Контрольнаробота з курсу Історія України
Тема:
В«ОсвітаДиректорії та її програмні положення В»
Севастополь2010р.
План
Введення
1 Освіта та прихід до владиДиректорії
2 Основні положення Директорії
2.1 Адміністративний устрій
2.2 Аграрна реформа
3 Конфлікти фракцій
4 Погроми
5 Причини падіння Директорії
6 Спроби утриматися
Список літератури
Введення
Директорія - українська,контрреволюційний буржуазно націоналістичний центральний орган влади наУкраїна, утворений лідерами української буржуазно-націоналістичної партії вніч на 14 листопада 1918 в Білій Церкві в обстановці краху німецької окупації ігетьманщини. Головою Директорії був В. К. Винниченка (до лютого 1919),командувачем військами - С. В. Петлюра (з 10 лютого 1919 він же - головаДиректорії). Виступивши з Білої церкви 18 листопада 1918, частини Директорії припідтримці відступаючих німецьких окупаційних військ 14 грудня захопили Київ. Зцього моменту на Україні була встановлена ​​буржуазно-куркульська диктатура.
1 Освіта та прихід довлади Директорії
На території Українибагато хто були незадоволені політичними методами гетьмана П. Скоропадського та в1918р партії просоціалістічной орієнтації організували опозиційний гетьмановіУкраїни національно державний союз. Який на таємному засіданнірозглянув питання про збройний виступ проти гетьмана. Так само було вирішеноне поспішати з відновленням Української Народної Республіки, а визначитиоптимальну форму правління після перемоги повстання. Для управління виступомвибрали тимчасовий верховний орган - Директорію - у складі В. Винниченка(Глава), С. Петлюри, Ф. Швеця, О. Андріївського, А. Макаренко,
Проголошений наНаступного дня гетьманом курс на федеративний союз з небольшевіцкой Росієюприскорив розвиток подій. Члени Д. поспішно прибувають до Білої Церкви, дезосереджена їхня головна ударна сила - формування Січових стрільців тапереходять до активних бойових дій.
Повстання Д протигетьманського уряду відбулося в поворотний для світової історії момент. Завершиласяперша світова війна. Німеччина і Австро-Угорщина підписали капітуляцію, і їхвійська не могли далі виконувати роль стабілізуючої сили а Україні, більштого їх грабіжницьке поведінки стало однією з причин повстання.
Д. вміло нейтралізувавнімців (було укладено договір про нейтралітет з Великою солдатською радою) іперетягнувши на свій бік значну частину гетьманських військ (за Січовимистрілками Коновальця на бік повстанців перейшли ще 8 гетьманських корпусів),проголосивши популярні в народі гасла (радикальна аграрна реформа,відновлення 8-годинного робочого дня та ін) Д. забезпечила собі перемогу.
2 Основні положенняДиректорії
26 грудня 1918р. Д. видаладекларацію, в якій було проголошено курс на утримання рівноваги міжреволюційністю і порядком. Утім, революція залишалася на першому місці.Одним з головних пунктів Декларації була обіцянка експропріаціїдержавних, церковних і крупне землеволодінь для передачі їхселянам. Не менш характерним було зобов'язання уряду діяти вяк представництва робітників, селян і В«трудової інтелігенціїВ» і йогонамір позбавити виборчих прав земельну й промислову буржуазію. З цієюметою уряд скликало з'їзд робітничих депутатів, який повинен бувприйняти на себе функції представницького і законодавчого державногооргану.
2.1 Адміністративнепристрій
Д. проголосилавідновлення Української Народної Республіки на основі трудового принципу,який можна розглядати як паліатив радянської влади. Він відбувся в тому,що вища влада в УНР повинна належати Трудовому конгресу, а на місцяхзнаходитися в руках трудових рад (В«трудових радВ»). Виборчим правомнаділялися тільки трудящі. При цьому незрозуміло було, як провести межу міжтрудящими і експлуататорами. У декларації Д. від 26 грудня це розходження буловстановлено так: В«Класи нетрудові, експлуататорські, які живуть інаживаються з праці класів трудящих, класи, які нищили край,руйнували господарство й відзначили своє правління жорстокостями й реакцією, не маютьправо голосу в розпорядженні державою В». У декларації говорилося про скасуваннягетьманського законодавства. У той же день Д. утворила соціалістичнеуряд України на чолі з українським соціал-демократом В. Чеховським іприйняла рішення про скликання Трудового конгресу.
2.2 Аграрна реформа
Анулювати правоприватної власності на землю і виділити на кожне господарство по 5-6 десятин,але не більше ніж по 15 десятин землі (на Поділлі - до 12, в Поліссі - до 45) ідо 15 десятин лісу. Членам помещечьих сімей дозволялося залишати жебрацькунорму продовольства: по 440г пшениці, близько 90г круп, 156г соняшнику танезначна кількість інших продуктів на добу.
3 Конфлікти фракцій
Однак навоеуряд встиг досягти занадто малого з наміченого, перш ніж воно булорозчавлене численними внутрішніми і зовнішніми проблемами. Ключовим питаннямвнутрішньої політики, який вніс розкол у лави українських політичних партій,був вибір форми влади: помірні соціалісти схилялися до парламентськоїдемократії; ліві радикали прагнули до українського варіанта системи Рад.Ліві радикали очолювані Винниченка, наполягали на тому, що Соціальніперетворення важливі не менш національного визволення, тому, прийнявши заоснову радянську систему, можна позбавити більшовиків їх головного козиря. Більшепомірні націоналісти, яким симпатизував Петлюра, стверджували, що самезахоплення соціалістичними експериментами і як результат - нехтуванняпитаннями створення армії та інших державних інститутів призвело до падінняЦентральної Ради; отже повторювати цю помилку не варто. Отже, старадилема української інтелігенції - що поставити на чільне місце: соціальнуреволюцію чи національне визволення - знову стала яблуком розбрату і посіялаворожнечу і замішання в її лавах.
цивільнийвійна директорія анархія
4 Погроми
Одним з найгіршихпроявів анархії, що охопила в 1919р Україну, була широка хвиля погромів. Підчас революції задавнена ненависть до євреїв підігрівалася середантибільшовицьких сил широко поширеною думкою про те, що євреїсимпатизують більшовикам. Фактично ж більшість євреїв взагалі стояли восторонь від політики, а ті хто ставився до марксистів, зазвичай були меншовиками.У теж час не можна заперечувати того факту, що євреїв було непропорційнобагато в більшовицькому керівництві, серед командирів продзагонів і особливо -під всіма ненависному ЧК. Внаслідок цього в загальному хаосі саме євреї сталиоб'єктом відомості старих рахунків і жертвою нових нещасть.
За оцінками істориків, підчас погромів в Україні 1919 - 1920 рр. загинуло від 35 до 50 тис. євреїв.Фахівець з історії громадянської війни в Україні і на півдні Росії Пітер Кенеззазначає, що В«до приходу Гітлера найбільш масове знищення євреїв вновітній час відбулося в Україні під час громадянської війни. За побиттяєвреїв несуть відповідальність всі учасники подій, навіть більшовики. Однакнайбільша кількість жертв припадає на Добровольчу армію (білих).Програми, організовувані білими, відрізнялися від масових убивств, учинених їхпротивниками; вони були більш методичними, ретельно організованими, інакшекажучи найбільш сучасними Інші програми були справою рук селян. Дотого ж у програмах Добровольчої армії брали участь три різні сили:селяни, козаки і російські офіцери ... Надзвичайно кривавий характер цих звірствможна пояснити тим, що ці три типи вбивць доповнювали один одного В».
Хоча головну відповідальністьза погроми несе Добровольча армія, що рухалася в Україну з Дону влітку1919р, серію погромів учинили також і сили Д. (особливо не регулярніпідрозділи отаманів). Найбільш серйозні відбулися в Проскурові, Житомирі,Черкасах, Рівному, Фастові, Коростені та Брахмаче. З них найбільш диким іжорстоким був погром у Проскурові в лютому 1919р, спровокований отаманомСемесенко, під час якого загинуло кі...
