В«ЕпохаКОЛЯ В»: німецький неоконсерватизм і об'єднання Німеччини
План
1.Г. КОЛЬ інімецький неоконсерватизм
2. Крах східнонімецького соціалізму і об'єднання Німеччини
3. Політичне і соціально-економічний розвитокоб'єднаної Німеччини
1. Г. КОЛЬі німецький неоконсерватизм
Політичний рейтингГельмута Коля в момент приходу до влади був досить невисокий. Його іміджразюче відрізнявся від сформованого за попередні десятиліття уявлення пролідерах західнонімецької політичної еліти. Великоваговий здоровань, зростанням в 193 сантиметри і вагою далеко за сотню кілограмів, буквально випромінює добродушність іСердечна, але періодично буває різким і жорстким - вінцілеспрямовано створював образ В«простого німцяВ», доступного та зрозумілого, зівсіма недоліками і достоїнствами свого народу. Але в ХДС Коль був відомийяк майстер політичних інтриг, тонкої апаратної гри, людина, яка В«вмієдружити В»з потрібними людьми і винагороджувати відданих прихильників. Народжений в 1930 р., Коль належав до того покоління, яке бачило війну, але не відчувало комплекс провини ігіркоти. Для нього, католика і консерватора по вихованню і переконанням,прийшов в ХДС ще в студентські роки, не становило проблеми сприйматисвіт таким, яким він став, реагувати на зміни і перебудовуватися вВідповідно до них.
Гельмут Коль очоливплеяду політиків, які розробляли нову концепцію християнсько-демократичногоруху, близьку за духом і основним програмним настановам до неоконсервативноїідеології. Його найближчими соратниками стали генеральний секретар партії КуртБіденкопф, його наступник Хайнер Гайслер, а також керівник соціальнихкомітетів Норберт Блюм. Німецькі неоконсерватори, так само як і їхамериканські та англійські однодумці, критикували етатизм епохи ГМК, ідеюВ«Держави добробутуВ», психологію соціального утриманства ібезвідповідальності, прожектерство шукачів В«ідеальної моделіВ» громадськогопристрої. Вони закликали до відродження традиційних устоїв суспільства,моральному оздоровленню, зміцненню базових елементів соціальної структури -сім'ї, церкви, власності, держави. У той же час Коль уникав говоритипро В«неоконсервативної революціїВ», не вважаючи за необхідне протиставлятивласну програму всієї післявоєнної демохрістіанской традиції. ЯкщоВ«Програма принципівВ» ХДС 1978 ще відображала новаторські амбіції новогопокоління християнських демократів, то згодом Коль спробував відмовитися відполітизації державного управління, від агресивного фракційного іміжпартійного протистояння, орієнтуватися на прагматичні завдання іспиратися на консенсус впливових суспільних сил.
Німецькінеоконсерватори нерідко апелювали до класичних принципів соціальногоринкового господарства, сформульованим ще Ерхардом., В умовах структурногокризи індустріальної економічної моделі Ц надзвичайно актуально звучалиідеї про необхідність відмовитися від протиставлення дирижизму і лібералізму,регульованою, планової економіки та конкурентного, ринкового порядку, про те, щоефективно функціонуючий ринковий механізм сам по собі є найбільшсоціальним. економічним порядком, а матеріальний добробут, що досягаєтьсяособистою працею і передбачає особисту відповідальність, стає важливимфактором духовного, морального розвитку людини. У концепцію німецькогонеоконсерватизму цілком органічно увійшли ключові орієнтири післявоєнноїхристиянської демократії - свобода індивіда як поєднання права на особистий вибірі відповідальності за нього, конкурентна основа економічної діяльності,нерозривно пов'язана з політичним плюралізмом і змагальністюполітичного процесу, соціальна збалансованість, що досягаєтьсяпослідовною реалізацією принципу субсидіарності в господарській,соціальній, політичній, культурній сферах, захищеність індивіда відекономічного і політичного насильства в поєднанні з існуванням сильноїдержави, здатної проводити активну і спадкоємний політику.
Г. Коль жорстко критикувавпрагнення лівих соціал-демократів до посилення планового початку економіки,розширенню системи соціального забезпечення, використанню бюджетного дефіциту івисокого оподаткування в якості інструментів, що забезпечують експансіюсоціальної держави. Але в той же час він міг спертися на досвідантикризової політики соціал-ліберальної коаліції. Вже Шмідт використовувавбагато методи, які є основою В«неоконсервативної революціїВ» в інших країнах,- Монетаризм, перехід від соціального забезпечення, що охоплює всі верствинаселення, до програм адресної підтримки, політику бюджетної економії,стимулювання малого бізнесу і сучасних напрямків НДДКР. Таким чином,німецький неоконсерватизм виявився позбавлений революційного пафосу і духуідеологічної конфронтації. Г. Коль орієнтувався на конструктивний діалог зіусіма політичними силами при ясному розумінні власних стратегічнихцілей. Для нього стала характерною своєрідна В«повільністьВ» в ухваленнірішень, прагнення уникнути кон'юнктурної поспішності і дати проблеміВ«Грунтовно відлежатисяВ», вносити перелом в розвиток подій в той момент,коли ефект кроків був би найбільшим, а їх безальтернативність- Очевидною. При цьому благо-даруючи своїй енергійності та здатності донестандартних дій, Г. Коль не давав підстав для докорів у інертності іпасивності. Такий політичний стиль швидко перетворив Г. Коля в одного знайбільш популярних і авторитетних політиків країни, що викликають довіру упредставників різних верств німецького суспільства.
Прагнучи зміцнити своїпозиції в парламенті, Г. Коль ініціював розпуск Бундестагу та проведенняпозачергових виборів. Вони відбулося 6 березня 1983 р. і принесли переконливу перемогу нової правлячої коаліції. ХДС отримав 38,2% голосіввиборців і 192 мандата, ХСС - 10,6% голосів і 52 мандати, ВДП - 7%голосів і 34 мандати. СДПН за підтримки 38,2% виборців зуміла формальноскласти найбільшу партійну фракцію - 193 депутати, але далеко поступалася повпливу парламентській більшості.
Головною несподіванкоювиборів 1983 р. стало успіх В«зеленихВ». Вони отримали підтримку 5,6% виборціві вперше створили фракцію в Бундестазі (27 депутатів). На виборах В«зеленіВ»виступали з новою партійною програмою, прийнятою на V з'їзді в січні 1983 р. гаслом її стали слова: В«Осмислено трудитися - солідарно жити. Проти безробіття іскорочення соціальних прав В». При збереженні найважливіших принципів свогоруху, В«зеленіВ» включили в програму ряд актуальних соціально-економічнихзавдань, спрямованих на збільшення державних капіталовкладень уенергетику, транспорт, житлове будівництво, на боротьбу з безробіттям,інфляцією, згортанням соціальних та громадських послуг. Пропонувався перекладсуспільно значущих засобів виробництва в В«нову суспільну формувласності В», що передбачає широке самоврядування. В якостістратегічної мети В«зеленіВ» розглядали побудову нового В«екологічноголаду В», солідарного та демократичного суспільства, що виключає експлуатацію яклюдини, так і природи.
Перетворення В«зеленихВ» впостійний елемент партійного спектру мало величезне значення для стабілізаціївсієї політичної системи ФРН Керівництву партії В«зеленихВ» вдалосяконсолідувати діяльність самих різних угруповань з В«позапарламентськоїопозиції В»- радикалів-екологістів, що тяжіють до міжнародної організаціїВ«ГрінпісВ», помірне В«парламентськаВ» крило, що орієнтується на участь узаконодавчому процесі, антивоєнні і антифашистські групи, студентськихактивістів. Тим самим склався унікальний механізм інтеграції В«нових соціальнихрухів В»в політичну систему країни. Виняток становили лишеправорадикальні угруповання. Найбільшою з них стала утворена в 1983 р. Партія республіканців. Її програма включила ідеї крайнього націоналізму і реваншизму.Як і раніше дестабілізуючу роль грав тероризм.
Політичне переважанняоновленого християнсько-демократичного руху залишалося очевидним напротягом усього десятиліття. У 1984 р. президентом ФРН був обраний один ізнайавторитетніших керівників ХДС Ріхард фон Вайцзеккер. На...
