югославянськихнароди в середині 40-х - наприкінці 90-х рр..
План
1.Югославіяв перші повоєнні роки. 1945-1950
2.Югославіяв умовах самоуправленческого соціалізму. 1950-ті - кінець 1980 рр..
3.Югославіяв системі міжнародних відносин. 1950-ті - кінець 1980-х рр..
4.КультураЮгославії
5.РозпадСФРЮ (1989-1991)
1. Югославія в перші повоєнні роки. 1945-1950
Закінчення війни зокупантами і їх посібниками одночасно означало і перемогу почалася ще вході народно-визвольної боротьби революції, що привела до корінних змінв суспільно-політичному та економічному житті Югославії. Її історіясклалася в 1941-1944 рр.. таким чином, що тільки КПЮ і керовані неюпартизани вели безкомпромісну боротьбу за звільнення і відродження країни нанових засадах. Ця обставина і сприятливі для них зовнішньополітичніумови, пов'язані із збільшеною міжнародної роллю СРСР, забезпечили комуністамповне переважання в політичному житті на завершальному етапі війни.
Домінуваннякомуністів було закріплено перетвореннями перших повоєнних місяців. Всерпні 1945 р. проходило засідання 3-ї сесії АВНОЮ. В її роботі взялиучасть і депутати передвоєнної скупщини, не заплямували себе співпрацею зокупантами, що дозволило надати законність органу революційної влади іперетворити Антифашистська віче в Тимчасову народну скупщину.
Тимчасова скупщинапідтвердила рішення 2-ї сесії АВНОЮ, прийняла низку законів, в тому числі проаграрну реформу, заснованому на принципі: земля належить тим, хто їїобробляє, про націоналізацію рудників і ін, а також рішення про проведеннявиборів в Установчу скупщину, яка повинна була визначити майбутнійхарактер держави. Це рішення викликало шквал протестів опозиції таеміграції. Але великі держави залишили їх без уваги.
На минулих у листопаді1945 парламентських виборах кандидати Народного фронту, керованого КПЮ,отримали, за офіційними даними, 90% голосів виборців і підтримкупропозиції про перетворення Югославії в республіку.
29 листопада 1945відбулося урочисте відкриття Установчої скупщини. Вона прийняла закон пропроголошення Федеративної Народної Республіки Югославії (ФНРЮ), підтвердилазаконодавчі акти, прийняті АВНОЮ і тимчасової Народної Скупщини. КПЮдомоглася підтвердження легітимного характеру нової влади і проведеного неюполітичного курсу.
Нова обстановка вкраїні схилила багатьох діячів опозиції, в тому числі і І.Шубашіча до еміграціїз країни, інші зійшли з політичної сцени. В країні фактично утвердиласяоднопартійна система.
Проведені поініціативи комуністів корінні зміни в суспільному та господарському життінародів Югославії були закріплені конституцією, яка була прийнятаУстановчої Скупщиною 31 січня 1946 після всенародного обговорення їїпроекту. ФНРЮ проголошувалася об'єднанням рівноправних народів, які напідставі права на самовизначення висловили добровільне бажання жити в єдинійфедеративній державі.
Згідно з конституцією, всклад ФНРЮ увійшли 6 республік: Боснія та Герцоговина, Македонія, Сербія (вонавключала в свій склад автономні краї Воєводіни, а також Косово і Метохія),Словенія, Хорватія, Чорногорія. У відповідності з основним законом Югославіївсім її громадянам гарантувалися рівні права, свобода слова, друку, зборівта ін демократичні свободи. Головною формою власності оголошувалася "всенародна".
Вищим органомзаконодавчої влади оголошувалася Народна скупщина, що складалася з двох палат:Союзної віча і Віча національностей. Скупщина обиралася на чотири роки в ходіпрямих, всебщіх, рівних виборів при таємному голосуванні. Парламент наділявся іконтрольними функціями, оскільки федеральний уряд був йомупідзвітне. Влада на місцях належала народним комітетам. Таким чиномвідбувалося з'єднання традиційного парламенту і органів революційної влади,сформувалися під час війни. Становлення конституційної федеративноїсистеми завершували республіканські конституції, прийняті в 1946-1947 рр.. Кожназ республік мала свій парламент і уряд, що стало важливим етапом всамовизначенні населяли їх народів. Основний закон ФНРЮ, багато в чому подібнийконституції СРСР 1936 р., став офіційною правовою основою для подальшогорозвитку соціалістичних відносин.
У своїй внутрішнійполітиці КПЮ виходила з того, що тільки розвиток по соціалістичному шляху якв СРСР дозволить Югославії швидко наздогнати економічно розвинені держависвіту. І не тільки досить привабливий з точки зору цивілізаційногоривка приклад Радянського Союзу, але й об'єктивна економічна відсталістькраїни, аграрне перенаселення, військові руйнування, в тому числі і більшостіпромислових підприємств. Війна і окупація завдали господарству Югославії непіддається точному обліку втрат. Будучи і до війни одним з найбільш відсталихдержав Європи, Югославія після війни лежала буквально в руїнах. 3,5 млн.чоловік лишилися без притулку, було зруйновано 40% промислових підприємств іполовина залізничних колій. Природно, що першочерговим постало завдання відновленнянародного господарства. Спираючись на ентузіазм народних мас, особливо молоді,використовуючи радянську допомогу, в тому числі і фахівцями, керівництво КПЮ зумілоналагодити відновлення економіки. До 1947 р. вдалося досягти довоєннийрівень промислового виробництва.
Одночасно веласярозробка програми прискореної індустріалізації. Планувалося за дві-трип'ятирічки перетворити Югославію в індустріально-аграрну державу. Необхіднідля цього кошти повинна була дати націоналізація основних засобіввиробництва, банківсько-кредитної сфери, транспорту та торговельних підприємствоптової та значної частини роздрібної торгівлі, проведена відповідно доприйнятим Скупщиною в грудні 1946 р. законом.
Демократичні законипро аграрну реформу послужили юридичною основою для конфіскації земельпоміщиків, буржуазії, церкви і німців. Найбільше земель перейшло врозпорядження держави в Славонії і Воєводині, особливо в Банаті, корінненімецьке населення якого після війни було практично повністюдепортовано в Німеччину. Конфісковані землі передавалися у власність малоземельнимселянам, в тому числі переселялися сюди колоністам з неродючих районівЧорногорії, Далмації та ін районів, які втратили під час війни дах і майно,а також учасникам народно-визвольної боротьби. Частина земель пішла настворення соціалістичного аграрного сектора - державних маєтків,державного лісового фонду, а також передавалася кооперативам (Задруга).
У квітні 1947 р.Народна скупщина затвердила перший п'ятирічний план розвитку народногогосподарства. Основними його завданнями стали: ліквідація економічної відсталостікраїни, зміцнення оборонного потенціалу, розширення соціалістичного сектораекономіки, піднесення життєвого рівня трудящих. Завдання першої п'ятирічкиспочатку виконувалися успішно. У промисловості до 1948 р. обсягвиробництва перевищив довоєнний рівень. Успішно розвивалися економічнівідносини з СРСР та іншими країнами радянського блоку. На їх частку припадало вцей період більше половини зовнішньоторговельного обороту ФНРЮ.
Югославія явнолідирувала серед інших держав Центральної та Південно-Східної Європи за темпамиі глибині соціально-економічних і політичних перетворень за радянськиметалону. Але розгорівся в 1948 р. конфлікт між радянським і югославськимкерівництвом, подальший розрив відносин між двома країнами не тількиперешкодили успішному виконанню п'ятирічного плану, але і внесли істотнікорективи в сам процес соціалістичного будівництва в Югославії.
Конфлікт набуввідкритий, гострий характер влітку 1948 р., в ході ...
