Зміст
Введення. 3
1. Поняття духовних потреб та їх місце в потребах людини 4
2. Духовні потреби як елемент духовного життя суспільства. 7
3. Задоволення духовних потреб. 11
Висновок. 13
Список літератури .. 15
Введення
Оптимальне, на мій погляд, визначення потреби дано в. "Філософському енциклопедичному словнику". "Потреби - нестаток або недолік в чому-небудь необхідному для підтримки життєдіяльності організму, людської особистості, соціальної групи, суспільства в цілому; внутрішній стимул активності "[6].
Фізіологічні потреби визначені тим, що людина, як представник тваринного світу, повинен задовольняти потреби в енергетичному забезпеченні свого організму, підтриманні в ньому необхідного обміну речовин, безпеки і т.д.
Духовні потреби людини - це потреба пізнати навколишній світ і себе самого, прагнення до самовдосконалення та самореалізації.
Духовні потреби людей обумовлені внутрішнім світом людини, прагненням В«піти в себеВ», самоуглубіться, сконцентруватися на тому, що не пов'язано з фізіологічними і соціальними потребами. Такі потреби спонукають до заняття мистецтвом, культурою, релігією не заради задоволення фізіологічних і соціальних потреб, а з внутрішнього духовного спонукання, з прагнення зрозуміти вищий сенс свого існування.
У цілому потреби людей можна представити у вигляді піраміди, в основі якої лежать фізіологічні, а на її вершині - духовні потреби. До духовним потребам (запитам) відносяться: спілкування (обов'язки, права та ін), самовираження (в релігії, спорті, мистецтві, науці та ін), самоствердження (повагу, визнання, влада та ін.)
Метою даної роботи є вивчення духовних потреб людини. У роботі поставлені наступні завдання: розгляд поняття духовних потреб, розгляд духовних потреб як елемент духовного життя суспільства, а також розгляд процесу задоволення духовних потреб.
1. Поняття духовних потреб та їх місце в потребах людини
Плюралізм потреб визначається багатогранністю людської природи, а також різноманіттям умов (природних і соціальних), в яких вони проявляються.
Труднощі і невизначеність виділення стійких груп потреб не зупиняє численних дослідників шукати найбільш адекватну класифікацію потреб. Але мотиви і підстави, з якими походять різні автори до класифікації, абсолютно різні. Так, наприклад польський психолог Обухівський К. нарахував 120 класифікацій. Скільки авторів, стільки і класифікацій [1].
У даній роботі я зупинюся на досить узагальненої класифікації так званих базових потреб. Базові потреби: це загальні потреби, притаманні всім людям. До базових потребам відносяться: біологічні, матеріальні, соціальні, духовні потреби.
Важливим аспектом аналізу потреб є їх ієрархія. Умовою виникнення інтелектуальних і духовних потреб, на думку багатьох авторів, є функціонування фізіологічних систем людського організму, тобто задоволення біологічних і матеріальних потреб. Однак багато авторів цю залежність абсолютизують.
Хоча деяка послідовність в задоволенні потреб, безсумнівно, існує, однак її не можна вважати однаковою для всіх людей. Відомі факти, коли потреба у творчості і духовному вдосконаленні ставала домінуючою не після задоволення всіх інших потреб (біологічних, безпеки, визнання і т. д.), а, по суті, на межі виживання, коли ще не задоволені були основні потреби в їжі, житлі і безпеки [2].
Будь-яка з означених вище потреб характеризується спрямованістю на який-небудь предмет, спонукає людину до оволодінню цим предметом.
Біологічна потреба спонукає людини до оволодіння загальними життєвими ресурсами, матеріальна потреба має своїм предметом матеріальні засоби задоволення всіх потреб, соціальна потреба спонукає людину до оволодіння формами спілкування та зв'язку з іншими людьми. Предметом духовної потреби є духовність. Але що таке духовність?
Духовність і свідомість - поняття однопорядкові. Але не всяка свідомість духовна. Наприклад, робочий, здійснює операції на заводському конвеєрі, проробляє їх зі знанням справи. Але ці дії технологічні, бездуховності. Алкоголік скоює свідомий вибір спиртних напоїв, а також вибір їжі в якості закуски. Але він не усвідомлює розумної межі вживання спиртних напоїв, не здатний в силу поневолення пристрастю піднятися вище її і впадає в тваринний стан. Головна причина такого падіння - бездуховність.
Володіючи духовними здібностями, людина має духовні потреби. Вже в ранні роки дитинства помічаються в дитині проблиски духовного життя - страх, гнів, задоволення. У літа юності, молодості і зрілого віку, при сприятливих умовах, духовний розвиток людини розширюється, тоншає, удосконалюється, з настанням старості - призупиняється на досягнутій висоті і потім, у міру ослаблення організму, все більш і більш слабшає. Духовне життя, відповідно своєму розвитку, станом, впливу матеріального організму і зовнішнього середовища, створює людині духовні потреби. Спочатку з'являються більш прості, більш грубі, головним чином відповідають прагненню до задоволення найбільш сильних матеріальних потреб, а потім виступають більш тонкі і більш складні [7].
За своє довге життя людство вже визначило провідні духовні потреби. Вони ще називаються вищими або загальнолюдськими цінностями, тому є важливими в тій чи іншій мірі для більшості людей. До загальнолюдських цінностей належать, наприклад, категорії Любові, Щастя, Дружби - мається на увазі духовна і фізична близькість з коханою людиною, любов до дітей, щасливе сімейне життя, наявність вірних друзів. Цей список можна продовжити: фізичне і психічне Здоров'я, можливість займатися Творчістю, насолоджуватися Красою природи і мистецтва, мати Цікаву роботу, і, в цілому, вести Активну діяльне життя. До духовним потребам відносяться Свобода волі, як незалежність у своїх вчинках і діях і Впевненість у собі, як свобода від внутрішніх протиріч.
Для пояснення феномену духовності Н.М. Бережний (В«Людина та її потребиВ» [1]) використовує поняття трансцендентності. Багатогранний зміст цього поняття широко розкритий в філософії І. Канта. Але нас цікавить трансцендентність лише стосовно до духовності.
Трансцендентність є вихід за межі повсякденного природного буття людини, за межі досягнутого людиною розуміння світу. Трансцендіровать - значить долати рамки свого емпіричного буття, долати себе, прагнути стати вище, вийти на новий виток свободи [6].
Духовність - трансценденція свідомості за межі повсякденного буття до висоти релігійного почуття, естетичного міропережіванія, всеосяжного філософського осягнення світу.
Таким чином, духовність - це прагнення подолати себе в своїй свідомості, досягти високих цілей, слідувати особистому і суспільному ідеалу, загальнолюдським цінностям. Духовність проявляється також у прагненні до прекрасного, до споглядання природи, до класичним творам літератури і мистецтва. Культура - субстанція духовності, в ній - квінтесенція духовного досвіду людства [1].
Існує таке поняття: "Твердість духу". Так кажуть про людину, послідовно здійснюючому одного разу обраний ідеал, перетворивши досягнення його в сенс всієї свого життя.
Людина, що володіє твердістю духу, не спасує перед труднощами, не впаде в паніку перед складним В»життєвими ситуаціями, не впаде в спокусу перед грошовими обіцянками замість його честі та гідності не буде змінювати своїх переконань з кон'юнктурних міркувань. Всі свої вчинки він буде здійснювати за критеріями честі, справедливості, істини Немає більш шляхетного завдання для молоді, ніж виховання в собі твердості духу, бо це найбільш вірний шлях до набуття сенсу життя, до подолання життєвих знегод і племінних невдач. Духовність - найцінніше багатство людини, його не можна ні купити, ні взяти в борг у когось, його можна тільки формувати власними ліліями. Тільки духовно...
