Туреччина і держави Антанти в роки Першої світової війни
Зміст
Введення
1. Джерела та історіографія
2. Туреччина у зовнішньополітичних інтересах держав Антанти в1914
2.1 Інтереси західних держав в Туреччині
2.2 Внутрішнє становище Туреччинияк фактор її зовнішньої політики
2.3 Вступ Туреччини у війну з Антантою
3. Позиції Росії Англії та Франції з питання про протоки
4. Туреччина і держави Антанти на Балканаху другій половині 1914 - 1918 рр..
Висновок
Список використаних джерел
Введення
Вивчення першої світової війни не втратило своєї актуальностіі в наші дні, так як воно безпосередньо пов'язане з вирішенням однієї з найбільш пекучихпроблем сучасності - проблемою війни і миру.
Вивчення дипломатичної боротьби обох ворогуючих угруповань(Антанти і країн Центрального блоку) у чорноморському басейні (питання про протоки),а також на Балканському півострові за залучення більш слабких країн на свій бікнапередодні та під час Першої світової війни представляє не менший інтерес, ніж безпосереднєвивчення військових операцій. В ході розгорталися подій дуже цікава зовнішньополітичнапозиція Росії, яка вирішальну роль у битвах війни відводила саме Балканам,вважаючи їх важливої вЂ‹вЂ‹економічної артерією для Туреччини. Слід зазначити, що в цьомудумці Росія мала суттєві розбіжності зі своїми союзниками по Антанті. Росіявважала, що з перекриттям вищеназваної артерії можна було забезпечити тяжкеположення Туреччини, а також економічний крах Німеччини та Австро-Угорщини, їх нездатністьв найближчому майбутньому продовжувати війну. Саме тому йшли запеклі дипломатичнібитви за вступ балканських країн у війну. На основі аналізу дипломатичнихвідносин, "заходів", кроків ворогуючих держав, можна виявити сутнісніпричини, що спонукали ту чи іншу сторону до бойових дій. Проектуючи деякідипломатичні події того часу на день сьогоднішній, ми виявляємо деякіподібності, тому, аналізуючи викладені в роботі факти можна уникнути дипломатичнихпомилок сьогодні. У цьому полягає актуальність обраної автором роботи теми.
У роботі, перш за все, необхідно було виділити максимальнозмістовні розділи про англійських, французьких і німецьких інтересах в Туреччиніі у відношенні проток, про англійських та французьких протиріччях в Туреччині, про причинивступу Туреччини у війну на боці Німеччини.
Ці розділи показують економічну основу політичних подій,пов'язаних зі вступом Туреччини і пізніше Болгарії в першу світову війну і визначилиїї виступ на боці австро-німецького блоку.
Розповідаючи про вступ Туреччини в першу світову війну, автор,перш за все, показує, що англійський уряд і морське командування малиповну можливість не допустити прориву німецьких крейсерів "Гебен" і"Бреслау" в Мармурове море. Однак вони навмисне допустили цей проривдля того, щоб російський флот не міг панувати на Чорному морі, і щоб російськаімперія не могла самостійно захопити Константинополь і протоки, щоб Росіяне вийшла з війни до повної перемоги над австро-німецьким блоком.
У роботі автором наводяться докази, що завдання утриматиРосію якомога довше у війні була основною причиною обіцянки англійським і французькимурядами Константинополя і проток російському царизму, обіцянки, даного підумовою переможного завершення війни з Німеччиною. Англія і Франція, на самомусправі, зовсім не збиралися виконувати обіцянки, дані Росії у відношенні Константинополяі проток, хоча англійське і французьке уряди, використовуючи цю обіцянку,домоглися від царського уряду повного і беззастережного згоди на розділтурецьких володінь в Азії.
Ще одним комплексом подій, безпосередньо пов'язаних з обіцянкоюКонстантинополя і проток Росії, з'явилася Дарданельська експедиція Черчілля, задуманаще в перші дні війни і схвалена англійським і французьким урядами. ОднакДарданельська експедиція 1914 - 1915 рр.. була організована Англією і Францією недля того, щоб передати Росії Константинополь і протоки з метою відвернути турецьківійська з Вірменії і полегшити військове становище Росії, а, навпаки, для того, щобзапобігти захопленню Росією Константинополя і проток.
Таким чином, виходячи з актуальності проблеми, автором булавизначена наступна мета дипломної роботи: простежити розвиток взаєминТуреччини та держав Антанти в умовах Першої світової війни, зосереджуючи при цьомуосновна увага на їх еволюції в найбільш чутливому регіоні Європи - Балканському,де, власне і була розв'язана ця війна. Для досягнення цієї мети були поставленінаступні завдання:
1. Розглянути внутрішнє і зовнішнє становище Туреччини напередоднівійни;
2. Вказати основні причини та передумови вступу Туреччини ввійну на боці австро-німецького блоку;
3. Показати позиції союзників з питань про протоки і намітивсяв результаті між ними розкол;
4. Визначити основні напрями зовнішньої політики держав Антантив Балканському регіоні;
5. Показати еволюцію позиції Туреччини і держав Антанти на Балканськомупівострові в роки Першої світової війни.
У дослідженні автором були використані історико-статистичний,історико-генетичний і порівняльно-історичний методи.
1. Джерела та історіографія
Нещодавно - 1 серпня 2004 людство відзначило сумнудату - 90-річчя з дня початку Першої світової війни, що забрала 10 млн людськихжиттів.
Поштовхом до війни, породженої найгострішими економічними та політичнимипротиріччями між державами, стало Подія 28 червня 1914 р., коли в боснійському місті Сараєво членами конспіративної групи "Молода Боснія" буливбиті спадкоємець австро-угорського престолу ерцгерцог Франц Фердинанд і його жена.23липня Австро-Угорщина пред'явила ультиматум Сербії. Незважаючи на те, що серби погодилисямайже з усіма пунктами ультиматуму, 28 липня Австро-Угорщина оголосила війну Сербії.У відповідь на це Росія почала загальну мобілізацію; після відхилення нею німецькогоультиматуму про припинення мобілізації Німеччина 1 серпня оголосила війну Росії,а 3 серпня - Франції. Під приводом порушення Німеччиною бельгійського нейтралітету4 серпня Англія оголошує війну Німеччині.
Вивчення Першої світової війни в Росії почалося ще до її завершення.Першим із напрямів радянської історіографії цієї війни було військово-історичне.Воно створювалося в основному самими військовими, учасниками війни і тими, хто залишивсяна Батьківщині, і тими, хто опинився в еміграції. Скрізь йшов активний пошук документіві велася їх публікація, видавалися спогади і перші дослідні роботи.Створювалися численні військово-історичні установи та організації, які проводиливелику пошукову та дослідницьку роботу.
В СРСР діяла військово-історична комісія, потім - військово-історичнийвідділ Генерального штабу РСЧА. Багато документів і досліджень публікували військовіакадемії, але здебільшого для службового користування.
Різні журнали, і не тільки військові, друкували безліч матеріалівпро війну, а в 1939-1941 рр.. виходив "Військово-історичний журнал", другенародження якого відбулося в січні 1959 р.
Саме в 20-ті - на початку 30-х років у відкритих і закритих військово-академічнихвиданнях були введені в науковий обіг численні факти про військові діїв 1914-1918 рр.. Публікувалися спогади військових - учасників війни, політиківі дипломатів: А.П. Ізвольського, М.К. Лемке, П.Н. Мілюкова, А.Л. Поліванова, М.В.Родзянко, В.А. Сухомлинова, В.В. Шульгіна та ін
У кінці 30-х років придбання та публікація книг емігрантівприпинилися. Невідомим радянському читачеві й історику залишився величезний пластматеріалів: аналіз великих і малих битв, спогади учасників боїв, різніжурнали та збірники. За кордоном з'явилися і солідні праці з війні 1914-1918 рр..,зокрема, спогади міністра закордонних справ Росії С.Д. Сазонова [17], роботигенералів Ю.М. Данилова, А.І. Денікіна, М.М. Головіна [28], А.С. Лукомського. Одночаснов СРСР йшла...
