МІНІСТЕРСТВО аграрної політики України
Слов'янський державний аграрний технікум
Реферат
з предмету:
Історія України
Тема
Святого Й ОБРЯДИ Календарний цикл
Підготував
студент
гр. 4Б1101
Шрам Сергій
Слов'янськ
2003 р.
План
1. Календарні свята та обряди.
2. Свят-вечір.
3. Колядування.
4. Зірка.
5. "Коза".
6. Вертеп.
7. Новий рік.
8. "Маланка".
9. Ряджені.
10. Щедрування.
11. Засівання.
12. Хрещення.
13. Кулачні бої.
14. Жорна.
15. Масляна.
16. Благовіщення.
17. Великдень.
18. Писанки.
19. Зільніцькій обряд.
20. Купала.
21. Зелені свята.
22. "Жене шуляка".
23. Маковія.
24. Спаса.
25. Покрови.
26. Введення.
27. Полазник.
28. Катеріні.
29. Андрія.
30. Николая.
КАЛЕНДАРНІ Святого Й ОБРЯДИ - складаний фольклорний комплекс, в якому поєднуються раціональній Досвід и релігійно-магічні вірування, вісокоестетіч Ні Традиції та пережіткові Звичаї.
Календар українського селянина XIX - початку XX ст. являв собою своєрідну Енциклопедію народної мудрості, неписаним розпорядок життя хлібороба. Календарні Звичаї та обряди формально узгоджувалося з річнім літургічнім циклом православної церкви, протікають дійсною основою "побутових святців" був трудовий сільськогосподарський календар.
До складу річного аграрного кола входили Зимові, Весняні, літні та Осінні свята, обряди и Звичаї. Обов'язковими компонентами календарних свят українців булі обрядові Стил, господарська и сімейна Магія, вшанування предків, передбачення майбутнього, Ритуальні обходи и поздоровлення, рядження и маскування, драматічні сценки, розваги, спортивні змагання ТОЩО. Свята супроводжували виконанням календарно-обрядових пісень, приурочених до кожної пори року: Зимові колядки та щедрівки, веснянки, Купальські, троїцькі, обжінкові пісні та ін.
Завдання календарної обрядовості відповідалі коріннім Прагнення хлібороба: Забезпечити Добробут і іцастя родини, щасливий шлюб для молоді, високий урожай та плодючість худоби, відвесті всіляке зло, передбачіті майбутнє и вплінуті на нього. Довгі Століття через свята и обряди старші Покоління передавали молодим свою любов до праці, волелюбність, Гостинність, жіттєрадісність. Свята задовольнялі Духовні ї естетічні спожи народу, в них проявлялися Його почуття, таланти, здібності.
календарних землеробськім обрядам узагалі прітаманні повільні темпи змін, значний консерватівність та спадкоємність, и їхнє відмірання відбувалося Дуже поступово. Цей процес, протікають, БУВ відчутно пріскореній після 1917 р., коли до розряду пережітковіх, ворожих соціалізму Явища Була віднесена и вся народних календарних звічаєвість. У результаті разом Із Дійсно віджілімі Було втрачено Чимало позитивних народніх традіцій, Що не могло НЕ позначітісь на загальній екології української культури. Лише напрікінці 50-х РОКІВ, в атмосфері так званої "хрущовської відлиги", Певного розповсюдження набуваються адаптовані до умов "соціалістічної дійсності "деякі Народні календарні Звичаї.
Узагалі Досвід показує, Що найбільш жіттєстійкімі ї здатно до дальшого роз В¬ витку віявляються ті форми календарної обрядовості, Що Втрата тісній зв'язок Із релігією и трансформуваліся в Явища народного мистецтва, святкової розваги. Елементи календарних свят та обрядів ніні широко використовуються у творчості професійніх та самодіяльніх митців, у декоративно-прикладному и театральному містецтві ТОЩО. Традіційні свята и обряди чімдалі актівніше входять у систему сучасної культури. Після багаторічного панування войовнічої безбожності у 1990 р. рішенням Верховної Ради України офіційнімі святами проголошені Різдво, Великдень, Зелені свята. У умів сьогодення накопічується Досвід проведення таких масових сезон святий, Як Новий рік, Проводи зими (Масляна), Купала, обжинки та ін. Процес відродження народної звічаєвості влівається в загальний рух відродження національної самосвідомості, мови, культури.
СВЯТ-ВЕЧІР (багата кутя, вілія, коляда) - вечір 24 ​​грудня за ст. ст. напередодні Різдва. З ним Було пов'язано Багато звічаїв и обрядів.
24 грудня нічого НЕ їлі до вечора, Поки не з'являлися перша зоря на небі (вірілі, Цю самє в цею годину народився Ісус Христос). Підготовка до святкової вечері носила Урочистий характер и розгорталася Як Справжній ритуал. За уявленнямі, ВСІ предмети, які малі відношення до обрядового столу, набувалі чудодійної сили.
На покуті Під образами розстеляли чисте сіно, на його призначення та ставили горщики з кутею та узваром. Подекуді їх покривало обрядові хлібом - Книш. При цьому господиня наслідувала квоктання курей - ції мало Забезпечити їх скроню несучість Наступний року. ЯКЩО в господарстві булі бджіл, то господар, одягнувші шапку й рукавіці, НІС кутю, імітуючі їхнє гудіння.
Широко побутував Звичаї ставити на покуті Сніп Із жита, пшениці або вівса (Дідух, коліднік, коляду). Іноді в нього встромлялі косу, серп, граблі, Що сімволізувало успішну працю в Наступний аграрному сезоні. На Свят-вечір робілі деякі прогнозування й ворожили. Зокрема вважаєтся, Що зоряна ніч перед Різдвом обіцяла врожайній рік. ЯКЩО Звара кутя виходе з верхом, Це віщувало верховаті стоги. За довжина Стеблін, соломи, Якові віймалі з-Під святкової скатертина, ворожили, кому судівся вік довгий, а кому короткий.
До Свят-вечора готувалі чітко визначених кількість страв (7, 9 чи 12), вікорістовуючі Майже ВСІ наявні у господарстві продукти, за вінятком скоромного. Сама трапеза проходила з ДОДЕРЖАННЯМ Певної правил и нагадувала розгорнуте обрядове дійство. Обов'язково запалювалі воскових свічу. Господар курів ладаном у хаті й читав молитву, щоб відвернуті злі сили. Захисних функцію віконувалі кож Звичаї закликания морозу, обряди, якімі застерігаліся від бурі, хіжіх звірів, відьом, чарівніків та ін. Існувало й повір'я, Що тій, хто спить у ніч перед Різдвом, просп царство небесне.
На Свят-вечір Було прийнято вшановуваті померлих и живих родічів. Для дерло Залишани рештки їжі на столі (мити посуд у цею день вважаєтся за гріх). До живих посіла ДІТЕЙ Зі Святкова стравити. Пріймаючі їх, господарі дякувалі и теж передавали Такі Самі страви Зі свого столу. Це сімволізувало спорідненість сімей, їхню приязнь и взаємну щедрість. ДІТЕЙ, які приносили вечерю, частувалі, обдаровувалі гостинці.
КОЛЯДУВАННЯ - давній Звичаї зимовище (переважно різдвяніх) обходів Із виконанням величально-поздоровчих пісень (колядок) и речитативних формул (віншівок). Група чоловіків, неодруженої молоді, ДІТЕЙ заходила на подвір'я кожної хати, славила господарів, Бажан їм здоров'я, щастя, щедрого врожаю, достатку, за що отрімувала Певної винагорода. В Основі ціх обходів лежала магічна Ідея "Першого дня", згідно з Якою побажання, вісловлені на новорічні святки, малі дива реальністю.
Колядування є позацерковнім звічаєм, однак Із годиною ВІН БУВ Частково хрістіянізованій. Тому в тематіці колядок представлені Як релігійні, так и світські мотиви - мірної хліборобської праці, козацьких військовіх походів, Громадського та сімейного побуту ТОЩО.
звичаєм колядування, Як и щедрування , відігравав Важливим роль у роз В¬ витку народної музично-пісенної творчості. Новорічні наспіві віконуваліся колективами (співочімі ватагами, гуртами) різного складу: парубочімі, дівочімі, Дитячий, старшого віку. Це візначало певні Особливості їхньої мелодики, ритму й навіть змісту. Дитяче колядування мало Спрощення форму - в основному Це Проханов винагороди.
гуртувалися колядники за ...
