Україна в роки першої світової війни
Зміст
1. Україна в роки першої світової війни
1.1 Українське питання в передвоєнних міжнароднихвідносинах
1.2 Ставлення до війни різнихполітичних партій в Україні
1.3 Військові дії на українських землях у 1914-1916 рр..
1.4 Політика російських, австро-угорських і німецькихвластей на українських землях
Список використаних джерел
1. Україна в роки першої світової війни1.1 Українське питання в передвоєнних міжнародних відносинах
За десятиліття, які пройшли після закінчення першої світовоївійни, до її наслідків та уроків зверталося не одне покоління істориків з метоювсебічно проаналізувати події тих трагічних років, відповісти на питання про їїпричини та можливості запобігання.
В історичних працях, документальних збірниках, мемуарній літературі,присвячених цій події, більшість дослідників роблять висновок, що запобіганнявійни було неможливо через переплетення геополітичних і соціально-економічнихпротиріч між державами.
Приводом до війни послужило вбивство 28 червня 1914 р. членом сербської націоналістичної організації Г. Принципом в Сараєво, столиці Боснії, спадкоємцяавстро-угорського престолу Франца-Фердинанда. Австрійський уряд звинуватилов цьому Сербію, вручило її уряду ультиматум і 28 липня 1914 р. почалася військові дії. Монархію Габсбургів підтримала кайзерівська Німеччина. На захист Сербіївиступила Російська імперія, яка почала загальну мобілізацію.1 серпня 1914 Німеччина оголосила війну Росії, 3 серпня - Франції, а 4 серпня - війну Німеччині оголосила Англія.Розпочалася перша світова війна, яка тривала до листопада 1918 року. У цю війнубуло втягнуто 38 держав світу з населенням в 1,5 млрд. чоловік. За роки війнив діючу армію було мобілізовано 73,5 млн. чоловік, 10 млн. з яких загинулиі 20 млн. було поранено.
Головною причиною першої світової війни були економічні й політичніпротиріччя між державами двох військових блоків - Троїстого союзу (Німеччина,Австро-Угорщина та Італія) і Антанти (Росії, Франції та Англії). Кожна з воюючихкраїн у відповідності зі своїми національними інтересами будувала свої плани у відношенніУкраїни. Причому кожна з них відкрито про свої наміри не заявляла, але розуміла,що Україна географічно знаходиться в центрі Європи і безпосередньо впливає навирішення політичних та економічних проблем.
Австро-Угорська імперія виношувала плани розширення своєї територіїза рахунок Волині і Поділлі, які перебували у складі Російської імперії.
Російські правлячі кола дотримувалися позиції законності їїволодінь і не хотіли рахуватися з тим, що всі ці території були приєднані внаслідокекспансіоністської політики царизму. Крім того, царська Росія мала на метіприєднати Галичину, Буковину і Закарпаття під приводом приєднання споконвічних"Руських земель" і возз'єднання українського народу.
Відносини між Росією і Австро-Угорщиною щодо Українивизначалися переважно слов'янофільської шовіністичної ідеологією, якійбуло притаманне негативне ставлення до розвитку української культури в Галичині і прагненнядо "возз'єднання пригнобленої Русі" з Росією на принципах етнографічногоєдності. Між Росією та Австро-Угорщиною йшла боротьба за гегемонію в слов'янському світі,яка неминуче позначалася на територіальну єдність України.
У роки першої світової війни український народ опинився між двомапротиборчими сторонами. Близько 3,5 млн. українців у цій війні виступили настороні російської армії і 250 тис. - на боці Австро-Угорщини. Трагедія українськогонароду полягала в тому, що українці змушені були воювати на своїй землі не тількиза інтереси тих імперій, які їх гнобили, а й вбивати один одного.
Грандіозні плани щодо України в роки першої світової війнибули і в кайзерівської Німеччини. Передбачалася окупація "Середньої Європи",до якої приєднувалися на сході України, Білорусь і Прибалтика. Особлива рольвідводилася Україні, яка повинна була стати відправним пунктом для майбутнього завоюванняНімеччиною світового простору. Експансіоністські плани Німеччини зв'язувалися звійськовим ослабленням Російської імперії, відділенням від неї України. Німеччина виходилаз того, що Росія як велика держава завжди несло загрозу для центральнихкраїн Європи, тому прагнула послабити її могутність і геополітичний вплив.
Плани Німеччини щодо України не обмежувалися лишегеополітичними намірами, існували також економічні інтереси. Вона розглядалаУкраїну як житницю Європи. Натякаючи на незалежність, кайзерівська Німеччина в тойВодночас бачила в Україні насамперед колонію, яка стане головною базою постачанняпродовольства і сировини.
В геополітичному плані тісно перепліталися інтереси інших держав- Англії та Франції. Буржуазія цих країн прагнула зайняти панівні позиціїна півдні України і в Криму.
Польське населення Російської та Австро-Вегерской імперій розраховувалона відродження в ході війни польської державності, з включенням до складу майбутньоїПольщі галицьких і західноукраїнських земель як "історично польських".Про приєднання частини Буковини за сприятливого розвитку військового конфлікту мріялаРумунія.
Посилена увага до України пояснювалося не тільки перспективнимипланами територіальних придбань, але і стратегічними розрахунками на найближчуперспективу. Майбутні військові суперники прагнули підірвати потенційне могутністьпротилежної сторони шляхом провокування в ній сепаратистських рухів. Наприклад,значний інтерес до України напередодні війни виявляли міністерства закордоннихсправ і преса Англії та Франції. Вони прагнули так "зрежисирувати" події,щоб в результаті розвитку українського сепаратистського руху послабити Австро-Угорщину.Швеція, навпаки, слідом за Німеччиною, очікувала такий же результат, але вже щодоРосії. У боротьбі за контроль над чорноморськими протоками на подібний варіант розвиткуподій розраховувала Туреччина.
Звичайно, найбільше зусиль докладали найближчі сусіди українців.Так, при Міністерстві закордонних справ Австро-Угорщини був створений спеціальний відділ- "Українська агітація". Його метою була конкретна ідеологічна обробкаукраїнців. У Міністерстві закордонних справ Німеччини подібний відділ функціонувавще з 1897 року. Він збирав інформацію, аналізував проблеми українських земель,налагоджував контакти з прихильниками Німеччини (потрібними людьми). Ця діяльність продовжуваласяі під час війни. Восени 1915 р. в Берліні було створено товариство "Україна",видавало журнал "Майбутнє Східної Європи", в якому українська тематиказаймала провідні позиції. "Українському питанню" значну увагунапередодні і в ході війни приділялася і в Росії.
1.2 Ставлення до війни різних політичних партійв Україні
У перші дні після початку війни політичні партії та громадськіорганізації у воюючих країнах розгорнули пропагандистську кампанію на підтримку військовихдій своїх урядів.
У складному становищі опинилися українські національні партії,так як вони діяли як в австро-угорській, так і в російській частинах Українив умовах заборони й переслідування з боку центральної влади та місцевої адміністрації.У таких складних умовах політичним партіям належало виробити певнупозицію по відношенню до подій, що відбувалися на українських землях.
України перша світова війна
У своїй праці "Відродження нації" В. Винниченко писавпро політичну орієнтацію українських політиків в умовах війни. До першої групивін відносив тих українських політиків, кого війна застала на території Росії, хтовірив, що перемога Росії змусить її послабити національний гніт і наблизить свободудля пригноблених народів. Друга група українських політиків, особливо українців Галичини,орієнтувалася на перемогу Австро-Угорщини у війні і перехід під її протекторат всійУкраїни. Третю групу становили політики, які орієнтувалися не на Росію,Австро-Угорщину чи Німеччину, а виключно на власні сили українського наро...