Курсоваробота
на тему:В«Битва за Дніпро.Нові аспекти проблеми В»
Зміст
Вступ
1. Підготовка до штурму Дніпра
2. Створення Букрінського плацдарму
3. Бої в районі Запоріжжя
4. Кіровоградський напр
5. Контрудар ворога
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Відомо, Що битва заДніпро та Київ увійшла в Історію Війни проти нацизму Як складового частина зусіль нашого народу в здобуттіПеремоги. Значний мірою вон вплінула на подалі хід воєнніх Дій и спріялаРозгром ворога. Водночас ці Події надто загероїзовані, в їх горнілі поклалиголови, часто даремно з вини командування Всіх рівнів, сотні тисяч людей,здебільшого молодих. Саме їх, необстріляніх, "зелених" у дерло Черга кидали в Бій. Кидаличасто без обмундірування, відповідного озброєння, навіть без Прийняття присяги,без відповідної артпідготовкі, підтрімкі танкової частин. Їх прізівалі такзвані Польові військкоматі, які діялі в складі частин, Що наступали. Цівійськкоматі мобілізовувалі Всіх здатно тримати зброю, навіть 16-17-річніххлопців. Відразу після визволення того чи іншого села або населеного пунктунашими військамі от фашістів, Туди и заходили так звані Польові військкоматі,Що складаліся Як правило Із взводусолдатів и кількох офіцерів. Починаєм Фактично облави по хатах. Шукаломолодих хлопців и при цьому Ніхто не харчуються їх паспорти, не цікавівся віком.Вірішувалі офіцері, вірішувалі на око кому скількі пріблізно РОКІВ, не слухаючінавіть Батьків, в основному матерів, бо Чоловіки булі на Фронті, які намагалісядоказат ЦІМ недолюдки, Що їх дітям НЕ має галі 18-ти РОКІВ и Що смороду нездатніПоки до військової служби, тім Більше відразу йти в Бій. Булі Середмобілізованіх и колішні військово-полонені Південно-Західного фронту, якіх укількості прежде 270 000 відпустілі в 1941 году, наклопотання родічів, німці. Смороду жили Зі Своїми сім'ямі и ніякіх злочінів протіРадянської влади не чинили. Альо де там! Для військкоматніків смороду буліпотенційнімі зрадниками, так само и для командування військовіх частин, Щовізволялі Лівобережну Україну. З цього приводуписьменник А. Дімаров пише: "Незабуду, Поки жітіму, одну атаку взимку сорок третього ... Німець засів заЦегляний мурами металургійного комбінату, понад водосховіщем, и полковник, иЙого комісар не придумали нічого кращє, Як кинути в атаку кількасотновобранців, якіх НЕ встіглі галі ї обмундіруваті Та як слід озброїті. Смородувісіпалі на лід водосховіща велічезнім натовпом, и німці, підпустівші їх Майжевпрітул, Вікос до ноги. Вся крига стала Кривава-Чорна от трупів ".
А вісь рядки запису вЩоденнику О. Довженка від 16 грудня 1943 року: "усіх мучити думка про нелюдські, небачені страждання народу.Розповідають, Що на Україні почінають вже готувати до мобілізації шістнадцятілітніх,Що в бої гонять погано навченості, Що на них дівляться Як на штрафніків и Нікомуїх не шкода, Нікому ... "
У результаті Вже 1943року Під годину битви за Дніпро колішніх військово-полонених вважаєтся вінуватцямітрагедії 1941-го: посібнікамі окупантів. Ці солдати з відома командувачаВоронезького фронту (командував ним М. Ватутін) i у військах цього фронту їхБуло найбільше, ішлі в атаку без належно озброєння и підготовкі и в такийспосіб спокутувалі свою "провину" окупації. Про ці, так само Як и проті, Що їх часто кидали в атаки, в якіх в тій момент Не було особлівоїнеобхідності, за Якість вісоткі, свідчілі О. Довженка, А. Дімаров, В. Астафьєв,генерал армії М. Лященко, О. Гончар та Інші. Генерал М.Лященко, Наприклад,писав: "Справді, в тій війні Багато смертейнічім НЕ віправданіх. Зустрічаліся воєначальнікі и командира, які прагнулідосягті успіху за будь-яку ціну ". Априкладом для них булі тій же Г. Жуков, І.. Конєв, М. Ватутін и деякі Інші. Дляних найвищу, Що створі бог, -Людський життя, Було ніщо. Плюндруваліся честь, гідність, Совість. Натомістьлайка, наказ згори булі Найвищий судом. Тій же Г. Жуков Під годину битви за Дніпрои пізніше наказував розміновуваті німецькі мінні поля, які зустрічаліся нашляхбули військ, які булі Під Його командуванням таким чином. "Коли ми наштовхуваліся на мінне поле,- Говорів ВІН при зустрічі з командуючім військамі союзніків Д. Ейзенхауером у1945 р., - То наша піхота атакувала Його так само нібі то Його там не Було.Втрати, які ми несли від протіпіхотніх МІН, мі вважаємо рівнімі Тільки тім, якіб понесли від кулеметного вогню и артілерії, ЯКЩО б німці Замість мінніх поліввірішілі захіщаті Цю ділянку сильним військовим з'єднанням. Проти атакуючапіхота НЕ підріває міні протітанкові. І після того, Як вон пронікає в глибинностімінного поля и створює плацдарм, підходять сапери и роблять проходь, через якіМоже пройти наша Бойовий техніка ".Ейзенхауер БУВ шокованій и сказавши: "Я ясно уявів собі яскраве картину того,щоб трап з будь-яким американська або Британська командуючім, ЯКЩО б ВІНзастосував подібну тактику ".Може самє того мі ї маємо сотнітісяч НЕ поховань солдатів, чії кісткі біліють в лісах та полях. Може, томудеякі Наші воєначальнікі зводять дачі на місці колішніх солдатськіх поховань,або наказувалі у Перші Дні ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ нічім НЕ захіщенім відрадіації солдатам саперними лопатками скідаті графіт з даху зруйнованогореактора. А коли їх пізніше ЦІМ дорікалі, то смороду заявляли: "ну подумаєш, загінуло кілька десятківсолдатів "! Може тому 23 лютого и 9 травня ми восновним бачімо старших офіцерів та генералів на урочистих заходах. А де жрядові піхотінці, на якіх Віпа Основний тягара Війни? І Це при тому, Щокількість учасніків Війни, за словами Президента України все більшає истановіть в два рази Більше, Ніж в России. Прикрити, Що самє рядові найчастішегинут и ніні. Скількі їх полягло в Афганістані. Альо тут не зафіксовано жоднихвипадка, щоб воювали там діти або онуки генералів, адміралів та маршалів. Смороду,Як правило, займають Місця у військовіх академіях або службовця далеко віднебезпечних "Вогнище", однак повернімося до битви за Дніпро и Київ.
1.Підготовка до штурму Дніпра
На кінець вересня1943 року радянські Війська Вийшли до Дніпра на Фронті прежде 750 кілометрів.Центр бойових Дій перемістівся в район середньої течії річкі. Позаду БУВ Сталінград, Курська битва, якіспріялі завершення корінного перелому у війні. Візво-лено декілька українськихміст и сіл. Дерло на землю України ступили солдати п'ятсот сімдесят третього полку 195-їстрілецької дівізії 1-ї гвардійської армії Південно-Західного фронту. У тій жедень воїнів-Визволителів побачим жітелі дерло українських сіл: Півнівка,Морозівка, Мікільське Міловського району Ворошіловградської області. Прожорстокість ціх боїв свідчіть Ліше одна цифра - 1066 воїнів семи національностей віддалі Своє життя Ліше за районний центрМілове.
Битва за Дніпро иВизволення Києва складалася з кількох стратегічніх та фронтових наступальніхоперацій, Що здійснюваліся у два етапи. Перший - Чернігівсько-Полтавська стратегічна наступальнаОперація (26 серпня - 30 вересня 1943р.), метою якої Було визволенняЛівобережжя України, виходе до Дніпра у середній течії, форсування ріки з ходуи відповідно захоплення плацдармів на правому березі. Другий - ції Київська стратегічнаОперація (12 жовтня - 23 грудня 1943 р.), метою якої БУВ Розгром київськогоугруповання німців, визволення Києва, а кож Створення стратегічного плацдармуна правому березі Дніпра для Створення передумов подалі настане.
Чернігівсько-Полтавськастратегічну наступальну операцію здійснювалі Війська Центрального (командувач -генерал К. Рокоссовського), Воронезького (командувач - генерал М. Ватутін) таСтепового (командувач - генерал І.. Конєв) фронтів. Київську стратегічнуоперацію здійснювалі Війська Воронезького (з 20 жовтня - 1-го Українського)фронту за допомог військ Центрального та Степового (з 20 жовтня 1-гоБілоруського та 2-го Українського) фронтів. Слід Додати, Що дії Воронезького таСтепового фронтів коордінував представник Ставки Г. Жуков.
