Реферат: Період "третьої республіки" в Туреччині
XXвік став для Туреччини епохою колосальних змін у всіх сферах суспільногобуття. З відсталої країни з домінуючим феодальним укладом на початку сторіччяТуреччина перетворилася на динамічно розвивається держава, своєрідний містміж Азією і Європою. Шлях, пройдений цією близькосхідною країною,заслуговує найпильнішої уваги дослідників різного профілю. Коженз них зверне увагу не тільки на яскраві особливості і своєрідність турецькогосоціуму, але й на закономірності процесів модернізації східних суспільств уминулому столітті.
Інтересдо трансформації політичних режимів у Туреччині обумовлений в значній мірітим, що комплексного розгляду цього процесу як у вітчизняній, так ітурецької історіографії не здійснювалося. У працях істориків, політологів таюристів порушувалися питання функціонування політичних режимів Туреччини в тічи інші періоди історії XX в. Тому постановка питання в такому ракурсівидається цілком виправданою.
Поняття"Політичний режим", похідне від латінскогоregimen - управління,позначає сукупність способів і засобів здійснення влади. При цьому вдане поняття включають також уявлення про специфіку політичних відносин,формах ідеології, типі політичної культури суспільства. На рівні публіцистикитермін вживається в оціночно-негативному сенсі як для персоніфікованихоцінок (режим А.Піночета та ін), так і з зазначенням еліт (режим номенклатури). Зточки зору способів і засобів здійснення влади виділяють тоталітарні,авторитарні і демократичні режими. За формами правління характеризуютьпарламентські, президентські, монархічні, аристократичні, республіканськіполітичні режими. Крім вищенаведених тлумачень в сучасномусоціогуманітарної значенні існує ототожнення понять "політичнийрежим "і" політична система ". У розгляді нашого питанняостання трактування представляється самої виправданою.
У XXвік колись могутня Османська імперія вступила як абсолютистськадержава. У країні був встановлений режим диктатури султана Абдул-Хаміда II,отримав назву "зулюму" (тиранія, деспотія) 2 . У 70-тіроки XIX ст Абдул-Хамід II задавив рух "нових османів" і скасувавдію першої в історії країн Азії та Африки Конституції 1876 р.,встановлює в країні конституційно-монархічний лад за британськимзразком.
РежимАбдул-Хаміда II вдавався до численних арештів, посиланнях і таємним вбивствполітичних супротивників. Припинялися будь прояви вільнодумства. Всі сферижиття суспільства ставилися під контроль держави. Політичний розшук насаджував україні взаємну підозрілість і покірність владі. Опорою режиму булинайбільш консервативні верстви османського суспільства - великі феодали, вождіплемен, вища мусульманське духовенство, бюрократія. Ідеологічною основоюрежиму стала доктрина панісламізму, яка давала можливість розвиватинаціональну і релігійну ворожнечу. Крім того, уряд Абдул-Хаміда IIдопустило таке економічне проникнення західних країн в імперію, якеперетворило її в напівколоніальний придаток економік європейських країн.
Такеположення об'єктивно сприяло виникненню громадського протесту.Найбільш значущим проявом такого процесу стало младотурецким рухкінця XIX - початку XX в. Охопивши значні кола військової та цивільноїінтелігенції, рух все більш активно впливало на ситуацію в країні.За неповних два десятиліття своєї діяльності воно змогло довести справу дореволюційної ситуації.
В1905-1907 рр.. пройшла перша російська революція. В цей же час почалося такзване "пробудження Азії" 5 . У Персії в 1905-1911 рр..пройшла буржуазно-демократична революція. У Британській Індії в 1905-1908 рр..був потужний підйом антиколоніального руху. У Китаї в 1911-1913 рр.. пройшлаантимонархическая Синьхайська революція. У ряді країн, не миновавшихреволюційного вибуху, опинилася і Османська імперія.
Влипні 1908 р. повстання військових гарнізонів в європейських володіннях султана булопідтримано в більшій частині країни. Султан змушений був скликати парламент івідновити конституції 1876 р. Після декількох місяців двовладдя і спробиконтрреволюційного заколоту в квітні 1909 р. в країні встановилася владаМладотурецкої партії "Єднання і прогрес".
Перебуваючипри владі, младотурки намагалися забезпечити сприятливі умови для розвиткукапіталізму в країні. Вони зосередилися на реформах державногоапарату, армії, освіти. Ряд прийнятих актів носив позитивний характер.Однак просте запозичення європейських інститутів і норм не могло датиочікуваних результатів. Не вирішили младотурки і аграрного питання. Зберігалосяпоміщицьке землеволодіння і важке становище сільського населення. Не захотілимладотурки вирішувати і національне питання, взявши на озброєння доктрину тюркізми 6 .
Прийшовшидо влади під гаслами "свободи, рівності", младотурки аж до1918 зберігали диктаторський режим. Вони грубо зневажали правопорядок ізаконність, зводили рахунки з політичними опонентами найжорстокішимиспособами, стали душителями національно-визвольної боротьби арабів, вірмен,албанців. Політичний режим младотурків за ступенем жорстокості навіть перевершивдеспотизм Абдул-Хаміда II.При цьому формально Османська імперія залишалася в цей часконституційно-монархічною державою.
Пішовшина союз з Німеччиною, Туреччина виявилася до 1918 р. в числі країн, потерпілихпоразка в Першій світовій війні. У листопаді 1918 р. почалася окупація країнамиАнтанти і її союзниками турецьких володінь. Туреччини загрожувала повна втратадержавності.
Вцих умовах своє вагоме слово сказав сам турецький народ. З 1919 по 1923 рр..під керівництвом генерала Мустафи Кемаля на всій території Анатолійськогопівострова розгорнувся національно-визвольний рух. Воно не тількидомоглося вигнання інтервентів. Воно також призвело до створення нової,республіканської державності.
29Жовтень 1923 Великі національні збори проголосили Туреччину республікою.Першим її президентом був обраний Мустафа Кемаль. 30 жовтня 1923 призначенийпрем'єр-міністром Ісмет-паша продекларував програму першого республіканськогоуряду. Він заявив, що всередині країни уряд буде проводити заходищодо забезпечення спокою та безпеки, а також прогресу і розвитку. Підзовнішній політиці передбачалося приділяти увагу захисту і цілісності Турецькоїреспубліки, а також встановленню і розвитку дружніх відносин з різнимидержавами.
Черездеякий час новий парламент видав серію законів, що змінили політичнийлад та суспільні відносини в країні. Був ліквідований халіфат, і з країнивислані всі члени османської династії з позбавленням турецького громадянства таконфіскацією майна. Скасовувалося міністерство у справах шаріату. Всі школи,в тому числі релігійні, були підпорядковані міністерству національної освіти,Адміністративна реформа ввела нові адміністративно-територіальні одиниці,підлеглі центральної влади. Нарешті, 20 квітня 1924 р. була прийнятаКонституція, яка підтвердила безумовність суверенітету нації інедоторканність республіканської реформи правління 8 . В подальшомупротягом 20-30-х років М.Кемаль і його прихильники провели цілу серіюреформ, що дозволили країні вийти зі стану відсталості і почати динамічнийрозвиток.
Однакреспубліканський режим М.Кемаля також не можна назвати демократичним. Перетворення,нехай навіть вкрай прогресивні, проводилися в життя жорсткими авторитарнимиметодами. Хоча двічі, в 1925 р. і в 1931 р., М.Кемаль робив спроби створитидвопартійну систему влади, обидві спроби провалилися. Занадто великий був ризикне тільки втрати особистої влади, але й припинення реформ, у яких потребувалакраїна.
Періодз 1923 по 1945 рр.. може бути охарактеризований як час однопартійногореспубліканського режиму. Ті, хто не входив до правлячої Народно-республіканськупартію (НРП), не могли взагалі брати участь в політичному процесі.Альтернативні точки зору могли генеруватися тільки серед найближчихсподвижників М.Кемаля, що прийняв в 1934 р. прізвище Ататюрк (батько турків).
Демонт...
