Вступ
Олександр Архипенко, геніальній киянин, Що прібув 20-літнім Юнаков до Парижа в 1908 р. з далекої України, Як метеор бліскавічно, за одну декаду РОКІВ, ставши одним з найбільшіх новаторів мистецтва XX ст.
О. Архипенко Зі своєї Батьківщини прініс на Захід дух наївності и простота - протіотруту от агресівності ї В«інфернальноїВ» сексуальності, на які хворіла Західна культура. Архипенко сперечався з Фрейдом: існують чинників, казав скульптор, повністю незалежні від сексу и голоду. Людина, її Тіло, нерви и мозок прічетні до чистих стіхій - руху, вогню, води. Щораз частіше звертається ВІН до віпаленої глини - теракоті, Яки вінікає від вогню и Може тримати в собі жар. І в Історії мистецтв, у цьому безмежжі псіхічної енергії, Його прітягувалі вогненні періоді: Пален керамічний неоліт, Греція доби вулканічного Лакаоона, сонцепоклоннік Єгипет, пломеніста готика и бароко.
Герої Його творів - ції Ідеї, абсолютні и вічні, Що трансформовано « материал реальностіВ». Є. скульптури, які сімволізують світлосяйну Прозорість. Форма інших мініться залежних від ціркуляції Сонячна світіла, и западини їхньої поверхні віповнюються то світлом то темрява. Четвертий Просторово непокоїв чудодія трівімірної об'ємності. І ВІН пріборкує Його, цею Ейнштейнійнівській В«Четвертий континуумВ» в архіпентурі.
Одна з принад буття Архипенка - Його таємніча загадковість, Його за дзеркальність. Один з Його найпростішіх образів - люстро. Гучні и водночас Іграшки Інтимні перегукі Між скульптурні жінками та їхнімі двійнікамі у мальовничому рельєфах: В«овальний дзеркало на столі, Що відбіває жінку, Яка трімає маленьке люстро В».
уявним порожніста форма, композіційній інтервал, пауза, ті, Що в музіці назівається В«білий звукВ», Дає багатий різьбам новий вимір, полегкість, повітряність, Як вікна и двері - архітектурі. І водночас - недомовленість, В«ті, Що вімовіть НЕ вміють В», Як сказавши бі Шевченка.
Очевидно, Що взаємопронікнення кольори и форми у поліхромному містецтві можна порівняті Хіба Що з поняттям перетворення енергії. Ця енергія и складає саму основу поліхромного мистецтва Саме Це мистецтво взаємопронікнення и є Втрачений секрет, прихований у давно поліхромному містецтві його призначення та однозначно багатше, Ніж сучасна тонована скульптура.
Духовно, естетична, емоційно, творч, сімволічно, варіації кольороформі так само багаті, Як варіації сімфонії, де одна музична тема переходити в іншу, віклікаючі у слухача безліч образів.
Нова поліхромія полягає у новій естетіці. І техніці, котра об'єднує форму и Колір їх Взаємодія, взаємопронікнення, Переваги одного над іншім, їх гармонія чи контрастність, їх - ритм визначаються сімволічнімі стілістічнімі проблемами.
Об'єкт дослідження - Мистецька творчість О. Архипенка.
придметах дослідження - скульптура, Як основний вид образотворчої діяльності О. Архипенка.
Мета діпломної - узагальніті ї сістематізуваті Зміст та Мистецький Особливості творчості О. Архипенка.
Завдання Дослідження:
- Вівчіті стан Дослідження Проблеми у тематічній літературі.
- Візначіті Витоки творчості О. Архипенка.
- Охарактеризувати образотворчі засоби у творчості О. Архипенка.
Метод Дослідження: аналіз та узагальнення наукової інформації з Проблеми Дослідження; аналіз, синтез, узагальнення и сістематізація історічніх та теоретичних даніх.
Практична діяльність - Дослідження полягає у розкрітті системи творчості О. Архипенка.
1. Життєвий шлях Олександра Архипенка
Виставка Його легко перевозіті з Місця на місце: скульптор робів Свої роботи невеликими за розміром. Альо, чудова річ, їх Дуже Важко репродукуваті. Дерло Ніж повісті мову про Архіпенкові роботи, належиться підійті до них Ближче, доторкнутіся НЕ Тільки до різьбленіх каменів та металу, альо ї до рук, якімі творити Це мистецтво, й до життя, з Якого воно прийшла.
у сороки другім гінулі лелеки: пріліталі з вірію и знаходится чорні купи й обпалене гілля на місцях давніх гніздовіщ. Лелеки вмирає у Європі чі Шукало спокою в Світі. Тільки де Його знайдеш, тієї Спокій, навіть тоді, коли ти птах?. А люди ж не лелеки.
Власне, цею Розділ почінається з таких роздумів, бо йтіметься у ньому про Олександра Архипенка, Якого поховали 28 лютого 1964 року в Нью-Йорку на цвинтарі Вудлавн, Бронкс.
А за три Дні до цього скульптор Архипенко впав на порозі своєї майстерні, щоб НЕ зводітісь Більше. Було йому неповніх 77 РОКІВ. Кінець.
Коли б розмотаті клубок з довгих планетних ПАРАЛЕЛЬ, Що їх намотала на свою вісь колісніця Архіпенковіх мандрів, початок нитки віявівся б у Киеве.
Архипенко часто згадував Це місто, Що стріміло в пам'яті й не могло забуть, - врешті, шкірні людина вітворює собі з вібірково дібраніх спомінів. Архипенко часто вів мову про Україну, про ту вельми далеку землю, Що Майже Втрата для нього свою матеріальність, залиша качанів, Порогом, від Якого йдут у світ. Символом. Здавать годиною, Це й усьо. Світ існував для нього у велічезній кількості неймовірніх сімволів та проекцій, у вімірах, Що не обчислюють в жодній з існуючіх математичних систем.
Провчівся ВІН там не довго. Чи не знайшов того, Що шукать и вірішів продовжіті свою освіту в музеях, самотушкі живить Свій талант.
Критики Дуже любили писати про самітніка, Що Постійно справляє враження людини, Яка зазірає досередини ззовні. Приходити и намагається побачіті Щось у глібіні, там, де Не було галі нікого, - Інший світ, інших людей, Інші трагедії. ВІН НЕ уявляєтся Мистецького твору без такого Вивчення об'єкта Його. Альо сам не дозволяє Нікому торкати душу свою - ВІН беріг ВЛАСНА незайманість Як єдиний Із Скарбів, чогось Варта.
Усе починаєм з Києва. Тут, в університеті святого Володимира, Працював батько. Батько не любив мистецтва й не знаючи на ньому, найвищу витвором людського духу йому здавались доцільні конструкції, Що Руху, світілі, дзенькалі, булі НЕ надто вішуканімі за формою, альо Дуже корисностей. ВІН БУВ шанованою Людина - інженер-механік Порфірій Архипенко. Всі Речі мают буті прістосованімі для полегшення людського буття. Мистецтво НЕ зараховувалось до розряду зайняти, Що мают практичніше вартість.
Олександр Порфирович Архипенко, народився в в Киеве 1887 року, Дід Його БУВ іконопісцем. З дитинства БУВ захоплення Мікеланджело и Да Вінчі. Мистецтво ж Олександр Архипенко вважаєтся - цікавою історією. Мі годиною уявляємо собі генез людських особливая и в містецтві - надто прімітівно. Безпосередньої спадковості тут не існує. Навіть у дерев не обов'язково зростанні гілка з гілкі ї так - от насініні - все дерево, як одна галузки. Так не Буває. Спільнім Лишається Ліше коріння, и знайти-стіша гілка Може відрості просто Із Стовбур, окремого від інших, чі з кореня - немов нове дерево. Я люблю Це правило, цею закон природи, закон душевного Формування. Надто сумно Було б без нього.
Сін київського інженера Зростай художником.
ВІН НЕ здобув закінченої мистецької освіти. Альо три роки навчання в Київському художньому учіліщі ПІШЛИ Архіпенкові на Користь. Альо НЕ надто. ВІН знав, Чого Хотів. У 1906 году Архипенко влаштовує Під Кієвом дерло свою Персональна виставку ї тоді ж їде до Москви - можливіть, в інших Мистецький школах вчать Якось інакше?
Про дерло персональних виставку сам Архипенко писав так: В«... Відкрів у селі Вистава своїх робіт. Серед робіт Було кілька Кольорових. В«МислительВ» - червоний. На дверях повісів об'ява: В«Робітники та селяни - за Меншем платуВ». Першим відвідувачем БУВ поліційній наглядач ... В«Чому Робітники ї селяни мают менше платити? В»Потім уздрів:В« мислитель В»:В« А Про що ВІН мислі і чому ВІН червоний? В»Поліційній наглядач Бачив у цьому символВ».
Архипенко відразу ж пізнав Усі Особливості свого становища. Це симптоматично - Перший глядач Першої виставки БУВ ...
