Внутрішня політика Володимира Мономаха
Зміст
Введення3
1.Початок князюванняВолодимира Мономаха
на Київському престолі5
2. Управління Русі Володимиром і йогозаповіти нащадкам 9
3. Законодавча діяльністьВолодимира Мономаха 23
Висновок 29
Список використаної літератури32
Введення
Князь Володимир - Василь Всеволодовичпрозваний Мономахом, був великим князем київським і був сином ВолодимираЯрославича - самий чудовий з руських князів дотатарські періоду нашоїісторії, який залишив про себе гучну славу і добру пам'ять. Епоха його правліннядосі залишає ряд різноманітних історичних суджень про значення дляРосії його перетворень і нововведень: це і хрещення Русі, і спробиоб'єднання князівств, і його знамените В«ПовчанняВ». Все це робить актуальним інебезінтересним подальше вивчення особистості та суспільно-політичноїдіяльності Володимира Мономаха.
Предметом даної роботи єрізноманітні аспекти внутрішньої політики Володимира Мономаха.
Хронологічні рамки дослідження визначені,перш за все, епохою правління Володимира Мономаха. Володимир народився в 1053році. Помер - в 1125 році.
Географічні рамки обумовленівивчення внутрішньої політики Володимира Мономаха, таким чином, в даній роботідосліджується в основному його економіко-політична діяльність у межахтериторії князівств.
Необхідно відзначити, що в літературіі наукових працях досліджуються різні напрямки діяльності ВолодимираМономаха. По-перше, в продовженні 30 років він був посередником у князівських чварах,загальним миротворцем, вартовим вітчизни від лютих половців. Як відзначає УстряловН. Г. В«Мономах височів над усіма сучасними князями далекоглядноїполітикою, твердістю, мужністю, народ звик бачити в ньому главу Русі В». [1]
Також ряд робіт присвячений діяльності Володимираяк законодавець. Закон Володимира огороджував закупів від свавілля господаря, алепогрожував їм повним рабством, якщо вони втечуть, не виконавши умов.
Крім усього, час Мономаха булочасом першого світанку художньої та літературної діяльності. У Києві таінших містах будувалися церкви, прикрашалися живописом. Про це та багато іншогопіде мова в нашому оповіданні.
Метою даної роботи є вивченняполітичного, релігійного, суспільно-правового аспектів управлінняВолодимира Мономаха Київською Руссю.
В якості завдань роботи виділимо:
-розгляд історичної ситуаціїна Русі, яка передувала правлінню Володимира Мономаха;
-вивчення процесу початку хрещенняРусі за сприяння Володимира;
-аналіз внутрішньої політики ВолодимираМономаха і відображення ним свого світогляду в літературі;
-розгляд законодавчоїдіяльності Володимира Мономаха.
1. Початоккнязювання Володимира Мономаха
наКиївському престолі
Володимир народився в 1053г. КолиСвятослав Чернігівський відняв Київ в Ізяслава I, Всеволод сів у Чернігів, а син його Володимир - у Смоленськ.Володимир служив Святославу і знову посів Київ Ізяславу, як найстарішимкнязям: за дорученням першого він допомагав полякам проти німецького імператораГенріха IV, за наказом другого він двічіходив на полоцьких князів (1077). Коли батько його Всеволод сів у Київ, Мономахзайняв стіл у Чернігові.
Князь Володимир Мономах з'явився насвітло в розпал візантійських підступів і смути. Його мати-гречанка російською мовою неволоділа. Зате батько говорив на п'яти мовах: треба думати, і з дружиною своєюпояснювався по-грецьки. Варварська, холодна Росія, країна неприборканих інепередбачуваних пристрастей, представлялася гордовитою дочки візантійського імператора,скоріше, місцем вимушеного заслання ніж другим Вітчизною. Чим же ще зайнятисяяк не поринути з головою в палацові інтриги?
Хто ж, в такому разі, вдихнув усерце київського спадкоємця Мономахов російський дух? І чи був це дух до кінцяросійським? Чи не звила чи в його грудях з самого народження гніздо підступна візантійськазмія? У всякому разі любов до іноземщіне простежується у долі князя наПротягом усього життя, щоб він потім не говорив у своєму "Повчанні". СамВолодимир Мономах одружився на гіті - дочки англо-саксонського короля Гаральда,маючи від неї восьмеро дітей. Треба думати, у всіх цих Мономаховичів -наполовінку англосаксів, начетвертінку візантійських греків - кровнаприхильність до російської землі і до російської культури була досить відноснаі носила переважно територіальний характер. Крім того, одна з сестерродоначальника російського Мономахового гнізда була одружена з німецьким королем,інша - за угорським; зв'язку з угорської династією були в подальшомузакріплені і за допомогою власної дочки.
Без знання цих генеалогічнихдеталей важко зрозуміти феномен Володимира Мономаха, спрямованість його зовнішньої івнутрішньої політики, а також мотиви суперечливою діяльності. Якщо називатиречі своїми іменами, то сподівання Руської землі були дуже далекі від особистихамбіцій спадкоємця згасаючої гілки візантійських імператорів. Адже у російськогокнязя були досить реальні шанси сісти на константинопольський трон.Тому-то уявний погляд його був постійно спрямований до Візантії. Стати імператором?Але ж це було можливо тільки за рахунок інтересів Російської держави. ХібаВізантія приєдналася б до Київської Русі - стань спадкоємець Мономаховлегітимним правителем нової імперії? Смішно навіть подумати! Звичайно ж, великийкнязь зробив би все від нього залежне, щоб руські землі перетворилися натретьорядні провінції Візантії. Саме це прекрасно усвідомлювали печерськіпатріоти, на собі самих випробували жорстокий деспотизм церковних грецькихієрархів. Не треба було мати сім п'ядей у ​​чолі, щоб зрозуміти, що чекало бросійський народ і російську державність в політичному і економічному плані- Татаро-монгольське іго з візантійським особою.
По смерті Святополка-Михайла громадяникиївські, визначивши в урочистому раді, що достойніший з князів російськихповинен бути великим князем, відправили послів до Мономаху і звали його пануватив столиці. Добродушний Володимир давно вже забув кривду і ворожнечуСвятополкових: щиро оплакував його кончину і в серцевому прикрості відмовивсявід запропонованої йому честі. Ймовірно, що він боявся образити Святославичів,які, будучи дітьми старшого Ярославового сина, за тодішнім звичаємдолженствовалі успадковувати престол великокнязівський. Ця відмова мав нещасніслідства: кияни не хотіли чути про інше государі; а заколотники,користуючись безналіч, пограбували будинок тисячского, ім'ям Путяти, і всіх жидів,колишніх в столиці під особливим заступництвом користолюбного Святопол-ка.Спокійні громадяни, наведені в жах таким безладом, вдруге звалиМономаха. В«Спаси нас, - говорили їхні посли, - від шаленства черні; спаси відграбіжників будинок сумної подружжя Святополкових, власні наші доми ісвятиню монастирів В». Володимир приїхав до столиці: народ виявив надзвичайнурадість, і заколотники поконані, бачачи князя великодушного на головному престоліросійському [2].
Навіть і Святославичі не опиралисязагальному бажанню; поступилися Мономаху права свої, залишилися князями питомими йжили з ним у злагоді до самої їх смерті. Вони щасливіші батьків своїхтріумфували разом пренесеніе (2 травня 1115 р.) мощів св. Бориса і Гліба зстарої церкви в новий кам'яний храм Ви-шегородскій: сім дією Володимирвиявив, на початку свого правління, не тільки набожність, але й любов доотечеству: бо давня Росія визнавала оних мучеників головними її небеснимизаступниками, жахом ворогів і підпорою наших воїнів. Ще будучи княземпереяславським, він прикрасив срібну раку святих золотом, кришталем і резьбоюнастільки хитро, як каже літописець, що греки дивувалися її багатству імистецтву. З найвіддаленіших країн Росії зібралися тоді в Вишегороде князі,духовенство, воєводи, бояри; незліченна безліч людей тіснилося на вулицяхі стінах міських; всякий хотів доторкнутися до святого праху, і Володимир,щоб очистити д...
