МІНІСТЕРСТВО освіти и науки України
Вінницький державний педагогічний університет
ім. М. Коцюбинського
Інститут Історії, етнології и права
Кафедра Історії України
Самостійна робота:
Підсобні промисли та художні ремесла українців
Виконала
Студент групи 2-В
Вінниця. 2008
План
Вступ
1. Міслівство
2. Рибальство
3. Вироби з дерева
4. Вироби Зі шкірі
5. Гончарні вироби
6. Вишивка
7. Ткацтво
8. Кілімарство
9. Гутне скло
10. Художній метал
11. Ковальство
12. Вироби з каменю, кісткі та рогу
13. Художня обробка шкірі
14. Плетіння з Рослін матеріалів
15. Вироби з бісеру та ювелірні прикраси
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Художні ремесла та промисли - ції засноване на ручній праці товарне виготовлення речей, Що задовольняють виробничі, побутові, культові та обрядові спожи суспільства. Промисло передувалі ремесла.
Ремесла на Україні мают багатовікову Історію. Зародившись смороду галі за умов натурального господарства Як Допоміжні Домашні Заняття. Промисли з'явилися на пізнішому етапі розвітку суспільно-економічних відносін - при товарному віробніцтві. Перші виробничі об'єднання - цехи - на українських землях з'явилися в XIV-XV ст. Спочатку у Киеве, Львове, Галічі, Чернігові, Кам'янець-Подільському, Луцьку ТОЩО, у XVII-XVIII ст. вінікають Мануфактура Як виробничі організації з більш скроню продуктівністю праці. Проти мануфактура віявілася НЕ здатно повністю вітісніті або ж замініті цехів систему, тім паче Народні промисли. Це, зокрема, того, Що вон ігнорувала, нівелювала творчу Особистість. Промисловий Розвиток XIX ст. кож остаточно НЕ усунув їх. Жівучість багатьох художніх проміслів зумовлена передусім традіціямі, де смороду віступають стійкою системою творення образів, естетичних уявлень, історічно сформованіх в Певної середовіщі. Це и материал, техніка Його ОБРОБКИ и характер виготовлення предметів, а кож принципи, прійоми втілення образу, в якіх вірішальну роль відіграють художні Особливості сюжетно збережений, форми ВИРОБІВ, орнаменту, вираженість Мальовничий, пластичність або ж графічнімі Засоба.
проти Традиції не треба розуміті Як канон. Смороду розвиваються разом Зі суспільнім життям. Прівнесені у них новації проходять Певний етап крісталізації, очищені аж до остаточної апробації данім Середовище.
Народні ремесла та художні промисли посідалі чільне Місце у віробнічій діяльності та духовному жітті українського народу, зрозуміло, з врахування Його соціальної діференціації, локальних особливая, їх Розвиток та побутування Завжди зумовлені багатьма факторами, зокрема, природно-географічнімі умів певної теріторії. Наприклад, Наявність покладів відповідної глини зумовлювало Розвиток гончарства, хороші Природні умов для вирощування конопель та Льона - ткацтва и т. д. На їх Розвиток кож вплівалі інтенсівність торговельних та етнокультурних зв'язків. Далеко не Останнє Місце в цьому посідалі Війни і Релігія, а конкретніше - конфесійна пріналежність населення. Несучі вівірені вікамі Народні уявлення про добро и красу, смороду навіть у тяжкі часи Історії українського народу, зокрема в умів штучно створюваніх процесів етносоціальної інтеграції, бездуховності допомагалі Українському народові Вижити Як етнічній спільності.
Жіттєдайнімі для народніх художніх проміслів стали процеси, пов'язані з національнім відродженням, піднесенням самосвідомості народу, зростанням Його духовності.
До розповсюдженіх на Україні художніх проміслів відносяться вишивка, виробництво художніх тканин, кілімарство, різьбярство - взагалі художня обробка дерева, гончарство, гутне скло, художнє ковальство, обробка металів и ювелірніх ВИРОБІВ, розпис тканин, в'язання, Мереживо, художня обробка шкірі, каменю, кісткі та рогу, художнє плетіння, вироби з бісеру. Вініклі смороду НЕ водночас, та й Значення їх у сістемі проміслів неоднакове.
1. Міслівство
Міслівство та Рибальство галі з давніх-давен булі допоміжнімі Заняття населення, а її Деяк регіонах навіть ої основної Засоба для існування. Міслівство НЕ Тільки забезпечувало Додатковий доходами, а й їжею (м'ясом), Хутро.
На землях України до XVI ст. воділіся галі Такі звірі, Як тури, зубри, дикі ослі (кулани), а до XVIII ст. - лосі, олені, ведмеді, козулі, дикі свині, вовки, дикі коні, сайгаки. Дикі коні Зниклий на теріторії південної України в середині XIX ст., а сайгаки - напрікінці Х! Х ст. Багатий БУВ край на куниць, борсуків, бобрів, лебедів, гусей, качок, журавлів, куріпок, перепелів, глухарів, рябчіків и т. д.
з розвитку феодалізму обмежується полювання на бобрів, куниць, а уже з XVI ст., коли Основні Мисливські масивов стали власністю феодалів, селяни булі позбавлені права полюваті на багатьох диких звірів.
Чільне Місце Серед проміслів козацтва посідало міслівство. На землях Запорізької Січі існувалі спеціальні Мисливські групи, котрі полювалі на диких коней, козуля, оленів, бобрів, видра, лисиця и т. д. Одержания от промисло хутро и шкіру вікорістовувалі для виготовлення одягу козаків або продаж. Незважаючі на Заборона, селяни, зокрема на Поліссі та в Карпатах, продовжувалі займатіся міслівством у Період, Вільний від Польових робіт.
З давніх часів основним способом міслівства Було колективне полювання Зі Спіс, Який МАВ крем'яній чі кістяні наконечники. Вінайдення лука и стріл дало змогу полюваті на відстані.
Для вілову звірів та птахів вікорістовувалі самоловні Народні Пристрої. Найстаріші за Походження ями (западніці) глибинності 1,6-2 м, які копали на звірячіх стежках. Зверху їх прікрівалі хмізом чі бур'янах, на Дні часто вкопувалі один або кілька загостреніх доверху кілків. Ями прізначаліся для виловлення вовків, кабанів, оленів, Козуля. На Поліссі вікорістовувалі уду - металева стрижень 15-20 см з пружиною и трьома ДАКами на кінці, Куди прікріплювалі м'ясо. Уду підвішувалі, и коли вовк або лисиця Грабала Цю принади, гаки застрявалі в роті. У Карпатах для ловлі ведмедів та вовків вікорістовувалі В«слупаВ» - два стовпи, Між якімі клали кілька тяжких колод и принади. Звір, намагаючись дістаті принади, зрушував сторожок и звалював на собі колоду.
Існувалі кож спеціальні вовківні - віплетені з лози кругові Лабіринти, Куди вовк легко заходив, шукаючі принади, а вібрато Вже НЕ МіГ. На Поліссі для виловлення лосів вікорістовувалі слупа - відрізаній шматок круглого дерева з відовбаною в середіні діркою у формі пляшки. Запхавші йогу в Цю слупа, лось не МіГ її вітягнуті. На тхорів, куниць, горностаїв та інших дрібніх звірів ставили В«підколодуВ», Яка за Будова нагадувала слупа. Звірів та птахів ловили такожза допомог сітох, петель, Що встановлювалі на стежках та водопоях звірів. Петлі ставили на В«одушенняВ» та В«підрівВ». У Першому випадка звір сам затягував петлю, а в іншому - затягував зігнуте та зачіплене за вершок молоде дерево, до Якого прів'язувалі петлю. Намагаючися вірватіся, звір вітягав вершок з-Під сука іншого дерева, а Це дерево, до Якого прів'язана петля, л свою Черга віпрямлялось и піднімало звіра над землею.
Сіткі булі самоловнімі, тобто Такі, в якіх звіріна сама запутувалась, и підрівні, коли, потягнувші за шнур, мисливці накрівалі або стягувалі краї сіткі, коли Туди потраплялі звір чі птиця.
З кінця XVIІІ ст. вікорістовувалі капканами (В«залітВ») та різноманітні механічні прістосування. Напрікінці XVIII ст. з'являються спеціальні Мисливські руїнніці з Витим и вісвердленім стовбурами, їло малі Різні назви - крем'япкі, Кріс, шомполка, одностволка, двосгнолім, курківка, беікурківка. Шомполка з крем'янімі запалами вікорістовувалі Сільські мисливці до поча...
