Державний лад Московської Русі в XIV-XVII ст.
План
1. Формуванняцентралізованого російської держави. Об'єднавча політика московськихкнязів
2.Пам'ятники права Московської Русі
3.Судебник Івана IV (царський) 1550 р. Соборний Покладання 1649 г.
4.Державний устрій Московської Русі
5.Реформи місцевого управління
6.Військове управління та організація війська
1. Формування централізованого російської держави.Об'єднавча політика московських князів
Як вважав М.Ф.Владимирський-Буданов, в XIII в. на сході Європи здійснилося два важливихподії, що зіграли величезну роль у долі жили на цій території народів ібагато в чому змінили природний хід розвитку російської державного права.Перше - це навала монголо-татарських орд зі сходу і друге - це посиленерух із заходу Німецького ордену. У значній мірі під впливом цихподій та їх наслідків з колишніх руських земель утворилися два великихдержави: Московське і Литовське.
Спочаткукілька слів про Литовській державі, яке виникло на землях ЗахідноїРусі в умовах розпочатого посиленого руху на схід німецьких лицарів.Поява німців у Прибалтиці було пов'язано з давнім суперництвом литовських іслов'янських князів. Спочатку полоцькі князі попросили у німців допомоги в боротьбі злитовцями, і ті створили на Західній Двіні в 1201 р. орден мечоносців. Потім, в1225 мазовецький (польський) князь Конрад викликав для такої ж мети Тевтонський(Німецький) орден, який завершив хрестові походи в 11алестіну, якийвлаштувався на землях пруссів. Необхідність організувати протидіюордену змусила литовських князів припинити міжусобні розбрати і згуртуватися водну державу, яку в свою чергу стало просуватися на схід, наруські землі, ослаблені монголо-татарською навалою. Вже до середини XIII в.литовські князі опанували всією Полоцької землею і змінили Рюриковичів, а впочатку XIV в. (При Гедимине, родоначальник нової династії) вони прибрали досвоїх рук Волинську та Київську землі. Альгірдас Гедимінович (Ольгерд)(1345-1377) завершив об'єднання під своєю владою інших західних руськихземель.
Для східнихруських земель литовську державу перетворилося на свого роду бастіон,стримував територіальні зазіхання Німецького ордену. Вже Ольгердздобув кілька блискучих перемог над ним, а в 1410 р. за його сина Вітовтаоб'єднані слов'яно-литовські війська завдали ордену остаточну поразку вГрюнвальдській битві. Після неї орден перетворився на васала Полину, а йоговолодіння увійшли до складу герцогства Пруссії. Литва ж, не піддавшисьонімечченню, багато в чому, тим не менш, долучилася до католицького світу Заходу:вищі її шари прийняли католицтво, а середній міський клас засвоїв німецьке(Магдебурзьке) право. Надалі через кілька уній (головним чином черезЛюблінську унію 1569 р.) Литва об'єдналася з Польщею в єдинупольсько-литовська держава, що стало на довгі десятиліття головним суперникомМоскви на її західних кордонах.
Що ж стосуєтьсяордена мечоносців, який досить активно діяв у північних російських землях,його домагання на ці землі були зупинені зусиллями Олександра Невського,здобув блискучу перемогу над німцями в битві на Чудському озері.
Однак длямайбутнього Московської держави набагато більше значення мали події насході Русі. У XIII в. Азія викинула в Європу народонаселення цілої країни,один з головних ударів якого взяли на себе руські князівства. У 1223 р.всі південноруські князі були розбиті монголо-татарами на річці Калці; у 1237 р.була спустошена рязанська земля; 1238 р. - Суздальська і почасти Новгородська;в 1239 р. - Чернігівська; у 1240 р. - Київська, Волинська і Галицька.Безпосередньому навалі не піддалися тільки 4 північноруських землі:Полоцька, Смоленська, Псковська і почасти Новгородська.
Наваламонголо-татар і усталені відносини руських земель з монголо-татарами (такзване В«ігоВ») підірвали економіку російської держави: різко скоротиласячисельність населення, особливо В«кращогоВ», міського, були розорені іприйшли в занепад багато російські міста. Ще більш шкідливим було його вплив напсихологію людей, засвоїли новий стиль мислення, в основі якого лежалорабське підпорядкування можновладцям. Багато в чому завдяки цій обставиністало можливим закріпачення раніше вільних верств населення і надання новогоМосковської держави деяких рис азіатського ладу.
На рольоб'єднувача східних руських земель в єдину державу в XIV-XV ст.висунулося Московське князівство. Своє самостійне існування воно почалоз другої половини XIII в., після того, як великий князь ВолодимирськийОлександр Невський посадив на Москві свого молодшого сина Данила. Його сини іонуки, розумні, талановиті політики, не гребували ніякими засобами длядосягнення своїх цілей: хитрість, підступність, лестощі, гроші були в їх арсеналі. НаПротягом XIV в. невеликий наділ спадщини московських князів незмірновиріс в результаті приєднання інших земель (через В«купівліВ» Івана ДаниловичаКалити, що отримав в 1327 р. велике княжіння Володимирське, через заповіту,ханські ярлики та інші, які використовували його сини і внуки). З кінця XIV в.(З духовної Дмитра Івановича Донського) велике княжіння Володимирськестає спадковим у роді великих московських князів.
При нащадкахДмитра Івановича, і в особливості за великого князя Івана Васильовича III, доМоскві були приєднані її головні суперники - Великий Новгород і Твер(Остання впала в 1484 р.). При Івана III Московське держава вийшла наміжнародну арену і стало відігравати значну роль у житті Європи і Азії.В«Здивована Європа, - писав К. Маркс, - яка на початку царювання Івана IIIледь-ледь підозрювала про існування Москви, затиснутої між литовцями ітатарами, була приголомшив раптовою появою колосальної імперії на їїсхідних кордонах В».
Синові Івана IIIВасилю III нічого не залишалося, як довершити розпочату справу приєднаннямПскова (1509 р.) і Рязані (1520 р.), що зберігали до цього часу лишепримарні залишки колишньої самостійності. На початку XVI в. до Москви відійшли іколишні предметом постійних розборок з Литвою Чернігівські і Смоленські землі.До середини XVI в. російське централізовану державу, відоме за західнимиджерелам під ім'ям В«МосковіяВ», остаточно сформувалося.
Однак боротьбаміж Московською державою і Литвою за руські землі тривала. ВВнаслідок поразки у Лівонській війні 1558-1583 рр.. Іван IV Грозний поступивсяпольсько-литовському державі Псков і Смоленськ. На початку XVII в., За часівСмути, російське держава ледь не втратило свій суверенітет під натискомполяків і шведів. Але з середини XVII ст. щастя в цій боротьбі стало посміхатисяйому. У 1654 р. в результаті визвольної боротьби проти Польщі західнихруських земель на чолі з Богданом Хмельницьким відбулося В«возз'єднання Україниз Росією В», і ці землі під загальною назвоюВ« Малоросії В»увійшли до складу Росії,отримавши при цьому вельми широку автономію.
Ще більшвражаючими були успіхи Московської держави в його зовнішній політиці насході, де після розпаду Золотої Орди утворився ряд царств або ханств(Астраханське, Казанське, Кримське, Сибірське). Припинивши в 1480 р. виплатуданини Орді, Москва починає рух на схід, в басейн Волги і Дону. У 1552р. впала Казань, в 1554 р. Астрахань, за ними до Росії приєдналисяпідвладні татарам землі башкирів, чувашів, черемисів та ін народів. З кінця XVIв. почалося і російське просування в Сибір, що завершилося через сторіччязакріпленням Росії на берегах Тихого океану.
Таким чином,в зазначений період відбувається значне розширення етнотериторіальнихмеж російської держави. Зростає населення, вже в XVI в. досягла 9мільйонів чоловік. Ряд істотних зрушень відбувається і в економіці Росії. Внадрах феодалізму з'являються ознаки капіталістичного розвитку: мануфактура,товарна спеціалізація районів, зростання ремесел, міст, посилення економічнихзв'язків між регіонами та складання всеросійського ринку. Історики вважаютьXVII століття початком В«...