вечір. Творці "Санта Барбари "не без впливу постмодерністської іронії довели цю ідею до абсурду - мабуть, цей фільм скінчиться тільки тоді, коли він набридне глядачу або коли у продюсерів закінчаться гроші.

Різновидом текстів масової культури є культові тексти. Їх головною особливістю є те, що вони настільки глибоко проникають у масову свідомість, що продукують інтертекст, але не в собі самих, а в навколишньої реальності. Так, найбільш відомі культові тексти радянського кіно - "Чапаєв", "Ад'ютант його превосходительства", "Сімнадцять миттєвостей весни" - Провокували в масовій свідомості нескінченні цитати і формували анекдоти про Чапаєва і Петька, про Штірліца. Тобто культові тексти масової культури формують навколо себе особливу інтертекстовую реальність. Адже не можна сказати, що анекдоти про Чапаєва і Штірліца є частиною внутрішньої структури самих цих текстів. Вони є частиною структури самого життя, мовними іграми, елементами повсякденному житті мови.

Елітарна культура, яка по своїй внутрішній структурі побудована складно і витончено, так впливати на внетекстовую реальність не може. Важко уявити собі анекдоти про Ганса Касторпа з "Чарівної гори" або Йозефа Кнехта з "Гри в бісер".

Трапляється правда, якої-небудь модерністський або авангардистський прийом в такій мірі освоюється фундаментальної культурою, що стає штампом, тоді він може використовуватися текстами масової культури. В якості прикладу можна навести знамениті радянські кінематографічні афіші, де на передньому плані зображувалося величезна обличчя головного героя фільму, а на задньому плані маленькі чоловічки когось вбивали або просто мерехтіли (залежно від жанру). Це зміна, спотворення пропорцій - штамп сюрреалізму. Але масовою свідомістю він сприймається як реалістичний, хоча всі знають, що голови без тіла не буває, і що таке простір, по суті безглуздо.

Постмодернізм - Це безтурботне і легковажне дитя кінця XX століття - впустив нарешті масову культуру і змішав її з елітарною. Спочатку це був компроміс, який називався кіч. Але потім і класичні тексти постмодерністської культури, такі, як роман Умберто Еко "Ім'я троянди" або фільм Квентіна Тарантіно "Бульварне чтиво", стали активно використовувати стратегію внутрішнього будови масового мистецтва.

Масова культура - це культура мас, культура, призначена для споживання народом; ця свідомість не народу, а комерційної індустрії культури; вона ворожа справді народній культурі. Вона не знає традицій, не має національності, її смаки та ідеали змінюються із запаморочливою швидкістю в відповідно до потреб моди. Масова культура звертається до широкої аудиторії, апелює до спрощених смаків, претендує на те, щоб бути народним мистецтвом. Феномен масової культури існує, а телебачення є найефективнішим засобом тиражування та розповсюдження цієї культури. Масова культура впливає на масову свідомість, пов'язана зі засобами масової комунікації, орієнтована на споживчі смаки й інстинкти, має маніпулятивний характер. Масова культура здійснює стандартизацію духовної діяльності людини.



Друкувати реферат
Замовити реферат
Реклама
Наверх Зворотнiй зв'язок