Єгипет в Новий час
1. Завоювання Єгипту турками
У XVI в. більшість арабських країн було завойовано турецькими феодаламиі включено до складу Османської імперії. У числі перших, хто втратив своюполітичну незалежність, був Єгипет, панування в якому знаходилося в рукахмамлюків.
Мамлюки - своєрідна військово-феодальна каста, організована спочаткув якості султанської гвардії з полонених чи куплених рабів і стала зплином часу самостійною силою. На чолі начальників мамлюкскіх загонів,беїв, стояв султан, резиденція якого знаходилася в Каїрі. Мамлюкскіе султаниабо беї, в основному вихідці з числа гвардійських воєначальників, не мализаконних спадкоємців, тому наступниками мамлюкского султана або бея якправило ставали не їхні нащадки. Мамлюкскіе династії були недовготривалим,а не мали легітимною захисту нащадки султанів швидко падали черговимпосилився мамлюків. Ряди мамлюків і раніше поповнювалися за рахунокзахоплених, куплених або завербованих вихідців з Кавказу - черкеси, грузин,абхазів. Серед мамлюків зустрічалися і добровольці - представники різнихнаціональностей Європи. Але мамлюки ніколи не міг стати єгипетський араб.
Панування мамлюків характеризувалося нещадною експлуатацієюфелахів і бедуїнів при ігноруванні потреб сільського господарства, що особливозгубно відбивалося в районах поливного землеробства, де система штучногозрошення вимагала постійної уваги. Постійне посилення податей такожпризводило до скорочення сільськогосподарського виробництва, до погіршеннястановища населення і до зростання невдоволення серед фелахів і бедуїнів. Ціфактори полегшували турецьким феодалам завоювання Єгипту.
Спочатку мамлюки надавали турецької армії досить наполегливий, хоча ібезуспішне опір. Новий султан Туман-бей, колишній раб, став наступником КансуГурії, загиблого в битві в Північній Сирії влітку 1516 р. За його наказом на межі пустелі був побудований укріплений військовий табір, який, однак,турки обійшли. Плануючи зупинити турків на підступах до Каїру, Туман-бейпридбав у венеціанців 80 гармат, якими, як виявилося, мамлюки не вміликористуватися.
Вступивши в Каїр на початку 1517 і не зустрівши опору, турецька армія Селіма I піддала грабежу єгипетську столицю. Мамлюкскіе загони відступалидо Верхнього Єгипту, де були остаточно розгромлені турками. Туман-бей,виданий Селімові єгипетськими бедуїнами, був повішений в Каїрі.
Наслідком завоювання Єгипту стало встановлення турецькогопанування в Хіджазу, священної для мусульман країні, центрі паломництва,який повністю залежав від продовольчих відносин з Єгиптом. Перекрившипродовольче постачання Хиджаза, правителі Єгипту могли в будь-який часвикликати в країні голод, що неминуче спричинило б за собою хвилювання як середпаломників, так і серед місцевого населення, яке в основному існувало зарахунок доходів від прочан. Тому з переходом Єгипту під турецьке панування,Хіджаз неминуче поділяв його долю. У рік завоювання Єгипту Селім I отримав ключі відмекканского храму Кааби, головної святині мусульман, і серед інших титулівотримав почесне звання В«слуга обох святих містВ», тобто Мекки і Медини.Значно пізніше, у другій половині XVIII в., В період розпаду Османської імперії, буластворена легенда про те, що аббасидський халіф Аль-Мотаввакіль, що складався впридворному штабі мамлюкского султана в Каїрі, передав турецькому султану Селімові I титул і прерогативихаліфа всіх мусульман.
Встановлення турецького панування не внесло істотних змінв суспільний лад Єгипту. Населенню доводилося витримувати подвійний гніт -як мамлюкскіх, так і турецьких феодалів. Мамлюкскіе беї і вищу мусульманськедуховенство і раніше становили верхній шар класу феодалів. Турки залишилизначну частку влади в руках беїв, що володіли великими маєтками: ще на рікзавоювання Єгипту Селім I визнав за 24 беями їх колишні права на володіння землями іпідтвердив їх привілеї.
Правил Єгиптом від імені султана турецький паша, якого султан призначавна пост строком на 1 рік, хоча зазвичай цей термін збільшувався до 2 і 3 років.Місцеперебуванням паші служив Каїр. Паша правил за допомогою дивана з міністрів іоточував себе гвардією з яничарів і мамлюків. Вищим командирам цієї гвардії вінроздавав у володіння землі, що раніше належали мамлюкським султанам, іпризначав їх на різні адміністративні посади. Таким чином турецькі феодалинамагалися створити собі опору у завойованій країні.
Незважаючи на те, що за колишнім панівним класом зберігалисяземельні володіння і феодальні привілеї, владу турецького паші фактичнообмежувалася Каїром і його околицями. Каїрський паша перетворився напосередника між турецьким султаном і єгипетськими феодалами. Його основною (анерідко і єдиною) обов'язком стала доставка податей в султанську скарбницю.
Вже в перші роки турецького панування з'явилися ознакинародного невдоволення, що виражалися в заворушеннях і повстаннях в різнихрайонах країни. У 1525 р. турецький султан Сулейман Кануні направив свогофаворита Ібрахім-ма-пашу в Єгипет для В«наведення порядківВ». Ібрахім, прибувши дочолі великого озброєного загону, провів ряд каральних експедицій. У Єгиптібув введений складений при Сулеймані I звід законів - В«переддень-намеВ», який визначив формиземлекористування, права землевласників, а також статус міст, ремесла іторгівлі. Звід підтвердив прикріплення селян до землі.
У відповідності з принципом феодально-державної власностіна землю все зрошувані і оброблювані землі вважалися власністю турецькогосултана. Фактичними ж власниками землі були феодали - мул'тазіми, якіотримали її у володіння від каїрського паші як представника султана. В якостімультазімов виступали мамлюки різних рангів, арабські шейхи, тобтопредставники бедуїнських племен і їх родичі, командири турецького війська,а також місцеві купці та лихварі. Розміри земельної власності, а також їїдоходи варіювалися: від володіння цілими округами з сотнями сіл ікількома містами до одного села.
Головним обов'язком мультазімов по відношенню до держави булостягування державних податків (В«жируВ») з фелахів і передача цих податейпаші. Сільські старости або особливі збирачі, що стояли на службі мультазімов,збирали ці податки, які стягувалися як у грошовій, так і в натуральнійформі. Щорічна подати султану з населення Єгипту спочатку булавстановлена ​​в 600 тисяч піастрів, не рахуючи зборів натурою.
Мультазім відповідав своїми земельними володіннями за несвоєчасне абонеповний внесок податей паші. Неодмінною умовою передачі володіння мультазімовпо спадку була сплата спадкоємцем високого мита.
Крім В«міриВ», мультазім збирав з залежних від нього фелахіврізні інші податки і збори. Фактично перебуваючи поза контролем в своїхволодіннях, мультазімов залишали в розпорядженні фелаха таку частину продукту,яка дозволяла фелахи і його родині ледве зводити кінці з кінцями. Площаобщинних земель, що перебувала у володінні трудящого населення села, поступовоскорочувалася. Крім того, при переході феллахского земельного наділу поспадщину, спадкоємці померлого повинні були платити велику грошову суму, щовони не завжди були в змозі зробити. При невнесенні такої суми наділ земліпереходив до мультазімов. Крім податей і зборів, мультазімов практикувалисярізні форми панщини. Надаючи фелахи сировину, мультазімов змушувалифелахів виготовляти для них пряжу і тканини. У володіннях великих мульта-зимовищестала практикуватися і панщина на полях, особливо там, де вирощувалисякультури, що були предметами вивозу на зовнішні ринки.
Така політика жорсткої експлуатації та покріпаченнябезпосередніх виробників єгипетськими й турецькими феодалами викликалаподальше зубожіння фелахів, руйнування сільського господарства і загальний занепадпродуктивних сил в Єгипті.
Занепад Єгипту з встановленням турецького панування проявився нетільки в сільському господарстві, але і в ремісничому виробництві, причому поряд здосить швидким скороченням ремісничого виробництва, тобто ...
