Албанія в 1918 - 1939 рр..
План
1.Освіта Албанського держави
2.Албанія в роки диктатури А. Зогу
АлбаніяЗогу диктатура політичний
1.Освіта Албанського держави
Албанська незалежність від Туреччини була проголошена Всеалбанскім конгресомнезабаром після закінчення I Балканської війни - 28 листопада 1912 р. Однак створене тоді тимчасовий уряд Албанії великі держави офіційно не визнали.В кінці липня 1913 р. на конференції послів 6 великих держав було прийняторішенні про створення автономного Албанського князівства, контроль над якимпокладався на Міжнародну контрольну комісію (МКК). У грудні 1913 р. були визначені межі Албанії (в основному збереглися понині). Наприкінці 1913 р. великими державами був обраний і перший албанський князь. Ним став один з німецькихможновладних князів (князь Нойвіда) Вільгельм Вид (35 років, протестант, близькеродич німецького імператора Вільгельма II і племінник румунської королевиЄлизавети, капітан прусської армії). 7 березня 1914 князь Вільгельм I і княгиня Софія приїхали до Албанії.
Однак реальною владою в Албанії фактично володіли не князь і непризначене ним уряд, а МКК. У травні 1914 р. почалося селянське повстання під антиурядовими гаслами (В«геть князя-іновірця!В»і т.д.). Албанська феодальна знать використовувала його для підриву влади князя,заявивши про необхідність запрошення на албанський престол мусульманськогоправителя (навіть османського принца). 3 вересня 1914, позбувшись влади в Албанії та підтримки великих держав, князь Вид відбув до Німеччини.Фактично це означало його зречення від престолу (формально він як тепер ужемайор прусської армії відбував до місця служби). В Албанії тривало селянськеповстання і запанувала міжусобна боротьба знаті за владу.
У I світовій війні Албанія офіційно не брала участь. Однак у кінці 1914 р. частина території Албанії була окупована італійськими військами (м. Влера, ит. Валона). Вквітні 1915 р. Великобританія, Франція, Росія та Італія уклали секретнуугода про умови вступу Італії в I світову війну на боці Антанти.По ньому Албанія розчленовується на частини. Італія отримувала право на приєднанняокупованій Влера і о. Сазанів. До Греції повинна була відійти Південна Албанія,Північна Албанія ділилася між Сербією і Чорногорією. Сербські і чорногорськіокупаційні війська вступили на територію Центральної та Північної Албанії вжев червні 1915 р. Т.ч., Албанія втратила свою незалежність.
Після відступу сербської і чорногорської армій в кінці 1915 - початку1916 рр.. Албанія була окупована австро-угорськими та болгарськими військами.Після їх поразки в Албанію вступили французька та італійська армії іперебували там до 1920 р.
На албанської території в роки війни відбувалися численні битви.Вона була розграбована і зруйнована арміями воюючих держав. Місцеве населення (800тис. чол.) змушене було постачати двохсоттисячного окупаційну армію.
Після закінчення війни в Албанію повернулися з еміграції політичні діячі.Виникли патріотичні товариства і комітети. Вони вимагали скликання всеалбанскогозборів. Т.к. велика частина країни була окупована Італією, то з такимвимогою звернулися до італійських окупаційним властям. Італія погодиласяна скликання зборів, проте висунула умову: вона не повинна буде створюватиповновладне албанське уряд, дозволялося освіту лишеНаціональної ради.
25 грудня 1918 було створено тимчасовий уряд (а не рада) в м.Дуррес. Однак воно мало проітальянскій характер. Албанська делегація булавідправлена ​​на ПМК. В кінці 1919 р. великі держави прийняли рішення поалбанському питання, з яким погодилося дурресское уряд: Італія зберігалаВлера і отримувала мандат на управління більшою частиною Албанії.
Известия про це рішення викликали вибух народного невдоволення і масовузбройну боротьбу албанців проти італійських і югославських окупантів. ВНаприкінці січня 1920 працював албанський Національний конгрес. Він прийняв рішенняпро повалення дурресского уряду і про невизнання договору 1915 р. і рішення великих держав по албанському питанню. НК одноголосно прийняв рішення домагатисявідновлення незалежної Албанії в довоєнних кордонах. Було утвореноуряд в м. Тирана, який був оголошений столицею країни.
Грецька і югославська армії змушені були покинути Албанію. Однакіталійські війська зберігали контроль над Влера. Влітку 1920 р. почалася облога Влера албанськими загонами. На початку серпня 1920 р. був підписаний протокол з Італією про виведення італійських військ з Влера (Італія зберігала о.Сазанів, який закривав бухту Влера). У грудні 1920 р. Албанія була прийнята в ЛН. Франція і Великобританія встановили з нею дипломатичні відносини. У листопаді 1921 р. на Лондонській конференції послів 4 держав - Великобританії, Франції, Італії та Японії - буливстановлені нові кордони Албанії і остаточно визнана її незалежність.Албанія зберігала кордони 1913 р., однак частина Косова і Метохії закріплюваласяза СХС.
В Албанії на початку 20-х рр.. склалася дуже складнасоціально-політична обстановка. Влада продовжувала зберігатися в руках вузькогошару феодальної земельної аристократії. Однак розгорнулася боротьба міжрізними політичними угрупованнями. До цього додавалися національні тарелігійні протиріччя (між тугою і гегамі - населенням Південної та північнійАлбанії; між християнами - католиками, православними - і мусульманами).Відбувалися збройні конфлікти.
Формально Албанія залишалася монархією (тому князь Вільгельм Вид невідрікався від трону). У квітні 1921 р. пройшли перші в історії Албанії вибори впарламент - Національна рада. Вони були двоступінчастими (2 тури; у першомуобирали виборців, які голосували у другому турі) і не загальними. Прізвища вписувалисяв бюлетень від руки (за безграмотних писали В«добровольціВ», що викликаломахінації). У парламенті утворилися 2 партії - народна (буржуазнідемократи, лідер - православний єпископ Фан Нолі) і прогресивна (консерватори- Мусульмани і католики, орієнтувалися на Італію). Боротьба фракційзумовила часту зміну урядів. В кінці 1921 р. уряд сформувала Народна партія. Керував урядом фактично МВС полковникАхмет Зогу.
У березні 1922 р. опозиція підняла проти уряду збройнеповстання, яке було швидко придушене. Зогу провів чистки в адміністративномуапараті. У грудні 1922 р. він став прем'єр-міністром (зберігши посаду мвс).Народна партія перетворилася в його кишенькову фракцію в парламенті. З її лаввийшли багато політиків, незадоволені диктаторськими устремліннями Зогу (в т.ч.Нолі). Стала складатися демократична опозиція. Під її впливом Зогупроголосив В«європейську програмуВ» з 4 принципів (оксіденталізм - входженняв західну цивілізацію) - демократії, парламентаризму, аграрної реформи таборотьби проти феодалізму. У грудні 1922 р. була прийнята конституція. Формально монархія не скасовувалася, і продовжував існувати регентський рада,призначає уряд і командував НД Члени РС (4) обиралисяпарламентом на 3 роки. Парламент - Національна рада - складався з 1 палати таобирався на двоступеневих виборах. Виборче право отримало чоловіченаселення з 18 років. Однак уряд Зогу в своїй політиці йшло в розріз зпроголошеними буржуазно-демократичними принципами.
Албанія залишалася відсталою країною. С/г не було в змозі забезпечитинаселення продовольством (в т.ч. основними культурами - пшеницею і кукурудзою).Албанія отримувала продовольчу допомогу по лінії ЛН (допомога також надававамериканський Червоний Хрест і фонд Рокфеллера). У с/г зберігалися феодальніпережитки. Існувало велике поміщицьке землеволодіння і відкупна системазбору податків. Імпорт перевищував експорт в 6,5 разу. Не було національної грошовоїодиниці (в обігу перебували золоті турецькі монети, австрійські крони,французькі франки, грецькі драхми, американські долари). Фактично відсутнямережа шосейних і ж/д (була 1 дорога, побудована австрійцями, а перша ж/д булапобудована в 1947 р.). Не були обладнані порти.
У 1923 р. в Албанії розгорн...
