БОСНІЯІ ГЕРЦЕГОВИНА, ВОЄВОДІНА, Сербії, Словенії, ХОРВАТІЯ У XIX - ПОЧАТКУ ХХ В.
План
Введення
1. Сербія на шляху до незалежногодержаві (кінець XVIII в. - 1878 р.)
2. Становлення і розвиток автономногосербського князівства при Мілош Обреновіч. "Турецька конституція" 1838 р.
3. Чорногорія у боротьбі засамостійність (кінець XVIII століття - 1878 р.)
4. Боснія і Герцеговина в складіОсманської Туреччини (кінець XVIII століття - 1878 р.)
5. Розвиток незалежних слов'янськихдержав Сербії і Чорногорії в 1878 - 1914 рр..
6. Правління Олександра Обреновіча(1893-1903). Економічна і політична ситуація в королівстві Сербія
7. Сербія в Балканських війнах 1912-1913 рр..
8. Чорногорія в 1878-1914 рр..
Введення
До початку ХIХ в. серби,хорвати, словенці, босняк, чорногорці були в тій чи іншій міріінтегровані в суспільно-політичні структури двох імперій, Австрійської таОсманської. Різні політичні, економічні та культурні шляхи розвитку цихімперій сформували і визначили відмінності в положенні і менталітеті слов'янськихнародів, що входять до їх складу. Основні характеристики, що розрізняють такзваних "турецьких" і "австрійських" слов'ян складалися в:
- ступеня участі всуспільно-політичного та економічного життя імперії;
- умовах розвиткунаціональної мови та культури;
- релігійній свободі;
- дискримінації занаціональною або релігійною ознакою.
Серби і хорвати прицьому проживали як в Австрійській, так і в Османській імперіях. ТериторіяВійськової Межі переходила з рук в руки, заселена була черезсмужно сербами іхорватами і положення її жителів - гранічар - суттєво відрізнялося відположення слов'ян у "внутрішній" Австрії.
Таким чином, історіяцих народів у ХIХ столітті аж до 1918 р. пов'язана з історією імперій, до складу яких вони входили, що й визначило регіональний принцип подальшоговикладу.
Південні слов'яни в складіОсманської імперії протягом усього ХIХ століття і початку ХХ століття виступалиразом з іншими народами Балканського півострова за ліквідацію турецькоговладицтва і створення своїх держав. Боротьба ця велася практичнобезперервно, приймаючи форми локальних і общебалканскіх повстань і воєн. Змінювалисяі гасла боротьби - від розширення прав немусульманського населення до повноїнезалежності. Важливим кордоном був у цій боротьбі 1878 р. - ознаменувався появою двох незалежних князівств - Сербії і Чорногорії. Але боротьба зазвільнення залишилася у складі Османської Порти частині Балканського півостроватривала до 1913 р., коли після закінчення Другої балканської війни Туреччинапозбулася практично всіх своїх європейських територій, за виняткомСхідної Фракії.
До кінця ХVIII століттявійськово-ленна система Османської імперії перестала відповідати вимогам часу.Економіка Туреччини, спрямована на підтримку і розвиток потужної військової машини,здатної охороняти кордони імперії, не тільки не розвивалася, але і знаходилася встані кризи. Це виражалося в появі нових форм власності,розквіті відкупної системи і лихварства, не відповідають основнимдержавним принципам Порти - жорсткої централізації і контролю завласністю на землю. У політичному плані криза влади вилився в рістсепаратистського руху всередині імперії, коли бунтівні паші виступали ззброєю в руках проти влади султана. В кінці XVIII - першій половині ХIХ століттятакі виступи стрясають Албанію, Боснію і Герцеговину та навіть центр імперії- Румелійський вілайєт. Особливу небезпеку для Стамбула представлявреформований яничарський корпус і недіючі в перервах між війнамибашибузуки. Ті й інші використовувалися місцевими феодалами, були легкі на підйомі відважні в бою. Перші спроби реформування як самої системиземлекористування (спахійской системи), так і турецької армії зробивсултан-реформатор Селім III (1789 - 1807). Він зіткнувся не лише зопором турецьких феодалів, але і з яничарськими бунтами, а так само зселянськими заворушеннями, викликаними заміною старої податкової системипоявою посередника між спагіїв і селянином - так званого"Чіфтлік-Сахіб", подвоїти експлуатацію на селі. Ситуація ускладнюваласяпадінням військової могутності імперії, поразками у війнах. В останній чверті XVIIIстоліття в мирні договори Туреччини з воюючими з нею європейськими державамистали включатися і пункти, що стосуються становища підвладного Портіхристиянського населення Балканського півострова. Так, по закінченніросійсько-турецької війни 1768 - 1774 рр.. в текст Кючук-Кайнарджійського мирногодоговору було внесено право Росії захищати інтереси православного населенняТуреччини, а по Сістовскому світу 1791 р., знаменували переможне закінчення війниРосії в союзі з Австрією проти Туреччини, передбачалося проведення реформ вприкордонному з Австрією пашалик Туреччини - Бєлградському.
1. Сербія на шляху донезалежній державі (кінець XVIII в. - 1878 р.)
Белградський пашалик НЕвипадково з'явився центром об'єднання майбутнього сербської держави і першоюслов'янської територією Османської імперії, що отримала автономію. Кількафакторів зумовили специфічний розвиток цього одного з найбільш неспокійнихпашалик Порти. Перш за все його географічне положення на кордоні зАвстрійською імперією. На австрійському березі прикордонних річок Дунаю компактнопроживало з кінця XVIII століття переселилося з центральної Сербії сербськенаселення (сучасна Воєводіна). Австрійські серби володіли згідно з низкоюрескриптом австрійських монархів певними національно-церковнимиавтономними правами. Їх столиця - Сремських Карловцях - резиденція православногомитрополита, була не тільки релігійним, духовним, але і просвітницькимцентром для всіх сербів, як в межах імперії Габсбургів, так і в ОсманськійТуреччини. Прямі контакти з одноплемінниками в Австрії прискорили процесформування національної самосвідомості сербів Бєлградського пашалика.Прикордонний пашалика зробила його також ареною австро-турецьких воєн XVIIIстоліття, в яких сербське населення пашалика брало участь у складіспеціального формування в рамках австрійської армії - сербського фрайкора.Другою особливістю пашалика була його етнічна однорідність - абсолютнебільшість сербського населення становили православні серби, мусульмани ж(Як турки, так і представники інших національностей) проживали в основному уфортецях і містечках. Мова, звичаї сербів цього району, згадуваної сербамиШумада (від сербського слова "шуму" - ліс), були єдиними. Однорідної була ісоціальна структура сербського суспільства. Сербське населення пашалика,налічує 30 тис. чоловік, становили селяни, причому процесдиференціації на селі був дуже слабким. Заможні селяни займалисяторгівлею, поставляючи в Австрію продукти свого господарства, і перш за все -свиней. Сільські старійшини здійснювали контакт з турецькою адміністрацією, авиборні від кількох сіл (їх називали "Кнез") відповідали за збір і передачутуркам податків. Третьою причиною, що обумовила виключну роль пашалика встворенні сербської державності, зіграв зовнішній фактор, активневтручання в долю сербів, Австрії та Росії. Так, за умовами Сістовскогосвіту пашалик отримав значні привілеї, оформлені спеціальнимифірманів султана в 1793-94 рр.. Було впорядковано оподаткування, визначенийфіксований розмір грошової данини на весь пашалик, дозволено будівництвоцерков, введені елементи місцевого самоврядування з правами та обов'язками Кнєзьі, нарешті, заборонено проживання на території пашалика яничарів. Це булодуже актуальним рішенням для кінця XVIII ст., бо в цей час яничарськавольниця спустошувала непосильними податками і прямими грабунками села по всьомуБалканському півострову. У відповідь на ці привілеї серби зобов'язувалися нестиприкордонну варту, що означало створення загонів міліції і право носіннязброї, хоча вся інша райя була цього права позбавлена, бо служба в армії -почесний обов'язок тільки "правовірних".
Всі ці особливостівизначили р...
