ХарактеристикаЛіберії в XIX столітті
План
ліберія республіка афроамериканский політичний
1 Освіта першогоафроамериканського поселення
2. Підстава поселення Монровія
3. Конституційні основидержави Ліберія
4. Боротьба Ліберії за економічнеі політичне виживання
5. Внутрішньополітична і міжпартійнаборотьба
1. Освіта першого афроамериканського поселення
Перша республіка у Чорній Африці - Ліберія - була створена американськиминеграми-переселенцями, нащадками африканських невільників. Держава складалосяна принципах європейської буржуазної демократії. У процесі його побудови не буливключені корінні жителі, що потрапили від переселенців в залежність.
Землі, на яких була заснована республіка, з давніх часів заселялисяпредставниками племен із суміжних з ними регіонів. У XI в. сюди, з долини Нігера,прийшли голи, які в XIII-XIV ст. створили легендарне В«державаВ» Конгба. У 1515-1530 рр..в цих районах розселилися племена банди, брухту і менде. Близько 1560м. на території проживання племені ваї виникло В«державаВ» Квойя, якепоставило під свій контроль інші племена і збирало з них данину.
Протягом XVI-XVIII ст. на території майбутньої Ліберії склалися ряд сучаснихнародностей і етнічних груп: кру, басса, мано, дан, гріб. Процес подальшогоїх розвитку був загальмований європейської работоргівлею. Народи регіону вступали вXIX в. з рівнем розвитку, досягнутимще на початку XVII ст.
Народження сучасної Ліберії пов'язано з історією визвольної боротьбинегрів у Сполучених Штатах Америки на рубежі XVIII-XIX ст. У питанні про подальшеіснування рабства на території США американське суспільство того часу розкололося.Одну сторону представляли противники рабства взагалі, тобто аболіціоністи. Іншу,навпаки, апологети його збереження. Виникла й третя сила, яка виступала за компроміснийваріант рішення негритянської проблеми в США - поступового компенсованого звільненнярабів з наступним їх виселенням за межі країни.
21 грудня 1816 зусиллями прихильників компромісного варіанту булостворено так зване Американське колонізаційний суспільство (АКО), взялона себе зобов'язання створити поселення звільнених негрів-рабів на західному узбережжіАфрики. АКО уклало з урядом США угоду про спільні діїпо створенню подібних поселень в Африці. Вже в листопаді 1817 до її берегів відправиласярекогнісціровочная група агентів суспільства. Для створення першого поселення був уподобанийострів Шербро (територія сучасного Сьєрра-Леоне).
Перша група переселенців в кількості 91 людини прибула на острів20 березня 1820 Проте переселенці зіткнулися з непередбаченими труднощами. Впорушення раніше досягнутих домовленостей місцеві вожді відмовилися надатиземлю під поселення. Поселенців спіткала й інша біда. Недолік жител, поганавода, перебої з продовольством і жаркий клімат викликали серед них епідемію лихоманки,в результаті якої померло 25 осіб. Під час перекочевкі і тимчасового обгрунтуванняв Фура-Бей (поблизу сучасного Фрітауна) померли ще люди. З перших поселенців, які сталина берег Африки, залишилося в живих 40 чоловік.
2. Підстава поселення Монровія
Наступна спроба створити поселення для афро-американців була зробленав грудні 1821 р., коли біля мису Месурадо кинув якір американський військовий корабель В«АлігаторВ». З одним з вождів місцевих племен під загрозою застосування зброїбула укладена угода. Для переселенців виділялася територія в 13 376 кв. км. Завідчужену землю вождь отримав компенсацію: шість рушниць, ящик бус, два ящики тютюну- Всього на суму 50 доларів. Уряд США і правління АКО, здійснюючипереселенських політику переслідувало мету - мати опорний пункт для торгового проникненняв Африці і отримати стоянку для кораблів свого військово-морського флоту.
До початку 1823 р. поселення афро-американців на мисі Ме-сурадо, що отрималоназву Монровія, на честь президента США Дж. Монро, вже налічувало 150 мешканців,50 будинків, включаючи три склади. Був зведений кам'яний форт з шістьма знаряддями. Оточувалипоселення африканські племена не "приховували своєї ворожнечі до прибульців. Зіткненняставало неминучим. Перше відбулося в листопаді, а друге в грудні 1822 р. Протезастосування артилерії дозволило переселенцям відбити атаки і продемонструвати корінномунаселенню свою військову міць і намір залишитися тут назавжди. Слова, сказанів той час лідером перших переселенців Еліджо Джонсоном: В«Два довгих роки шукавя дім, я знайшов його тут, і тут я залишуся В», відомі сьогодні кожному ліберійськомушколяреві.
20 лютого 1824 колонія отримала назву В«ЛіберіяВ» (В«Країна вільнихВ»),У 1825-1828 рр.., Уклавши ряд угод з вождями різних племен, Ліберія поставилапід свій контроль значні території, на яких стали виникати нові поселення.
У Ліберію невеликими групами продовжували прибувати 1 всінові і нові афро-американці. Кожному переселенцю виділялося місце для забудовиі ділянку в 5-10 акрів за його межами. Пізніше максимальний розмір ділянки бувзбільшений до 25 акрів. Колоністи, захопивши прибережні райони, активно зайнялися міновоїторгівлею, що приносила деяким з них нечувані прибутки. Один з колоністівсколотив капітал в 20 тисяч доларів, у той час як еже-; годна вартість експортуЛіберії на початку 1830-х років оцінювалася в 125 тисяч доларів. В обмін на ром,тютюн, зброю, бавовняні тканини поселенці отримували рис, пальмова олія, кава,деревину, арахіс. Колоністи, не досягли успіху в торгівлі, зайнялися сільським господарствомз використанням праці наймитів.
Соціально-економічний розвиток колонії, розширення числа поселеньі збільшення в них кількості жителів 1 все гостріше ставило питання про вихідЛіберії під опіки АКО і про введення самоврядування. В початку 1830 р. колоністинаправили в правління АКО петицію з вимогами розширення їх прав на місцях.Безперервна боротьба за самоврядування змусила нарешті правління АКО прийнятирішення про перетворення з 1 квітня 1839 ліберійських поселень в Співдружність з передачею йому деяких прав самоврядування.
Питання про повну незалежність від АКО встав в січні 1846Суспільство, фінанси якого до цього часу були засмучені, вже не могло, як колись,проводити свою політику і склав з себе повноваження. 26 липня 1847 представникиСпівдружності беруть Декларацію незалежності і конституцію. Співдружністьстає республікою. Перед першими виборами президента і Законодавчих зборівкраїни, яке відбулося 1 жовтня 1847 р., склалися дві політичні угруповання.Одна була представлена ​​ Партією істинних вігів, інша - оформилася в Республіканськупартію. Представники останньої здобули на виборах 1847 перемогу.
3. Конституційні основи держави Ліберія
Проголошення республіки знаменувало закінчення першого, колоніального,за оцінкою самих ліберійців, періоду історії Ліберії. З прийняттям конституції, затвердженнямгерба і прапора настав наступний етап - період самостійного розвитку країни.Згідно Основному закону лібе.
За період з 1820 по 1847 р. в колонію приїхало 4,5 тисячі переселенцівіз США, Вест-Індії та Бразилії. Приблизно половина з них померла від хвороб, близько500 людей повернулося назад. До часу утворення республіки, на її території,число поселень афро-американців досягла 13. У них проживало 2,5 тисячі власнепереселенців, а також 2,6 тисячі так званих конгос, зв...
