Тема: КУЛЬТУРА ЯПОНІЇ
План:
Введення .......................................... 3
1.Релігія і естетика Японії .................. 4-7
2.Японская художня культура ....... 8-10
Висновок ....................................... 11
Список літератури .............................. 12
ВСТУП
Перший великий японський поет Какіномото Хітомаро (кінець VII-початок VIII століття) якось написав:
На полях, що лежать переді мною,
Я бачу, як відблиски виблискують
Висхідного сонця,
А тому озирнувся-
Видаляється місяць за гори ... [1]
У цьому п'ятивірші-танка-відбилося не тільки почуття прекрасного, споглядання раннього ранку, але і сама сутність Японії-країни, що знаходиться на межі Сходу і Заходу, ранку і ночі, сонця і місяця.
Про культуру цієї країни і піде розмова в даній роботі нижче.
1.РЕЛІГІЯ І ЕСТЕТИКА ЯПОНІЇ
Головна особливість японської культури пов'язана з різноманітним взаємодією, взаємопроникненням і боротьбою двох начал-світу природи і світу людини. При цьому то В«світ природи висловлювався через образ людини ..., то, навпаки, світ людини олицетворялся через образи природи В». [2]
У японців ніколи не було прагнення, властивого європейцям, підпорядкувати природу собі, перетворити, внести в неї невластиве їй логічне початок. Навпаки, вони постійно шукають точки дотику людини з природою, способи гармонії з ній. У японців кожне природне прояв викликає бажання милуватися ним, а в деяких випадках-поклонятися і обожнювати.
Таке ставлення до природи, на думку А.Н. Бистрової [3], і породило найдавнішу релігію Японії-синто (В«шлях богівВ»), походження якої не цілком ясно. Сходознавець академік Н.І. Конрад (1891 - 1970) пов'язував виникнення синто із землеробством, з його магією, в якій закладені дії, належні створити умови, сприятливі для одержання врожаю. Серед таких магічних обрядів головне місце займали весняне Дійство Прохання врожайного року та осіннє Дійство Проби нового хліба. [4]
Релігія синто дуже близька міфології, в якій світ представляється як єдине, нерозчленоване ціле, де присутні погляди на походження світу, народу, ремесел і древню історію. У синтоїстських поглядах стверджується, що в Світ спочатку панував хаос. Згодом він упорядкувався, небо відокремилося від землі, чоловіче начало від жіночого. У результаті з'єднання цих начал- богині Ідзанамі і її чоловіка Ідзанагі-народилися богиня сонця Аматерасу, богиня місяця Цукіемі і бог води і бурі Сусаноо. Через довгі роки боротьби богиня Аматерасу залишилася на небі, а її онук Ниниги зійшов з неба і став керувати державою Ідзумо. Символами його влади було дзеркало (божественність), меч (Могутність) і яшма (вірність підданих.) Саме від Ниниги стався перший імператор Японії - мікадо, успадкував всі три символи влади. Так пояснюється божественне походження влади, інші ж японці, згідно синто, відбулися від інших божеств- ками- духів героїв, предків, богів природи, якими населений весь світ. Саме походженням від божеств і пояснюється уявлення японців про свою особливу місію у світі, особливих якостях свого характеру, свого життя, своїх правилах.
Сучасні дослідники виділяють п'ять головних принципів синто :
1. Твердження про те, що світ сам по собі гарний, досконалий, оскільки і сам світ і все суще в ньому є результатом його саморозвитку.
2. Розуміння природної сили життя. Вважається, що інтимні стосунки вперше відбулися між богами, тому в них не може бути ні гріха, ні провини. Для японця, тому, немає жорсткого поділу на В«чистеВ» і В«нечистеВ», навпаки, він вважає, що В«нечистеВ» може бути очищено за допомогою різних ритуалів і після цього прийнято в якості національної традиції.
3. Уявлення про єдність природи та історії. Початкові уявлення синтоїзму не ділять світ на живу і неживої. Все, що оточує людей, - живе: тварини, рослини, речі, камені і т.д., як у всьому живе дух - ками. Тому божественну силу слід шукати не в потойбічному, а в навколишньому Світ.
4. Визнання багатобожжя, що випливає з попередніх поглядів. Оскільки божества живуть в кожному явищі природи, то у кожного поселення існують свої місцеві, родові, племінні божества. У Х столітті, наприклад, був складений список богів синто, їх виявилося 3132.
5. Ками породили не всіх людей на землі, а тільки японців, тому належати синто і поклонятися його божествам може лише японець, хоча синто і не забороняє японцеві сповідувати, крім синто, будь-яку іншу релігію. [5]
на цих уявленнях базуються головні японські свята, головні з яких пов'язані з землеробськими роботами, календарними датами, подіями історії.
З приходом в японську культуру китайських релігійних вчень синтоїзм не перестав існувати, він увібрав у себе основні боку китайських навчань, перетворив їх на основі японських традицій і буквально розчинив у власній культурі.
Починаючи з VI століття через Корею до Японії проникли даосизм і буддизм. Даосизм з його ідеєю про В«недіянняВ» став основою багатьох форм відносини людини з природою і самим собою. Буддизм був сприйнятий японцями у формі махаяни, проте його основні положення були пристосовані під японські погляди на світ. Сучасний японський дослідник буддизму Кісімо Хіедо вважає, що головне для буддизму в Японії-його ідея звільнення від страждань, а стражданнями виступають тільки такі події дійсності, які самою людиною сприймаються в якості страждань. Тому подолання страждань-в самій людині, в його розумному розумінні страждання. Японці вважають, що тільки неясні неспокою, а не різноманітні бажання стають причиною страждань. Тому не потрібно позбавлятися від бажань, досить лише осмислити їх причину і перенести акценти з негативного до неї відносини в іншу площину: побачити або витягти з життєвих ситуацій користь.
Що ж стосується японської естетики, то вона виділяє чотири типи прекрасного: сабі, вабі, сибуй і юген.
Сабі перекладається як В«патинаВ». Це краса природного, сліди часу, що залишилися на предметах.
Вабі - це краса повсякденного, повсякденного, утилітарна краса предметів і в той же час-краса повсякденної праці, тих зусиль, які кожна людина скоює, усвідомлюючи Свого дало в цьому світі.
Сібуй- з'єднання природності і повсякденності в будь-яких предметах і діях.
Юген- (В«внутрішня глибина, сокровеннеВ») втілює собою майстерність натяку або підтексту, красу недомовленості В». [6]
2. ЯПОНСЬКА ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА
Для японської художньої культури характерно те, що художні традиції Японії змогли протистояти впливу інших культур. Кожне нове вплив японська культура переробляла, надаючи йому іншого звучання. Якщо континентальні культури складалися на широких просторах Китаю або Кореї, то Японія-країна мініатюри-завжди пом'якшувала, надавала особливий ліризм своїм витворам. З приходом до Японії буддизму почали будуватися нові храми, пагоди, монастирі. З'являється велика кількість скульптур, що зображують богів, напівбогів, легендарних царів, у рисах яких передані войовничий самурайський дух і емоційний стан, майже завжди відповідне крайнього напруження сил. Тільки скульптури Будди завжди повні величавого спокою і відчуженості.
Символізм часто зустрічається в художньому відображенні світу різними культурами. Символізм японського мистецтва особливо яскраво проявився в поезії епохи Хейнан (В«Мірі спокійВ») в VIII-XII ст. На шляху японської літератури до висот віршування були різні періоди.
Один з найдавніших жанрів японської поезії-танка, неримовані пятістішия, що складаються з 31 складу (5-7-5-7-7). Основна думка танка виражається в трьох рядках:
Всі далі мила країна,
Щ...
