Семіотика ЯПОНСЬКОГО Традиційний костюм КІМОНО
Зміст
Введення
Глава 1
1.1 Сучасний стан та ступінь вивченості проблеми
1.2 Кімоно: історія виникнення
1.3 Традиції кімоно
1.4 Види кімоно
1.5 Аксесуари для кімоно
Глава 2
2.1 Семантика кольору
2.2 Сприйняття кольору в культурі Японії
Глава 3
3.1 Символіка і орнаментація японського костюма
3.2 Семіотика жестів
Сучасне життя кімоно
Висновок
Введення
Всім відомо, що кімоно прийшло до нас з Японії. Слово кімоно для японців означає просто - одяг. Тому існує безліч видів одягу-кімоно. Одяг (рівнозначне поняття в даній роботі - костюм) - частина не тільки матеріальної, але й духовної культури різних народів, вбирає їх традиції та світогляд від самих витоків цивілізації. На еволюцію одягу впливали багато чинників: клімат, місцеві традиції та іноземні запозичення, стан економіки і технічні нововведення. Вона захищає людини від холоду, є складовою релігійного ритуалу, станово-розрізняються, етичним, естетичним елементом і витвором мистецтва.
Костюм невіддільний від загального історичного розвитку країни, він - продукт і відображення особливостей кожної її епохи. На утилітарному рівні одяг відповідав клімату і виду діяльності, на соціальному - відображала статус людини в строгою ієрархічною системі суспільства. Разом з тим здавна властиве людині прагнення виглядати красиво породило моду, що стала частиною духовної культури.
Одяг в Японії є однією з самих великих областей побутової культури. Вивчення японського костюма обумовлено необхідністю більш повного уявлення про культурних, соціальних і політичних змінах в історії країни. Так, елементи запозичень в одязі вказують на широкі міжнародні контакти і високу здатність японців засвоювати і переробляти отриману інформацію. Становлення політичної системи Японії вплинуло на систему рангового і станового розмежувань у використанні різних видів костюма. Держава видавало безліч указів, що стосувалися одягу, що позначалося і на формуванні естетичних традицій. Внутрішня політика держави, наприклад, система заручництва санкінкотай і війни сприяли поширенню технологій ткацтва: переміщення величезних народних мас в ці періоди зумовило і поширення нової інформації. Важливу роль у розвитку костюма зіграли також погіршення або поліпшення економічного становища, соціальні зміни, стихійні лиха та інші фактори.
Мета даної роботи - дослідити еволюцію японського традиційного одягу; розкрити роль традицій і обрядів, пов'язаних з одягом.
Досягнення мети реалізовано через вирішення наступних завдань.
1. Виділити основні види костюма, що з'явилися на території Японії і запозичені в інших народів, і простежити їх еволюцію з III в. до н.е. до кінця XII в.
2. Систематизувати види традиційного японського одягу.
3. Простежити взаємодію традицій костюма і традицій життєвого устрою японців.
Об'єктом дослідження є історія культури японського національного костюма з найдавніших часів до середини ХХ століття. Об'єкт дослідження включає все різноманіття процесів культурно-історичного розвитку, в якому костюм і технології його виготовлення грають істотну роль.
Предмет дослідження - генезис і розвиток японського одягу до часу, коли традиційний японський костюм придбав стійку і єдину для всієї країни форму. Предмет включає сукупність утилітарних, духовних і соціальних аспектів формування костюма.
Глава 1
1.1 Сучасний стан та ступінь вивченості проблеми
Всі фахівці, що займаються вивченням етнопсихології і національного характеру японців, підкреслюють як найважливіша властивість мислення і поведінки підпорядкування індивіда інтересам групи, до якої він належить, будь то школа, університет або фірма. Належність до групі, визначала і регламентувала поведінку людини в минулому, стійко зберігається в сучасному суспільстві. Зовні заданий комплекс норм в процесі соціалізації члена суспільства стає його внутрішньою потребою, звільняючи від психічних навантажень, пов'язаних з прийняттям індивідуальних рішень, стосуються поведінки в певних ситуаціях. Це обумовлює значну ритуализацию способу життя, підвищену роль звичаїв, побутових навичок, що під багатьох випадках орієнтує велику частину населення на традиційні цінності, в тому числі і в культурі [12].
При розгляді одягу в контексті суспільно-історичних подій в сучасній культурній ситуації виникає гостра необхідність виділення самостійного розділу знання, а саме, науки про костюм. На тлі планетарної моди рубежу тисячоліть продовжує існувати прагнення кожного народу зберегти неповторність своєї культури, відобразити її особливості, в тому числі і в одязі. Незважаючи на динамізм соціальних процесів, їх уніфікацію, посилення ролі загальнолюдських цінностей, відбувається наростання суб'єктивної етнічності, зростання значущості етнічної самосвідомості, підвищення уваги до матеріальних і духовних цінностей, створених народною культурою. Виявлення в діалозі культур проблем взаємодії і взаємовпливу не могло не відбитися на мові костюма. Визначення семіотики костюма як знакової системи особливого типу виявляється корисним, як при вивченні традиційної культури, так і в ситуації з'ясування основних напрямків у розвитку модних тенденцій сучасності. Будь костюм слід розглядати як соціокод, який фіксує певні характеристики конкретної культури і разом з тим є посередником культур різних хронологічних періодів і різних етносів, здійснюючи комунікацію, трансляцію і засвоєння значимої для даної культури інформації [4].
У російській і радянській історіографії існує чимало робіт, присвячених культурі Японії, тема одягу порушена майже в кожній з них, але ці відомості найчастіше уривчасті або другорядні. Російською мовою немає жодного фундаментального праці, присвяченого історії японського костюма [18].
У радянській історіографії особливо цікаві роботи Н.І. Конрада і С.А. Арутюнова. Історичне дослідження Н.І. Конрада дає уявлення про формування японської культури з давнини до XVI в. С.А Арутюнов пише як про побут японців 60-70-х років ХХ ст., Так і про закономірності у розвитку та взаємодії культур Заходу і Сходу.
Підхід до проблеми інших дослідників, Л.Д. Грішелевой і Н.С. Ніколаєвої, що розглядають різні періоди в розвитку японської культури, в цілому схожий. Аналізуючи процеси формування національної культури Японії, вони описують зміни в соціальних, політичних інститутах країни, велику увагу приділяючи релігії і мистецтву, а також взаємовпливу західної і японської культур. Автори частково зачіпають і тему костюма, проте вона - лише доповнення до загальної картини культурного процесу.
Опис обрядів, у яких визначальну роль відігравав одяг, дають С.Б. Маркар'ян і Е.В. Молодякова, а Л.А Пронников і І.Д. Ладаном у своїй країнознавчої роботі докладно викладають традиційні аспекти культури та побуту японців.
Дві книги, В«Китайський костюмВ» Л. Сичова і В. Сичова та В«Історія костюмаВ» М.Н. Мерцалової, безпосередньо не пов'язані з японської одягом, але виключно цікаві і корисні. Сичови не тільки розглядають історію китайського костюма, але велику увагу приділяють його символіці, соціальної ролі, до того, яке віддзеркалення він отримав в літературі та мистецтві. Книга М.Н. Мерцалової не тільки дозволяє простежити і зрозуміти закономірні процеси, що відбуваються в історії європейського костюма в цілому, але і провести паралелі з його запозиченими формами, що з'явилися в Японії в результаті контактів з іноземцями.
Передуючи уявлення літератури західних і японських авторів, слід обумовити, що вони використовували різні підходи: проблемний (Алан Кеннеді, Мотої Тікара, Маруяма Нобухіко), проблемно-хронологічний (Ліза Долбі, Хелен Бентон Мініх, Хігуті Кіеюк...
