давньосхідних ТИП КУЛЬТУРИ
1. Поняття В«історичний тип культуриВ»
Типологізація культури - це один з сучасних методів систематизації гуманітарного знання в галузі культурології і історії. Метод заснований на виявленні подібності та відмінності моделей будови і внутрішнього змісту окремо існуючих культурних структур.
Під культурними структурами розуміють внутрішнє будову, взаємозв'язок і взаєморозташування складових частин історично сформованої культури як самостійної багатофункціональної системи. У своєму істоті кожна конкретна історично сформована культурна структура являє собою сукупність функціонуючих в конкретному історичному типі цивілізації цінностей, потреб, рис, властивостей, характеристик, які, реалізуючись діяльності людей, утворюють сам зміст культури як єдиної системи. Таким чином, в культурній структурі знаходить вираз стан культури в певний момент часу як багаторівневої і багатосторонньої системи, що з'єднує в собі пізнавально-перетворювальну, семітіко-трансляційну, нормативно-регулятивну і ціннісну функції.
У широкому значенні під типологією культури розуміється будь-яка класифікація фактів, явищ і сторін культури за наявністю або відсутності якої-небудь групи ознак або основних рис (наприклад: релігійна - Світська типи культур, давньосхідна - антична типи культур, etc.). Створення типології культур може здійснюватися з найрізноманітніших ознаками:
- регіонально-географічний;
- соціально-економічний;
- культурно-господарський;
- історико-етнографічний;
- етнолінгвістичний.
Таким чином, типологізація культур здатна відобразити все різноманіття видів діяльності людини та складність соціокультурного процесу.
У більшості випадків в основу для виявлення типу культури кладеться те чи інше філософське вчення або система поглядів на світ (наприклад, теорія Н.Я. Данилевського про культурно-історичних типах).
Однією із загальноприйнятих наукових концепцій стала така типологізація культур, яка була розроблена на основі порівняльно - історичного методу дослідження. При порівняльному вивченні різних, генетично не пов'язаних між собою культур, де ймовірність їх взаємодії і взаємопроникнення мала, було виявлено, що ці культури мають риси подібності, які були названі В«історико-типологічними аналогіями або сходженняВ». Виявлені таким чином аналогією дозволили посилити теорію діалогу культур, що відбувається по вектору культурне середовище - людина. Таким чином культура ще раз постала як відкрита для людини цілісність доступна розумінню в процесі пізнавальної і творчої діяльності людини. Більш того, було ще раз переконливо показано, що культура не може існувати без людини, а людина без культури. Здійснюючи свій діалог з культурою в її конкретному історичному типі, людина прилучається до спадщини минулого і усвідомлює різноманіття культурного розвитку свого часу. Саме через цей діалог людина знаходить свою самосвідомість і розуміє своє значення і місце в історичному процесі.
2. Давньосхідних тип культури: відмітні особливості
У даній роботі автор вважає за можливе вживати терміни В«культураВ» і В«цивілізаціяВ» як равнозначемие і взаємозамінні. Розкриття значення даних термінів сучасної культурологією виходить за рамки зазначеної теми. Однак подібне використання цих термінів не суперечить загальній культурологічної традиції використання даної термінології.
Терміном В«давньосхідних тип культури і цивілізаціїВ» характеризує одну з перших в історії людства закінчену форму цивілізації і культури, яка склалася в IV-III тисячолітті до н. е.. В долинах річок Хуанхе (Китай), Інд (Індія). Тигр і Євфрат (Месопотамія) і Ніл (Єгипет).
Разом з тим термін В«Східний тип культуриВ» - одне з ключових понять загальносвітової типології культури. В основу цього поняття закладено зіставлення західного (європейського) і східного (азіатського) шляхів розвитку цивілізації. При такому розгляді поняття Захід і Схід постають не як географічні поняття, а передусім як поняття соціокультурні, відображають особливий характер цивілізаційного розвитку впродовж значного відрізку часу. Вперше протиставлення Заходу і Сходу було зроблено істориками та філософами Давньої Греції.
Виникнення перших давньосхідних культур і цивілізацій означало не стільки перехід людства від однієї епохи культурного розвитку (первісності) до іншої, скільки появи в загальному масиві первісності культур нового типу, що принципово відрізняються від породила їх реальності. Спочатку давньосхідні культури, що зародилися в перших містах - державах, були всього лише невеликими острівцями, часом розділені тисячами кілометрів один від одного, у величезному океані первісності. Поступово острівці розширювалися, поки не злилися в єдиний масив, названий В«Культура Стародавнього Сходу В»абоВ« Давньосхідна цивілізація В».
На відміну від первісності, культура Стародавнього Сходу не була внутрішньо і зовні однорідною. І все-таки давньосхідні цивілізації, незважаючи на свої регіональні та національні модифікації, склали єдиний тип культури, так як об'єднуються загальними для все них рисами.
Східний тип цивілізації заснований на авторитарно-адміністративної системи влади та затвердження абсолютистських, деспотичних форм правління, у той час як у західній цивілізації розвинені демократичні традиції організації суспільства та системи влади. Це розходження викликано затвердженням в Східному типі цивілізації общинних принципів організації життя, які, разом з торжеством ідей державного єдності веде до утвердження безумовного авторитету колективу, роду, сім'ї над окремою особистістю і до нерозвиненості принципів індивідуального і особистісного начала. Яскравим прикладом такої єдності може бути культура Китаю, досягла своєї повноти і завершеності у вченні Конфуція про організацію суспільства як єдиної великої родини на чолі з батьком - імператором. Відносини в такому суспільстві регулюються традиційними рітуалізірованний нормами і правилами.
Східний тип цивілізації орієнтований на відтворення сформованих структур і відносин, а також на традиційні цінності, зразки поведінки, стереотипи і форми мислення. Тому для Східного типу цивілізації настільки характерно глибоку повагу до старших, вчителям, наставникам, що володіє великим життєвим досвідом і мудрістю. Високої чеснотою на Сході вважається поглиблення в стародавні вчення, в своїй основній масі і переважній більшості релігійно-філософські та етичні. Мислення в східній культурі залишається в межах класичних, В«правильнихВ» поглядів, знань і канонів, які передаються з покоління в покоління, освячених традицією і часом.
Для Східного типу культури стає домінуючим цілісний погляд на світ, установка не на логічно-раціональне, а перш за все на духовно - інтуїтивне осягнення і переживання єдності і загальності Бога і світу, а людини як частини цього світу. Тому в Східному типі культури філософія, наука, релігія та етика невіддільні від індивідуального досвіду і розуміння окремого вченого і наставника. Східна філософська і наукова культура характеризується прихильністю не до теоретичного, понятійному, а до художнього, образного викладу розумового матеріалу. У цьому випадку перевага віддається осягнення духовного світу людини в його єдності з природою і Богом. На цій основі власне наука в Східному типі культури довгий час носила прикладний, практичний і рецептурний характер, що почасти сприяло значним успіхам у галузі медицини, астрономії і геометрії.
Принципи єдності світу і цілісності його осягнення надали глибоке вплив на художню культуру Сходу, відрізняється глибоким традиціоналізмом, прагненням до пізнання гармонії і краси нескінченної всесвіту і духовних основ життя.
Для релігійної культури в Східному типі цивілізації характерне перетворення самої рел...
