Контрольна робота
На тему: В«Культурний простірВ»
Зміст
Вступ. 3
І. Культурні форми та їх Основні Властивості 4
ІІ. Структура культурного простору. 13
Висновок. 19
Використана література. 20
Вступ
Культура, Як спосіб організації суспільного, групового та індівідуального життя, пріпускає можлівість найрізноманітнішіх вірішень людських проблем, прістосування до умів соціального годині и простору. Які ж функції повинна віконуваті культура, щоб Забезпечити, з одного боку, стабільність суспільного буття людей, а з іншого - Нові підході до мінлівого світу?
Культура відіграє все Більшу роль у формуванні та зміцненні Громадянська суспільства, розвітку творчих здібностей людини, побудові правового суспільства. Культура впліває на ВСІ сфери суспільної та індівідуальної жіттєдіяльності - праця, побут, дозвілля, мислення, спосіб життя суспільства й особістості. Значення її у формуванні та розвітку способу життя людини віявляється у дії Особисто-суб'єктивних факторів (Настанови свідомості, Духовні спожи, цінності та ін.), Що вплівають на характер поведінкі, форми та стиль Спілкування людей. Цінності, Зразки ї норми поведінкі, Що вінікають в результаті діяльності з освоєння світу, віступають одночасно Як Елементи складного механізму регулювання соціального життя, Всіх форм жіттєдіяльності суспільства. Спосіб життя, орієнтований не на прістосування до тихий умів життя, Що існують, а на їх перетворення, передбачає високий Рівень свідомості та культури, підвіщує їх роль Як регуляторів поведінкі людей, їх способу мислення.
СОЦІАЛЬНОГО впливим культура набуває насамперед у ЯКОСТІ необхідного аспекту діяльності людини, котра в силу свого Громадського характером передбачає організацію Спільної діяльності суспільства, отже регулювання її Певної правилами, акумульованімі в знакових та сімволічніх системах, традіціях. Цей процес вімагає звернення до колосальний культурного потенціалу, нагромадження людством за годину Його існування. Ні соціальний прогрес, НІ самовдосконалення особістості неможліві без освоєння духовних скарбниць народів світу.
І. Культурні форми та їх Основні Властивості
Поняття культурної форми вікорістовується в культурологічній літературі неоднозначно. Його визначення кінцевого завершення не отримавших и смисл Його поклади від контексту, в якому воно застосовується. З інформаційно-семіотічної точки зору форми культури - ції форми, в якіх існує, зберігається и розвівається інформаційно-знаковий Зміст суспільного життя. смороду віступають Як засоби, за допомог якіх визначаються умів, необхідні для задоволення й розвітку людських потреб и здійснюється "програмне забезпечення" жіттєдіяльності. Культурні форми Досить різноманітні й чісленні. Розглядаючі культурний простір у масштабі Всього людства, можна віділіті в ньому відносно автономні Галузі:
- Національні культури;
- Регіональні культури;
- цівілізації.
Це найбільші тіпі культурних форм. Всередіні їх історічно утворюються різноманітні культурні форми Меншем "ранку", які займають окремі підгалузі їх простору. У складі національніх культур, Наприклад зберігається "підгалузь" етнічної культури. На сучасности етапі в Кожній достатності розвінутій культурі відається Як її особлива форма масова и елітарна культура.
У різніх народів, в Різні історичні періоді їх існування складаліся Різні культурні форми, в якіх люди віднаходілі засоби для задоволення своїх потреб. До них належать релігійні уявлення и обряди, філософія, мистецтво, спортивні ігри ТОЩО. Окремі з них замкнуті І не віходять за Межі вузької племінної та етнічної спільності (форми побуту, Місцеві обряди и Звичаї, святкові ритуал), Інші набуваються інтернаціональніх Особлива и стають формами загальнолюдської культури (філософія, наука, мистецтво).
протиставлення Культура і цівілізації вінікло в Німеччіні в XVIII - XIX ст. Соціально історічнім підгрунтям ціх зрозуміти Було соціально-економічне стійбища Німеччіні того годині. Німеччіна складалась Із багатьох карликових феодальних держав и не мала національної політічної самосвідомості, протікають Єдність національної культури Була яскраво вираженими.
протиставлення Культура і цівілізації стало можливости внаслідок осмислення німецькою наукою стану культурної Єдності в межах одночасної політічної роздробленості. Німецький соціолог Фердінанд Тенніс в кінці XIX ст. сформувалася уявлення про напр еволюції Головна соціальної організації від общини до суспільства и віділів два типи соціальніх відношень: общінні и суспільні.
Общінні відношення грунтуються на емоціях, сімпатіях, душевних уподобаннях, зберігають Власний самоідентічність (у міру наслідування традіціям), в міру емоційніх зв'язків, характерних для спільнот (сім'я, сусіді, батьківщина, Етнос, нація).
В Основі суспільних відносін лежить раціональній Обмін, смороду мают Речовий природу. Смороду можут існуваті Між розділенімі и чужими один одному людьми, колективами, державами. Тут домінує раціоналізм, холодний розрахунок.
ЯКЩО Поняття "Культура" складення на науковому рівні и добро окреслюється іншімі Поняття на рівні Будьонному, то поняття "цивілізація" на тому й іншому рівнях є найбільш неоднозначне. Звичних для нас стали Поняття: цивілізація майя, інків, ацтеків, антична, візантійська, Західна.
"Цивілізація (Лат. civilis - Громадянський, державний) - Ції:
- форма існування істот, наділеніх розумом;
- сінонім культури, сукупність духовних и матеріальних Досягнення суспільства;
- щабель розвітку матеріальної и духовної культури;
- процес становлення Громадянська суспільства;
- відносно самостійне соціально-історичне утворення, локалізоване в просторі й часі, Що Може мати ієрархічні рівні "
Спочатку Термін вікорістовується для Означення єпохи, якій передавали дікунство и варварство. На Побутове рівні Під терміном "цивілізація" розуміється Найвищий ступінь у роз В¬ витку певної спільності.
розмежування Поняття культури и цівілізації можна відмітіті деякі, характерні для них рісі:
- культура - Внутрішнє надбання людини, Що розкриває міру її духовного багатства. Цивілізація являє собою Зовнішній за відношенню до людини світ;
- культура тісно пов'язана з расової ї національною спеціфікою людських груп. У цівілізації переважають загальнолюдські глобальні масштаби;
- культура передбачає Наявність у ній релігії, без якої на можлива будь-яка Духовність - рушійна сила будь-якої культури;
- цивілізація безрелігійна.
"Культура має душу, цивілізація - Тільки методи и способи "(М. Бердяєв)
У спеціфічніх культурних формах вірішується Завдання Збереження, відтворення и прімноження соціальної інформації. Виховання и навчання, Звичаї и Традиції, бібліотекі и музеї - ції культурні форми, в якіх здійснюється Збереження и передача майбутнім поколінням людей досвіду попередніх поколінь.
У межах великих культурних форм існують менші культурні форми: субкультура, контркультура, елітарна культура.
Субкультура (від лат. Sub - Під) - ції цілісна культура відповідної соціальної групи всередіні "великої національної культури ", Що Складається Із стійкіх форм, рітуалів, особливая зовнішнього виглядах, мови, художньої творчості.
Діференціація суспільства, соціальна розрізненість в умів існування людей приводити до Виникнення субкультур , Що являються собою культурні форми життя окремого прошарків населення, класів, соціальніх груп. Так, у європейськіх країн в епоху Середньовіччя розрізняють Чотири субкультури: "культура села и хутора "," культура середньовічного міста "...
