Зміст
Введення
1. Передумови революції
2. Початок і хід революційнихвиступів
3. Розстановка політичних силв країні. Роль шиїтів в революції
4. Перемога революції
5. Значення та наслідкиреволюції
Висновок
Список використанихджерел
Введення
Іранськареволюція 1978-1979 рр.. - Одне із самих яскравих і незвичайних подій останньоїчверті XX століття. З точки зору широтибрали участь в ній шарів - це справді народна революція; весь її хідсвідчить, що коли в рух проти пануючого режиму залученіосновні верстви народу, запобігти його крах стає, як правило,неможливо. Ні озброєна до зубів півмільйонна армія, ні здобуласумну популярність своєю жорстокістю політична поліція - САВАК, ні всемірнапідтримка режиму Мохаммед-Рези Пехлеві правлячими колами провідних держав світу татранснаціональними корпораціями не змогли зупинити могутній потік народногоруху. Змітаючи на шляху всі перепони, часом наростаючи, революційна хвиляв кінцевому рахунку розбила в пух і прах так звану шахіншахскую політичнусистему. Інститут монархії на іранській землі, 2500-ліття якого в 1971 р. було урочисто відсвятковано за участю керівників безлічі держав, припинив своєіснування.
Сьогоднібагато істориків і політологів задаються питанням: а чи застосуємо в принципі термінВ«РеволюціяВ» до подій 1979 року в Ірані? Як у самій країні, так і за їїмежами є люди, які на це питання відповідають негативно. За їх твердженнями,те, що сталося тоді, є не більше ніж перехід влади від однієї групи доінший без корінних перетворень в соціально-економічній структурі країни.Такої думки дотримуються деякі автори лівого спрямування. При поясненні тихпроцесів, які призвели до повалення монархії, вони воліють використовуватитерміни В«бунтВ» і В«заколотВ».
Приводомдо такої думки також служить той факт, що події в Ірані були пронизані духомрелігійності, і повернення до древньої релігії - це не прогресивне перетворення,а повернення назад.
Однакбагато дослідників так не вважають. Вони не сумніваються в тому, що в Іранівідбулися важливі і широкі перетворення в політичній, економічній ідуховній сферах, і, що б там не говорили, іншого слова, окрім як В«революціяВ»,до них не застосуєш.
У данійроботі ми спробуємо відповісти на запитання, який був характер подій в Ірані ічи можна ці події вважати революцією.
Актуальністьтеми дослідження обумовлена ​​тим, що і сьогодні проблемі арабських країн приділяєтьсявелике значення. Іранська революція ще не завершила свого розвитку. Країнапостійно шукає нові шляхи як у зовнішній політиці, так і увнутрішньодержавному пристрої.
Новизнадослідження полягає в тому, що цій проблемі в літературі і пресіприділялося мало уваги, лише деякі істоікі аналізували причини,призвели до революції та її значення для країни і регіону в цілому.
Метоюкурсової роботи є вивчення особливостей ісламської революції в Ірані.
Длядосягнення мети поставлені наступні завдання:
-вивчити літературу по темі і думки різних дослідників;
-проаналізувати політичні, економічні, соціальні та релігійніпередумови революції;
-простежити хід революції;
-визначити роль шиїзму в організації та проведенні революції;
-з'ясувати характер революції та її значення для розвитку Ірану.
Привиконанні роботи використовувалися підручники з новітньої історії країн Азії,статті в періодичній пресі та в мережі Інтернет.
1.Передумови революції
Передісторіяреволюції почалася задовго до її звершення. У 1941 році одночасно з введеннямв країну радянських і британських військ прийшов до влади останній іранський шах,Мохаммед Реза Пехлеві. Його 38-літній необмежену правління Іраном булоперервано лише одного разу, в 1953 році, коли шах був змушений на короткий термінпокинути країну через суперечності з прем'єр-міністром. Мохаммад Моссадикнаціоналізував знаходяться в основному в приватних (здебільшого англійських)руках нафтовидобувні компанії. США і Великобританія у відповідь на це оголосилибойкот іранської нафти, а 19 серпня 1953 року в результаті перевороту,підготовленого ЦРУ, Мосаддик був зміщений і поміщений у в'язницю. Шах повернувся вІран і знову приватизував нафтову промисловість.
Як зазначаютьХ. Інарі і М. Лотфі, питання про причини революції і зараз не отримавостаточної відповіді. В«Західні суспільствознавці, як марксисти, так інемарксисти, аналізували передумови швидкого падіння шахіншахского режиму тависували різні погляди, але більшість концепцій нагадувало постріл вісторію. Ні теорія класової боротьби, ні аналіз росту середнього класу в містахі міграції найбідніших верств, ні перерахування лрізнаков, за якими в іранськомусуспільстві неминуче повинні були змінюватися і форма і характер влади, не далипереконливого і принципово вірного відповіді на питання: яким чином цяпотужна і випробувана структура розвалилася протягом одного року? Чомувиявився недієздатним урядовий апарат, вдосконалювати рокамив боротьбі з опозиційними режиму силами? Зараз ці питання представляються щебільш складними і заплутаними, ясно лише, що режим переживав кризу, подібнукризі французької монархії або перипетіям Жовтневої революції в Російськійімперії В»[7, 134].
Шах проводиврадикальну вестернізацію Ірану. У зовнішній політиці він безумовноорієнтувався на США, які намагалися не допустити появи новогосоціалістичної держави на багато в чому про-радянському Середньому Сході. Будьопозиція монархії була заборонена і жорстоко придушувалася. Особливу загрозу шаховіявляло ісламське духівництво, оскільки В«Біла революціяВ« Пехлеві не булапопулярною серед релігійного населення Ірану. Одним із найбільш непримиреннихкритиків шаха був священик з Кума Рухолла Хомейні.
Хомейнізасуджував надання права голосу і права бути обраним жінкам іпредставникам релігійних меншин. Слідом за його арештом 5 червня 1963 поІрану пройшла серія демонстрацій і акцій протесту, в результаті силового розгонуяких загинуло від 86 (за офіційною інформацією) до 15 тисяч (за інформацієюпротествовавшіх) людина. Хомейні був поміщений під домашній арешт, але через 8місяців знову вийшов на свободу і продовжив антішахское діяльність. У листопаді1964 Хоменій був заарештований і висланий з країни.
В еміграціїХомейні продовжив революційну діяльність. У своїй головній праці, В«Ісламськадержава В», він виклав основні принципи державного устрою, якепотім буде названо ісламською республікою. Книги та аудіокасети з виступамиімама контрабандою перекидалися в Іран і поширювалися серед населення,читалися в мечетях.
Тим часом,політика Пехлеві практично не змінилася. У 1970-х стався цілий рядподій, які погіршили становище монархії. Так, в 1971 році широко відзначалося2500-річчя перської монархії. До спеціального прийому, на який булизапрошені виключно зарубіжні гості, влади заготовили більше тонниосетрової ікри. Особливе роздратування серед населення викликав той факт, що в той жечас в Сістані та Белуджистані була сильна посуха і загроза голоду.
В цей жечас в Ірані відбувається так званий "нафтовий бумВ». У 60-х роках Захід увозраставших масштабах почав поглинати основне природне багатство Ірану -нафта. Бажаючи в що б те не стало зберегти контроль над іранськими нафтовимиджерелами, західні держави всіма засобами сприяли збереженнюшахського режиму, розглядаючи його в якості захисника своїх інтересів, боіранська верхівка не йшла на радикальне розв'язання суперечностей між західнимимонополіями і Іраном, воліючи шлях компромісів і поступок. Ця тенденціяособливо рельєфно виділялася на тлі нової ситуації міжнародногоспівпраці. В кінці 60-х - початку 70-х років склалися певніпередумови для перебудови існуючої системи світових господарських зв'язківна базі рівноправності. Одночасно в значній мірі завдяки підвищеннюролі сировини у світовому господарстві, а також багаторазовому зростання цін на нього,особливо на нафту і нафтопродукти, різко піднялося економ...
