Чехословаччина в 1918-1939рр..
План
1.Освіта Чехословацької держави
2.Чехословаччина в 20-х-30-х рр.. XX в.
3.Чехословаччина в системі міжнародних відносин
1. ОсвітаЧехословацької держави
Чеські землі належали Австрійській частині Австро-Угорщини і були однієюз найбільш розвинених, в т.ч в індустріальному плані, частин імперії. Словаччина належалаУгорської корони і була в основному аграрної територією. Після початку Iсвітової війни ключові чеські та словацькі національні партії оголосили про своюлояльності династії Габсбургів. Однак у зв'язку з кризою Австро-Угорщини іперспективою її розпаду з'явилася ідея рішення чеського і словацькогонаціонального питань поза межами Габсбурзької монархії. Все більш популярноюставала концепції утворення незалежної Чехословацької держави. Вроки I світової війни відбулася консолідація національно-патріотичних сил вЧехії та Словаччини, а також в еміграції. У Парижі в 1915 р. був створений Чехословацька національна рада (професор Томаш Гарріг Масарик). У Росіїоформився Союз чехословацьких товариств, що поставив метою створення чеськихлегіонів їх емігрантів і військовополонених для допомоги Антанті. У Празі восени 1916 р. був створений Празький національний комітет з депутатів австрійського парламенту від чеськихполітичних партій. Його очолив Карел Крамарж (керівник НДП). 6 січня 1918 він оголосив декларацію про необхідність створення суверенної Чехословацької держави вВідповідно до права всіх націй на самовизначення. 30 травня 1918 в м. Піттсбурзі (США) представники чеських і словацьких емігрантських організацій, в т.ч.Чехословацького національної ради в Парижі, уклали угоду(Піттсбурзького) про необхідність домагатися об'єднання чехів і словаків в одномудержаві. Словаччини були обіцяні власна адміністрація і парламент,словацька мова отримував в ній статус державного. У вересні 1918 р. в Словаччині було створено Словацька національна рада.
Влітку 1918 р. Антанта визнала емігрантську організацію Масарика в якостімайбутнього уряду Чехословаччини. Це означало, що Антанта вперше офіційновизнавала право чехів і словаків на самовизначення. У липні 1918 р. ПНК провів реорганізацію і включив до свого складу представників від усіх національних політичнихсил. Таким чином, утворилося 2 змагалися претендента на владу -Національна рада в Парижі і ПНК.
Восени 1918 р. австрійський уряд усвідомило невідворотністьпоразки у війні. Воно почало вивезення з Чехії вугілля, продовольства,промислового устаткування, ж/д парку та ін майна. 14 жовтня 1918 по заклику ПНК по всій Чехії прокотилася загальний страйк проти грабунку Чехії. Цеприскорило розпад Австро-Угорщини. Австрійські власті вже не могли контролюватиобстановку. 14 жовтня національним рада в Парижі оголосив себе тимчасовимурядом Чехословаччини. Імператор Карл Габсбург, прагнучи запобігтирозпад Австро-Угорщини, видав 16 жовтня маніфест про перетворення імперії всоюз національних держав і про надання чехам та іншим народамнаціональної автономії. Однак це запізніле пропозиції 17 жовтня буловідкинуто чеськими депутатами австрійського рейхсрату. 28 жовтня, в деньзапиту Австро-Угорщиною перемир'я у Антанти, Празький національний комітетвидав закон № 1. В ньому заявлялося про взяття ПНК влади в свої руки іпроголошувалося утворення самостійного Чехословацької держави. Цеозначало перемогу національно-демократичної революції в Чехословаччині.
30 жовтня 1918 Словацька національна рада в м. Турчанська святийМартін опублікував т.зв. В«Мартинська деклараціяВ». У ній оголошувалося пронезалежності Словаччини від Угорщини і про об'єднання її з Чехією. Однак влада вСловаччині цей комітет взяти не зміг. Слідом за тим ПНК проголосив себеТимчасовим Революційним Національними зборами Чехословаччини. 14 листопада 1918 він оголосив про позбавлення влади династії Габсбургів і проголосило Чехословацьку республіку. Булаприйнята Тимчасова конституція, яка закріплювала республіканський лад,принцип поділу влади, верховенство права. В ході переговорів міжПаризьким національною радою і Празьким національним комітетом був швидкодосягнутий компроміс: президентом країни був обраний Томаш Масарик (1850 - 1937гг.), а прем'єр-міністром першого уряду (в листопаді 1918 - червні 1919 рр..)став Карел Крамарж. У Чехословаччину стали прибувати т.зв. чехословацькі легіони.На початку грудня 1918 р. угорська армія покинула Словаччину, і туди увійшличеські війська. Було утворено спеціальне міністерство у справах Словаччини.Міністр отримав надзвичайні повноваження.
Таким чином, восени 1918 р. виникла Чехословацька республіка. Вонаоб'єднала лише 21% території і 26% населення колишньої Австро-Угорщини. Понадтретини з 13,5 млн. чол. населення країни склали національні меншини -німці (3 млн. чол, тобто 23% усього населення країни; компактно проживали вСудетської області), угорці, поляки, русини. Це створювало передумови длявиникнення в майбутньому сепаратистських націоналістичних рухів. В той же часв Чехословаччині було сконцентровано 2/3 імперської промисловості. Цеавтоматично включило Чехословаччину в десятку найрозвиненіших в індустріальномуплані країн світу. Вона вже тоді була індустріально-аграрною державою(50% населення становив робітничий клас; в с/г було зайнято 37% населення, 13%становили середні верстви).
Межі Чехословаччини були оформлені на Паризькій мирній конференції. Вонаскладалася з трьох частин - Чехії (Богемії і Моравії), Словаччини та ЗакарпатськоїУкраїни (Підкарпатської Русі). Влітку 1920 р. спеціальна конференція 4 великих держав розділила між Чехословаччиною та Польщею спірну Тєшинську область вВерхній Сілезії (багата вугіллям; поляки претендували і на чехословацьку частинаТешінкой Сілезії). Всі держави, що утворилися при розпаді Австро-Угорщиниабо отримали від неї якісь території, були зобов'язані Антантою виплачуватисвоєрідні репарації - т.зв. В«Борг звільненняВ». Загальна сума цих платежівсклала 1,5 млрд. золотих франків. Чехословацька частка була визначена врозмірі 750 млн. золотих франків. Крім того, Чехословаччина повинна булавиплатити ще 250 млн. золотих франків союзникам за зміст чехословацькихлегіонів, які воювали на різних фронтах I світової війни.
Після проголошення в Угорщині в березні 1919 р. Радянської республіки на території Словаччини було введено надзвичайний стан. Угорськачервона армія змогла на початку літа 1919 р. розбити чеські частини і зайняла більшу частину Словаччини. Був здійснений експорт революційних порядків зУгорщини, і 16 червня 1919 р. у м. Пряшів була проголошена Словацька радянськареспубліка. Її столицею став р. Кошице. Верховним органом влади став Революційнийурядовий рада (у складі 20 наркомів). Була оголошена націоналізаціябанків, транспорту, великих підприємств і земельних володінь. Почалося створеннячервоної армії. Зі Словаччини радянську владу планувалося потім поширитиі на Чехію. Однак Антанта пред'явила Угорщини ультиматум: вивести угорськуармію зі Словаччини. Після цього в початку липня 1919 р. туди були введені чеські війська. Чехія і Румунія окупували також Закарпатську Україну.Словацька радянська республіка, проіснувавши 3 тижні, пала. Словаччина івелика частина Закарпатської України остаточно ввійшли до складу Чехословаччини.
У червні 1919 р. відбулися вибори у Тимчасовій національні збори. НДПїх програла. Перемогу здобула СДП. Новий уряд було сформовано на коаліційнійоснові представниками СДП, аграрної партії і національно-соціалістичноїпартії. Прем'єр-міністром став лідер соціал-демократів Властіміл Тусар.
...
