ЗМІСТ
ВСТУП
1. Релігія Індії. Місце релігії в політиці і суспільній свідомості
1.1 Буддизм
1.2 Місце релігії в політиці
1.3 Моральна сторона буддизму
2. Наука і освіта Індії
3. Художня культура Індії
Висновок
Список літератури
ВСТУП
У сучасному світі Восток відіграє все більш помітну роль. Хоча ця роль відчувається, насамперед, у сфері економіці (контроль над стратегічними ресурсами, насамперед нафтою) і політиці (посилення впливу країн, що розвиваються, неприєднаних держав), сучасні дослідники приділяють багато уваги вивченню і внутрішньої структури країн Сходу, їх національно - культурної традиції, специфіки їх соціального розвитку. Увага, це тим більше закономірно, що майже всі країни традиційного Сходу в наші дні переживають болісний процес внутрішньої трансформації. У ході цього процесу на передній план висувається національно - культурна традиція, захисно-охоронні функції якої спираються на релігію як символ національного опору.
У даній роботі охарактеризуємо народи Індії (індуси) і їх культурні традиції.
Характеристика індусів звичайно робиться занадто односторонньо. Усунення від реального світу, яке є панівною рисою в більшій частині їх літератури, фантастичне і абстрактне напрямок їх мислення і, нарешті, зневага, з яким в їх науковій і релігійному середовищі дивляться на практичне життя, - все це дало привід вважати індусів за народ бездіяльний, безсилий, відданий мріям і фантазіям. Але така думка вірно лише до окремим верствам цього народу і до деяких періодах його історії; якщо ж розглядати всю сукупність індуського населення та весь хід його історії, то вийде інше враження. Відважні переселенці, які в найдавніше час проникли з Зарічного вітчизни в Пенджаб і поширилися по всьому деканом, оволоділи цією багатою країною, віднявши її у дикого, первісного народу і поклавши початок міцної культурі. Ці індуси не мали нестачі хоробрості і енергії, у войовничому завзятті і в здатності до практичної діяльності; достатньо було у них також і життєрадісності і світлих надій. Померти в хороброго бою шанувалося щастям героїв, але вони хотіли б прожити ще В«сотню осенейВ», а по той бік смерті небо було приготовлено для вічного життя хоробрих мужів.
Не слід вважати результат народного характеру індусів та обставина, що жерці, замкнуті з самого стародавнього часу в окрему касту, віддавалися життя, присвяченій беззмістовним жертвоприносинам і бездіяльним роздумів, а вчені не з цієї касти розвивали песимізм, який з'явився наслідком цієї безбарвної життя. Ядро народу залишилося незачепленим цими хворобливими явищами; могутня військова каста жила весело і діяльно, також і цивільні касти. У торговельних відносинах ще в стародавній час вони суперничали з західними народами, в багатьох галузях промисловості вони ніким не були перевершені, а багатства Індії були не тільки творами землі. Крім того, індуси зробилися всесвітніми казкарями, і в цих народних оповіданнях виявляється мирське напрямок їх самосвідомості.
Таким чином, не всі в Індії є релігія; проте не підлягає сумніву, що релігійне благочестя, як з боку практичного його виконання, так і за допомогою могутньої думки і створеної ним багатою літератури, відігравало велику роль в народі. Релігія завжди залишається великою керівницею індусів, і індійська релігія представляє найвидатніше явище в язичництві.
Наскільки живий інтерес індійці виявляли в області релігії, настільки ж мало проявили вони здатності до політичного життя. Як би вони не були хоробрі на війні, діяльні в цивільному житті і здатні до пристрою судових установ, вони ніколи не могли згуртуватися в одну націю і ніколи не було й мови про створення одного індійської держави, на що впливала, звичайно, обширність країни. Звідси зрозуміло, чому народ цей ніколи не грав значної ролі у світовій історії: хоча індуси і індійська культура поширилися по всій південній Азії та навіть на великі Зондська острови, і половина монгольського світу визнала індійську релігію, проте вони виявилися безсилі перенести своє панування за межі Індії. Для греків і для персів, для англійців і мусульман вони були надто легкою здобиччю, і в майбутньому недолік національного почуття і політичного сенсу серйозно загрожує індійського культурі.
Зате в області наук індуси можуть похвалитися іншого роду, набагато важливішими працями. Вони виявили великий талант у вивченні математики та астрономії; в мистецтві врачевания вони також не були невігласами, їх логіка і психологія заслуговує подиву, а в граматичних знаннях навіть араби не могли перевершити їх, і тільки новітнє європейське мовознавство перегнати їх в цьому відношенні. Емпіризм завжди залишався чужий; від цього відбулася рання скам'янілість їх розумової життя і особливо науки.
1. РЕЛІГІЯ ІНДІЇ. МІСЦЕ РЕЛІГІЇ В ПОЛІТИЦІ і суспільної свідомості
1.1 БУДДИЗМ
В«Буддизм як релігія без бога, душі і церкви.
Що зробило буддизм світовою релігією.
Відмінність буддизму від інших релігій.
В«Буддизм для себе В»іВ« буддизм для іншого В».
Що є філософія в ранньому буддизмі В».
(В.Г. Лисенка В«Досвід введення в буддизм: рання буддійська філософіяВ»)
Слово В«буддизмВ» за своїм походженням не є самоназвою. Воно було введено європейцями в ХIХ в. і вже на початку ХХ ст. прийнято самими буддистами. Крім В«буддизмуВ» на Заході використовувалися й інші слова: В«БуддаізмВ», В«релігія БоВ» (перекручене від Бодхи - В«дерева просвітлінняВ», під яким Будда прозрів вищу мудрість.) Самі буддисти називали свою релігію В«Буддхи ДхармаВ» (вчення Будди), а себе - бауддха, тобто послідовниками Будди.
Буддизм є найдавнішої з світових релігій. Поява його легенда пов'язує з ім'ям Гаутами Шакья-муні, відомого світові під ім'ям Будди, Просвітленого.
Якось, сидячи під деревом Бодхи, віддаючись глибокому самопізнанню, Гаутама раптом В«прозрівВ». Він пізнав таємниці і внутрішні причини кругообігу життя, пізнав чотири священні істини: страждання правлять світом; причиною їх є саме життя з її пристрастями і бажаннями; піти від страждань можна лише занурившись в нірвану; існує шлях, метод, за допомогою якого пізнав істину може позбутися страждань і досягти нірвани (Дослівно - згасання). Пізнавши ці чотири істини, Гаутама, що став Буддою, Просвітленим, кілька днів після цього просидів під деревом, не будучи в силах зрушитися з місця. Цим скористався злий дух Маара, який його піддав спокусам, пропонуючи всі блага світу - золото, владу, славу і пр. але Будда зусиллям волі змусив демона відступити, після чого в лісі біля міста Бенарес виголосив свою першу проповідь. Його слухачами були п'ять аскетів, згодом стали його учнями.
Протягом 40 років Будда (мудрець з племені шакьев) проповідував своє навчання. У підсумку воно широко поширилося в Індії і вийшло за його межі. У III в. до н.е. індійський цар Ашока оголосив буддизм державною релігією Індії. І з цього часу буддизм почав успішне ході по світу.
З II по IХ в. в орбіті буддійського впливу виявилася велика частина азіатського материка. У наш час він є переважаючою релігією в країнах Південної і Південно-східної Азії - у В'єтнамі, Камбоджі, в Шрі-Ланці, М'янмі, Таїланді, Лаосі, а в Монголії, у Тибеті. Зберігає суттєвий вплив у Китаї, Республіці Корея, Японії. У Росії буддизм традиційно сповідує населення Бурятії, Калмикії і Туви.
Особливість буддизму як релігійного вчення полягає в тому, що воно не формулювати в якому - то єдиному і універсальному вигляді, розрахованому на всіх без винятку людей. Дхарма - це завжди конкретне послання конкретній людині у конкретній ситуації. Немає Дхарми взагалі, є Дхарма, викладена з урахуванням індивід...
