МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра філософії і політології
Індивідуальне навчально-дослідницьке завдання:
В«Грецька культура в Україні В»
Виконала:
Харків, 2007
ПЛАН
ВСТУП
1. Перші грецькі поселення НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ.
2. НАЙБІЛЬШ ВІДОМІ МІСТА-КОЛОНІЇ
2.1 Ольбія
2.2 Пантікапей
3. ГРЕЦЬКА ОДЕСА
3.1 ГРЕЦЬКА ВУЛИЦЯ В ОДЕСІ
3.2 ГРЕЦЬКА ПЛОЩА
3.3 Маразлієвська ВУЛИЦЯ
3.4 АРКАДІЯ
ВИСНОВОК
ВСТУП
Народом, який не тільки, своїми писаннями, вивів Україну на історичну арену, але і благотворно вплинув на її культурно-політичний розвиток, були греки. Ступивши на українську землю вони поміняли можливий хід історії, привнесли багато нового в розвиток української архітектури, мистецтва і навіть, в якійсь мірі, життя українських людей.
Кожен день в сучасному українською та російською мовами ми вживаємо безліч слів грецького походження, колись запозичених нашими предками. Це не тільки назви різних предметів (таких, наприклад, як театр, кіно, музей), але і власні імена, географічні назви. Хоч ми і рідко замислюємося над цим, у своєму індивідуальному науково-дослідному завданні я хотіла б звернутися саме до зв'язку між народом України і Греції, які ще з давніх часів перетиналися у зв'язку з історичними подіями. Я хочу розглянути те, яке спадщина залишили греки на чорноморському і азовському узбережжі України. Міста, які існували раніше, існують дотепер, і на яких залишили глибокий відбиток грецькі колоністи.
1. ПЕРШІ Грецьких поселень на території УКРАЇНИ
Вже починаючи з VIII ст. грецькі колонії починають заселяти узбережжя Чорного та Азовського морів. Греки, що покидали рідні краї через війни і міжусобиць, шукали не тільки нові ринки збуту для своєї продукції, але і намагалися захистити і зберегти свою культуру і традиції. Приходять вони до нас з міст корінної й малоазійської Греції, та, починаючи від гирла Дністра і закінчуючи найбільш далекими затоками Азовського моря (Меотиди), покривають узбережжі мережею торгових міст-факторій. Найважливішими з них були: Тіра - при гирлі Дністра, на руїнах якої виріс український Білгород-дністровський (Аккерман), Ольбія (була заснована ок. 645 р. до н.е.) при гирлі Бугу (недалеко від сучасного Миколаєва), Херсонес на південно-західному і Теодосія (пізніше Каффа) на південно-східному узбережжі Криму (нині Керч) і безліч інших.
Тоді, коли напівдикі степові орди вривалися на наші землі, знищуючи все на своєму шляху, грецькі колоністи прийшли до нас з мирною віткою торгівлі і культури. І хоч вони й не втрималися перед азіатськими степовими набігами, але залишили після себе дуже багато: не тільки в руїнах своїх колоній, але і в духовній культурі своїх сусідів і послідовників.
Вивозячи з України худобу, рибу, мед, віск, вовну, хліб, привозили сюди вино, оливи, матерію, металеві предмети, розмальовану, металеву і глиняний посуд, різну галантерею і навіть надгробні пам'ятники! Все це докорінно змінювало культуру і побут їхніх сусідів; одні ставали В«полугрекаміВ», інші передавали грецьку культуру на далеку північ і схід.
Чисто демократичний лад і республіканський устрій, перенесене грецькими колоністами на узбережжі Чорного моря, дуже скоро стало пагубним в нових умовах їхнього життя. Досить сказати, що політична сила і вплив грецьких колоній не поширювалися далі, ніж за межі їхніх міст. Проживаючи окремо мініатюрними містами-державами, греки не додумалися створити хоча б оборонний союз своїх колоній для відсічі варварів, які з усіх боків зазіхали на їх добро. Один лише Пантікапей, завдяки наполовину монархічному устрою, зумів організувати ряд грецьких колоній над Азовським морем у союз, який довго пручався варварам, і навіть розширив свій політичний вплив на колонії Криму.
Решта колонії дуже скоро потрапили в небезпечну для культурного життя залежність від варварів, виплачуючи їм непосильні данини, а в деяких випадках і визнаючи їх влада. І, нарешті, коли вони вже нічого не могли зробити, піддалися під опіку більшим мілітарним державам, не цураючись навіть персів, з якими їх батьківщина вела війну не на життя, а на смерть. Похід перського короля Дарія на скіфів у 513 р. до н.е. був наслідком цієї опіки грецьких чорноморських колоній перської державою. Коли ж корінна Греція зламала силу Персії, чорноморські греки потрапили під охорону атенского морського союзу, завдяки якому в V і VI в. почався розквіт високої культури і добробуту. Але занепад Атеною потягнув за собою і занепад колоній: ні македонці, ні понтійський король Мітридат V, який, розбивши скіфів, заклав Босфорській Царство, вже не могли забезпечити їх розвитку. Чорноморські, грецькі колонії вже відживає свій вік. Не допомогла їм охорона організованою римським цісарем Траяном Дакії (106 р. н.е.). Всі вони перетворилися на руїни під нещадним напором степових орд, а деякі, як Пантикапей стали столицями варварських держав.
Перетворилися в руїни і перестали існувати, але вплив, яке було під час їхнього існування та культурні досягнення, залишені послідовникам, не залишилися непоміченими; вся Європа досі живе на величезній культурній спадщині, залишеному стародавньої Грецією.
Розповідь Геродота про скіфського царя Скіла, який захоплений культурою грецьких колоній жив подвійним життям - у себе вдома життям скіфа, а перебуваючи в Ольбія життям грека, дуже переконливий. І, правда, полугрекамі ставали всі, хто зіткнувся з грецькими, чорноморськими колоніями. А як далеко поширювалося їх вплив, свідчать сучасні розкопки: прекрасну грецьку посуд відкопують НЕ тільки на Чорномор'я, але і в околицях Києва, Харкова, Полтави і навіть в Галичині.
2. НАЙБІЛЬШ ВІДОМІ МІСТА-КОЛОНІЇ
2.1 Ольбія
На правому березі Бугу недалеко від його гирла біля села Парутине до наших днів збереглися руїни Ольбія, яку заснували переселенці з грецького Мілета в Малій Азії. Вчені, працюючи з ольбійскімі розкопками з 1902 р. змогли відновити цілу історію, - навіть життя і побут тієї колонії на протязі її існування. На захід і північ від Ольбія в урочищі В«Сто могилВ» розкопано цвинтар і в його могилах знайдено грецький посуд в усіх її зразках, від чернофигурного ваз до червонолакових і скляних виробів римського типу. Розкопано сім культурних куль Ольбія, з яких стає зрозумілим, що вона неодноразово згоряла і руйнувалася; після чого заново відновлювалася, нерідко використовуючи старі матеріали.
У найдавніший період в Ольбія процвітала іонская культура, по якій збереглися архітектурні пам'ятники, глиняні (теракотові) жіночі статуетки, маски, мармурові статуї, вази та інша кераміка, привезена сюди з Мілета, острова Родосу і Навкротіса. У наступні кілька століть іонскую культуру Ольбія змінює аттіцкая, елліністична і Греко-римська.
Стародавня Ольбія відразу була обведена тільки ровом, а потім навколо неї побудували частокіл і башти. Таки вони не захищали її від нальотів сусідів. Спочатку вона була зруйнована готами, потім знову відновлена ​​скіфами, так як була для них важливою стратегічною базою, як для військових цілей, так і для торгівлі.
З часів занепаду зберігся дуже цікавий розповідь про Ольбія, записаний філософом-мандрівником Діоном Хрізостоном.
Тодішня Ольбія була набагато менше, ніж спочатку, а замість могутніх веж і частоколу була обведена невисокою й слабкою огорожею. Все свідчило про занепад: так як не греки тепер впливали на варвар, а варвари на греків. Отаман Ольбійской фортеці Калістрат був одягнений по-скіфському, а ольбійци не говорили чисто на грецькій мові, а використовували я...
